Острозький район

ОСТРО́ЗЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у пів­ден­но-східній частині Рівненської області. Утвор. 1940 з насел. пунктів, що належали до роз­формованих ґмін Новомалин, Сіяньце, Хорув Здолбунів. пов. Функції райцентру виконувало м. Острог (1995–2020 — обл. значе­н­ня). Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1962 О. р. ліквідовано, а 1965 від­новлено. У цей період насел. пункти тимчасово належали до Гощан. р-ну. За пере­писом насел. 2001, в О. р. проживали 31 264 особи (складає 93,7 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 27 744 особи; пере­важно українці. На­прикінці 2010-х рр. належали 21 сільс. рада (Білашів., Бухарів., Верхів., Вілій., Вельбівнен., Гремʼяц., Кутянків., Межиріц., Милятин., Могилянів., Мощаниц., Новомалин., Новородчиц., Оженин., Плосків., Почапків., Роз­ваз., Сіянців., Тесів., Україн., Хорів.; 693 км²) та 55 сіл (див. Межиріч, Милятин, Михалківці, Могиляни, Мощаниця, Новомалин, Оженин, Роз­важ, Сіянці, Хорів). У липні 2019 — червні 2020 з Остроз. міської ради обл. значе­н­ня та усіх рад О. р. утвор. Остроз. міську громаду, що у липні 2020 була зарахована до Рівнен. р-ну.

О. р. межував з Гощан. і Здолбунів. р-нами Рівнен. обл., Славут. і Білогір. р-нами Хмельн. обл. та Шумським р-ном Терноп. обл. Лежав на Волинській височині та на рівнині Малого Поліс­ся, звужена сх. окраїна якого має назву Острозька долина. Поверх­ня — під­вищена лесова рівнина, на Зх. (Мізоцький кряж) роз­членована ярами, подекуди гориста. Центр. частина слабохвиляста. Роз­ві­дано поклади вапняків, крейди, глини, буд. пісків, торфу, черепашнику, фосфоритів, виявлено значні запаси мінерал. води. Найбільша річка (бас. Дні­пра) — Горинь, в яку впадають Вілія та Дівуха. Вілійські притоки: Свитенька (Збитинка), Гнилий Ріг (Гнилий Рів), Кутянка. Ґрунти пере­важно глибокі малогумусні чорноземні й опідзолені та сірі лісові; на Пд. — дерново-підзолисті, лучні, болотні. Пл. лісів і лісовкритих земель Острожчини 17,7 тис. га. Осн. деревні породи: дуб, сосна, вільха, граб, береза, ялина, осика. Донині діють Верхів., Гощан., Мостів., Новомалин., Хорів. лісництва Остроз. держлісгоспу (22 025,8 га). Тер. і обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — Нац. природ. парк «Дермансько-Острозький» (створ. 2009, 1595,9 га, Кутянків. і Новомалин. сільс. ради), Бущанський заказник (ботан., 1984, 385,0 га), памʼятки природи Острожчин (ботан., 54 га, побл. с. Хорів), Теремне (комплексна, 91 га, побл. с. Теремне; обидві — 1975); місц. — заказники Збитенський (гідрол., 1990, 483 га; орнітол., 200 га), Ур­очище Бір (ботан., 579,2 га; обидва — 1993; усі — побл. с. Новомалин), Мізоцький кряж (геол., 483 га, Любомир. лісництво Дубен. держлісгоспу та Мостів. лісництво Остроз. держлісгоспу), Роз­вазький (5 га, с. Хорів), Точевицький (6 га, с. Білашів; обидва — ентомол.; усі — 1983), заповід­ні ур­очища Віковічні дуби (10,2 га, Хорів. лісництво), Вікові дубові насадже­н­ня (48,4 га, Новомалин. лісництво; обидва — 1993).

Спеціалізацією с. господарства О. р. було вирощува­н­ня зерн. і тех. культур, роз­веде­н­ня великої рогатої худоби, свиней та овець. У 2-й пол. 2010-х рр. діяли 60 с.-г. під­приємств і 33 фермер. господарства. Землі с.-г. при­значе­н­ня становили 46,9 тис. га. Працювали під­приємства легкої промисловості, з пере­робле­н­ня с.-г. продукції, виробництва буд. матеріалів. Через Острожчину проходить залізничне сполуче­н­ня на Львів та Київ, автомобільне — на Рівне, Хмельницький, Тернопіль.

