Оскілко Володимир Пантелеймонович
ОСКІ́ЛКО Володимир Пантелеймонович (16. 07. 1892, с. Городок, нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл. – 19. 06. 1926, там само) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1919). Закін. гімназію і учител. семінарію. Учителював, водночас навч. у духов. семінарії. Під час 1-ї світової війни воював у складі рос. армії, отримав офіцер. звання. Після Лютн. революції 1917 – губерн. комісар Тимчас. уряду в м. Тула (Росія), голова місц. Укр. громади. У 2-й пол. того ж року повернувся на Волинь, взяв активну участь в українізації військ. частин. Наприкінці 1917 – на поч. 1918 очолював оператив. відділ штабу військ. коменданта Києва М. Ковенка, у квітні 1918 признач. повіт. комендантом Рівного. Після приходу до влади гетьмана П. Скоропадського заарешт., однак незабаром звільнений і приєднався до антигетьман. повстання. За дорученням Директорії УНР восени 1918 сформував і очолив Пн. групу військ УНР (бл. 40 тис. вояків), що вела успішні бої з більшовиками. 29 квітня 1919 здійснив спробу держ. перевороту – заарештував більшість чл. уряду Директорії УНР на чолі з Б. Мартосом (звинуватив їх у пробільшов. настроях), які на той час знаходилися у Рівному. Спроба не вдалася, однак спричинила дезорганізацію в армії, оскільки було заарешт. багатьох командирів Пн. групи військ УНР, запідозрених у причетності до заколоту. О. перейшов на тер. Польщі та здався представникам місц. військ. влади, яким запропонував співпрацю. Цю справу обговорювали з Ю. Пілсудським, але пропозицію не прийняли, а О. утримували в таборі для полонених в Домб’є, згодом він мешкав у таборі для інтернованих у Щипйорно. 1922 переїхав до Рівного, де видавав г. «Дзвін» і, всупереч Укр. вибор. блокові, організував Укр. нар. партію. 1922 вона провела самост., але невдалу кампанію виборів до сейму Польщі, за що О. зазнав критики з боку ін. укр. політиків. Автор спогадів «Між двома світами» (ч. 1, Р., 1924) і багатьох публіцист. статей. Вбитий невідомим, за даними польс. поліції – більшов. агентом.
Літ.: Андрієвський В. На спомин про В. П. Оскілка // Дзвін. 1926. Ч. 200; Єрошевич П. Оскілківський переворот, власне виступ Української Партії Самостійників в травні 1919 року // Укр. робітник. 1941. Ч. 39; Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації бойових дій Українських Збройних Сил. 1917–1921. Вінніпеґ, 1954; Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007; A. Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.
О. М. Колянчук
Рекомендована література
- Андрієвський В. На спомин про В. П. Оскілка // Дзвін. 1926. Ч. 200;
- Єрошевич П. Оскілківський переворот, власне виступ Української Партії Самостійників в травні 1919 року // Укр. робітник. 1941. Ч. 39;
- Удовиченко О. Україна у війні за державність. Історія організації бойових дій Українських Збройних Сил. 1917–1921. Вінніпеґ, 1954;
- Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003;
- Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
- A. Kolańczuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emigranci polityczni: Słownik biograficzny. Przemyśl, 2009.