Острозький район

ОСТРО́ЗЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у південно-східній частині Рівненської області. Утвор. 1940 з насел. пунктів, що належали до розформованих ґмін Новомалин, Сіяньце, Хорув Здолбунів. пов. Функції райцентру виконувало м. Острог (1995–2020 — обл. значення). Від липня 1941 до лютого 1944 — під нім. окупацією. До серед. 1950-х рр. вело боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1962 О. р. ліквідовано, а 1965 відновлено. У цей період насел. пункти тимчасово належали до Гощан. р-ну. За переписом насел. 2001, в О. р. проживали 31 264 особи (складає 93,7 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 27 744 особи; переважно українці. Наприкінці 2010-х рр. належали 21 сільс. рада (Білашів., Бухарів., Верхів., Вілій., Вельбівнен., Грем’яц., Кутянків., Межиріц., Милятин., Могилянів., Мощаниц., Новомалин., Новородчиц., Оженин., Плосків., Почапків., Розваз., Сіянців., Тесів., Україн., Хорів.; 693 км²) та 55 сіл (див. Межиріч, Милятин, Михалківці, Могиляни, Мощаниця, Новомалин, Оженин, Розваж, Сіянці, Хорів). У липні 2019 — червні 2020 з Остроз. міської ради обл. значення та усіх рад О. р. утвор. Остроз. міську громаду, що у липні 2020 була зарахована до Рівнен. р-ну.

О. р. межував з Гощан. і Здолбунів. р-нами Рівнен. обл., Славут. і Білогір. р-нами Хмельн. обл. та Шумським р-ном Терноп. обл. Лежав на Волинській височині та на рівнині Малого Полісся, звужена сх. окраїна якого має назву Острозька долина. Поверхня — підвищена лесова рівнина, на Зх. (Мізоцький кряж) розчленована ярами, подекуди гориста. Центр. частина слабохвиляста. Розвідано поклади вапняків, крейди, глини, буд. пісків, торфу, черепашнику, фосфоритів, виявлено значні запаси мінерал. води. Найбільша річка (бас. Дніпра) — Горинь, в яку впадають Вілія та Дівуха. Вілійські притоки: Свитенька (Збитинка), Гнилий Ріг (Гнилий Рів), Кутянка. Ґрунти переважно глибокі малогумусні чорноземні й опідзолені та сірі лісові; на Пд. — дерново-підзолисті, лучні, болотні. Пл. лісів і лісовкритих земель Острожчини 17,7 тис. га. Осн. деревні породи: дуб, сосна, вільха, граб, береза, ялина, осика. Донині діють Верхів., Гощан., Мостів., Новомалин., Хорів. лісництва Остроз. держлісгоспу (22 025,8 га). Тер. і об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — Нац. природ. парк «Дермансько-Острозький» (створ. 2009, 1595,9 га, Кутянків. і Новомалин. сільс. ради), Бущанський заказник (ботан., 1984, 385,0 га), пам’ятки природи Острожчин (ботан., 54 га, побл. с. Хорів), Теремне (комплексна, 91 га, побл. с. Теремне; обидві — 1975); місц. — заказники Збитенський (гідрол., 1990, 483 га; орнітол., 200 га), Урочище Бір (ботан., 579,2 га; обидва — 1993; усі — побл. с. Новомалин), Мізоцький кряж (геол., 483 га, Любомир. лісництво Дубен. держлісгоспу та Мостів. лісництво Остроз. держлісгоспу), Розвазький (5 га, с. Хорів), Точевицький (6 га, с. Білашів; обидва — ентомол.; усі — 1983), заповідні урочища Віковічні дуби (10,2 га, Хорів. лісництво), Вікові дубові насадження (48,4 га, Новомалин. лісництво; обидва — 1993).

Спеціалізацією с. господарства О. р. було вирощування зерн. і тех. культур, розведення великої рогатої худоби, свиней та овець. У 2-й пол. 2010-х рр. діяли 60 с.-г. підприємств і 33 фермер. господарства. Землі с.-г. призначення становили 46,9 тис. га. Працювали підприємства легкої промисловості, з перероблення с.-г. продукції, виробництва буд. матеріалів. Через Острожчину проходить залізничне сполучення на Львів та Київ, автомобільне — на Рівне, Хмельницький, Тернопіль.

У 2-й пол. 2010-х рр. функціонували 15 навч.-вихов. комплексів «заг.-осв. школа-дитсадок», 11 заг.-осв. шкіл, 9 дитсадків, Остроз. міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, Остроз. рай. Будинок школяра, Оженин. рай. ДЮСШ; Остроз. рай. лікарня, 7 амбулаторій заг. практики сімей. медицини, 33 фельдшер.-акушер. пункти. Новини р-ну висвітлювала г. «Життя і слово». Здобули популярність нар. колективи: театр (засн. 1939, отримав звання 1959, нині кер. — М. Кінах), оркестр нар. інструментів (1962, 1970, І. Хмарук), ансамбль бандуристів (1966, 1988, засл. працівник культури України В. Кузьменко), духовий оркестр (1969, 1974, С. Бережнюк), ансамбль нар. музики «Живограй» (1979, 1988, І. Федоров), хор (1993, 1994, засл. працівник культури України М. Крет), вокал.-інструм. ансамбль (1993, 1996, В. Ярошенко), квартет «Оксамит» (1996, 2000, В. Власенко), жін. вокал. тріо «Барви» (2000, 2001, С. Поліщук) Остроз. рай. Будинку культури, ансамбль українські народні пісні «Забава» з с. Новородчиця (1972, 1991, В. Ярощук), ансамбль нар. пісні з с. Могиляни (1985, 1991, В. Турбан), ансамбль нар. музики «Вулик» Оженин. дит. муз. школи (1995, 2009, Т. Безюльов), вокал. ансамбль «Джерело» з с. Плоске (2007, 2009, О. Кравцов).

Пам’ятки архітектури: нац. значення — Троїц. церква (15 ст.), корпуси келій з баштами, монастир. мури з наріж. баштами, надбрамна дзвіниця (усі — 1606–10; див. Межиріцький Свято-Троїцький монастир), міські земляні укріплення та Заслав. брама (16 ст.), піч (17 ст.) у с. Межиріч, Михайлів. церква у с. Милятин (18 ст.), Троїц. церква з дзвіницею у с. Михалківці (1740), руїни замку у с. Новомалин (14 ст.), церква Косьми i Дем’яна у с. Розваж (1782), Георгіїв. церква у с. Сіянці (1743); місц. — Троїц. церква у с. Білашів (1767), Микол. церква у с. Бродів (1785), будинок управителя (1830), школа лісництва (2-а пол. 19 ст.), Вознесен. церква (1910) у с. Верхів, церква Параскеви у с. Вілія (1905), Покров. церква у с. Волосківці (1910), Покров. церква та дзвіниця у с. Завозів (18 ст.), Вознесен. церква у с. Могиляни (1794), Покров. церква у с. Новородчиці (1877), церква Різдва Богородиці у с. Плоске (1876), Здвижен. церква у с. Почапки (1755), церква Різдва Богородиці у с. Стадники (1880), Іоанно-Богослов. церква у с. Теремне (18 ст.), Петропавлів. церква у с. Хорів (1781).

Найдавніші поселення на тер. Острожчини відносять до доби пізнього палеоліту. Знайдено артефакти багатьох культур, зокрема й городоцько-здовбицької, зарубинецької, комарівської, кулястих амфор, лендельської, лінійно-стрічкової, луки-райковецької, милоградської, могилян. групи, поморської, стжижовської, східно-тшинецької, трипільської, тшинецько-комарівської, черняхівської, шнур. кераміки. Виявлено низку поселень давньорус. періоду. Археол. пам’ятки досліджено у селах Батьківці, Верхів, Вілія, Вільбівне, Волосківці, Грем’яче, Ілляшівка, Кураж, Кургани, Лючин, Межиріч, Милятин, Могиляни, Мощаниця, Новомалин, Розваж, Сіянці, Слобідка, Стадники, Теремне, Точевики, Хорів. Серед видат. уродженців — літературознавці Р. Радишевський (академік НАНУ; с. Бухарів), А. Войтюк (с. Лебеді), математики А. Власюк (с. Вілія), А. Кондратюк (с. Грем’яче), С. Лавренюк (с. Посива), провізор Ф. Жогло (с. Оженин), біофізик, нейробіолог А. Мартинюк (с. Михалківці), лікар-ендокринолог Б. Олійник (с. Грем’яче), фахівець у галузі деревооброб. виробництва М. Кирик (с. Лючин), географи А. Мельник (с. Новомалин), М. Фащевський (с. Михалківці), геолог А. Пізнюр (с. Хорів), журналіст, історик Ю. Шаповал (с. Бродів); поет-сатирик В. Грабоус (с. Мощаниця), поет, перекладач В. Романюк (с. Завізове), письменники М. Островський (с. Вілія), О. Стефанович (с. Милятин); живописець, скульптор, графік, засл. художник України М. Кундель (с. Новомалин), художник театру В. Мельничук (с. Михалківці), архітектор М. Кучерук (с. Бродівське); актори М. Гонта (засл. арт. УРСР; с. Новомалин), І. Процюк (засл. арт. України; с. Хренів); співак О. Трофимчук (с. Михалківці); православні церк. діячі П. Влодек (с. Оженин), Никон (Калембер; с. Черняхів); заслужений тренер України В. Гордійчук (важка атлетика; с. Михалківці). У с. Вілія починала свою труд. діяльність вчителькою знаменита актриса, нар. арт. СРСР Н. Ужвій, побудував школу та займався просвітн. діяльністю засн. практич. акушерства в Росії та Україні Г. Рейн; у с. Михалківці поміт. слід залишили родини письменника Д. Марковича та громад. діяча, композитора С. Козицького; у с. Черняхів мав маєток засн. фтизіатрії в Україні, академік ВУАН Т. Яновський.