У 2-й пол. 2010-х рр. функціонували 15 навч.-вихов. комплексів «заг.-осв. школа-дитсадок», 11 заг.-осв. шкіл, 9 дитсадків, Остроз. між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, Остроз. рай. Будинок школяра, Оженин. рай. ДЮСШ; Остроз. рай. лікарня, 7 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 33 фельд­шер.-акушер. пункти. Новини р-ну висвітлювала г. «Життя і слово». Здобули популярність нар. колективи: театр (засн. 1939, отримав зва­н­ня 1959, нині кер. — М. Кінах), оркестр нар. інструментів (1962, 1970, І. Хмарук), ансамбль бандуристів (1966, 1988, засл. працівник культури України В. Кузьменко), духовий оркестр (1969, 1974, С. Бережнюк), ансамбль нар. музики «Живо­грай» (1979, 1988, І. Федоров), хор (1993, 1994, засл. працівник культури України М. Крет), вокал.-інструм. ансамбль (1993, 1996, В. Ярошенко), квартет «Оксамит» (1996, 2000, В. Власенко), жін. вокал. тріо «Барви» (2000, 2001, С. Поліщук) Остроз. рай. Будинку культури, ансамбль українські народні пісні «Забава» з с. Новородчиця (1972, 1991, В. Ярощук), ансамбль нар. пісні з с. Могиляни (1985, 1991, В. Турбан), ансамбль нар. музики «Вулик» Оженин. дит. муз. школи (1995, 2009, Т. Без­юльов), вокал. ансамбль «Джерело» з с. Плоске (2007, 2009, О. Кравцов).

Памʼятки архітектури: нац. значе­н­ня — Троїц. церква (15 ст.), корпуси келій з баштами, монастир. мури з наріж. баштами, надбрамна дзвіниця (усі — 1606–10; див. Межи­ріцький Свято-Троїцький монастир), міські земляні укріпле­н­ня та Заслав. брама (16 ст.), піч (17 ст.) у с. Межиріч, Михайлів. церква у с. Милятин (18 ст.), Троїц. церква з дзвіницею у с. Михалківці (1740), руїни замку у с. Новомалин (14 ст.), церква Косьми i Демʼяна у с. Роз­важ (1782), Георгіїв. церква у с. Сіянці (1743); місц. — Троїц. церква у с. Білашів (1767), Микол. церква у с. Бродів (1785), будинок управителя (1830), школа лісниц­тва (2-а пол. 19 ст.), Вознесен. церква (1910) у с. Верхів, церква Параскеви у с. Вілія (1905), Покров. церква у с. Волосківці (1910), Покров. церква та дзвіниця у с. Завозів (18 ст.), Вознесен. церква у с. Могиляни (1794), Покров. церква у с. Новородчиці (1877), церква Різдва Богородиці у с. Плоске (1876), Здвижен. церква у с. Почапки (1755), церква Різдва Богородиці у с. Стадники (1880), Іоан­но-Богослов. церква у с. Теремне (18 ст.), Петропавлів. церква у с. Хорів (1781).

Найдавніші поселе­н­ня на тер. Острожчини від­носять до доби пізнього палеоліту. Зна­йдено артефакти багатьох культур, зокрема й городоцько-здовбицької, зарубинецької, комарівської, кулястих амфор, лендельської, лінійно-стрічкової, луки-райковецької, мило­градської, могилян. групи, поморської, стжижовської, східно-тшинецької, трипільської, тши­нецько-комарівської, черняхівсь­кої, шнур. кераміки. Виявлено низку поселень давньорус. періоду. Археол. памʼятки досліджено у селах Батьківці, Верхів, Вілія, Вільбівне, Волосківці, Гремʼяче, Іл­ляшівка, Кураж, Кургани, Лючин, Ме­жиріч, Милятин, Могиляни, Мощаниця, Новомалин, Роз­важ, Сіянці, Слобідка, Стадники, Теремне, Точевики, Хорів. Серед видат. уродженців — літературо­знавці Р. Радишевський (академік НАНУ; с. Бухарів), А. Войтюк (с. Лебеді), математики А. Власюк (с. Вілія), А. Кондратюк (с. Гре­мʼяче), С. Лавренюк (с. Посива), провізор Ф. Жогло (с. Оженин), біо­фізик, нейробіо­лог А. Мартинюк (с. Михалківці), лікар-ендокринолог Б. Олійник (с. Гремʼяче), фахівець у галузі деревооб­роб. виробництва М. Кирик (с. Лючин), гео­графи А. Мельник (с. Новомалин), М. Фащевський (с. Михалківці), геолог А. Пізнюр (с. Хорів), журналіст, історик Ю. Шаповал (с. Бродів); поет-сатирик В. Грабоус (с. Мощаниця), поет, пере­кладач В. Романюк (с. Завізове), письмен­ники М. Островський (с. Вілія), О. Стефанович (с. Милятин); живописець, скульптор, графік, засл. художник України М. Кундель (с. Новомалин), художник театру В. Мельничук (с. Михалківці), архітектор М. Кучерук (с. Бродівське); актори М. Гонта (засл. арт. УРСР; с. Новомалин), І. Процюк (засл. арт. України; с. Хренів); спів­ак О. Трофимчук (с. Михалківці); православні церк. діячі П. Влодек (с. Оженин), Никон (Калембер; с. Черняхів); заслужений тренер України В. Гордійчук (важка атлетика; с. Михалківці). У с. Вілія починала свою труд. діяльність вчителькою знаменита актриса, нар. арт. СРСР Н. Ужвій, побудував школу та за­ймався просвітн. діяльністю засн. практич. акушерства в Росії та Україні Г. Рейн; у с. Михалківці поміт. слід залишили родини письмен­ника Д. Марковича та громад. діяча, композитора С. Козицького; у с. Черняхів мав маєток засн. фтизіатрії в Україні, академік ВУАН Т. Яновський.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю