Оскілко Володимир Пантелеймонович

Визначення і загальна характеристика

ОСКІ́ЛКО Володимир Пантелеймонович (16. 07. 1892, с. Городок, нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл. — 19. 06. 1926, там само) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1919). Закін. гімназію і учител. семінарію. Учителював, водночас навч. у духов. семінарії. Під час 1-ї світової вій­ни воював у складі рос. армії, отримав офіцер. зва­н­ня. Після Лютн. революції 1917 — губерн. комісар Тимчас. уряду в м. Тула (Росія), голова місц. Укр. громади. У 2-й пол. того ж року повернувся на Волинь, взяв активну участь в українізації військ. частин. На­прикінці 1917 — на поч. 1918 очолював оператив. від­діл штабу військ. комен­данта Києва М. Ковенка, у квітні 1918 при­знач. повіт. комен­дантом Рівного. Після приходу до влади геть­мана П. Скоропадського заарешт., однак незабаром звільнений і при­єд­нався до антигеть­ман. пов­ста­н­ня. За доруче­н­ням Директорії УНР восени 1918 сформував і очолив Пн. групу військ УНР (бл. 40 тис. вояків), що вела успішні бої з більшовиками. 29 квітня 1919 здійснив спробу держ. пере­вороту — заарештував більшість чл. уряду Директорії УНР на чолі з Б. Мартосом (звинуватив їх у пробільшов. на­строях), які на той час знаходилися у Рівному. Спроба не вдалася, однак спричинила дез­організацію в армії, оскільки було заарешт. багатьох командирів Пн. групи військ УНР, запідозрених у причетності до заколоту. О. пере­­­йшов на тер. Польщі та здався пред­ставникам місц. військ. влади, яким за­пропонував спів­працю. Цю справу обговорювали з Ю. Пілсудським, але пропозицію не прийняли, а О. утримували в таборі для полонених в Домбʼє, згодом він мешкав у таборі для інтернованих у Щип­йорно. 1922 пере­їхав до Рівного, де видавав г. «Дзвін» і, всупереч Укр. вибор. блокові, організував Укр. нар. партію. 1922 вона провела самост., але не­вдалу кампанію виборів до сейму Польщі, за що О. за­знав критики з боку ін. укр. політиків. Автор спогадів «Між двома світами» (ч. 1, Р., 1924) і багатьох публіцист. статей. Вбитий неві­домим, за даними польс. поліції — більшов. агентом.

Літ.: Андрієвський В. На спомин про В. П. Оскілка // Дзвін. 1926. Ч. 200; Єрошевич П. Оскілківський пере­ворот, власне ви­ступ Української Партії Само­стійників в травні 1919 року // Укр. робітник. 1941. Ч. 39; Удовиченко О. Україна у вій­ні за державність. Історія організації бо­йових дій Українських Збройних Сил. 1917–1921. Він­ніпеґ, 1954; Колянчук О. Увічне­н­ня не­скорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Ko­lańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biogra­ficz­ny. Przemyśl, 2009.

О. М. Колянчук

Завантажити статтю