Осмяловська Катерина Олександрівна
ОСМЯЛО́ВСЬКА Катерина Олександрівна (13(26). 11. 1904, Полтава — 16. 11. 1997, Київ) — актриса. Народний артист УРСР (1951). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1921; курс О. Загарова). Від 1920 працювала в Першому театрі Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка (Київ). 1926–30 — актриса Одес. укр. драм. театру ім. Жовтн. революції; 1930–63 — Київ. укр. драм. театру ім. І. Франка. З успіхом виконувала лірико-драм. ролі. Її героїні вирізнялися особливою жін. привабливістю, задушевністю, щирістю, теплотою і глибин. психол. розробленням кожного образу. О. була однаково органічною у виставах класич. та сучас. репертуару.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Оксана («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Есмеральда («Собор Паризької Богоматері» за В. Гюґо), Жанна Барб’є («Інтервенція» Л. Славіна), Кетті Бжозовська («Пригоди бравого солдата Швейка» Я. Гашека), Лариса Лотоцька («Дівчата нашої країни» І. Микитенка), Графиня («Весілля Фіґаро» П.-О. Бомарше), Наташа («Чудесний сплав» В. Кіршона), Нателла («Честь» Г. Мдівані), Віра («Останні» М. Горького), Геро, Віола («Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч» В. Шекспіра), Ліда, Чайка, Падолист, Соломія («Платон Кречет», «Банкір», «Крила», «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Ольга («Поетова доля» С. Голованівського), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Софія, Маруся («Безталанна», «Житейське море» І. Карпенка-Карого), Валя («Російські люди» К. Симонова), Надія («Остання зустріч» О. Левади); у кіно — Наталка («Наталка Полтавка», 1936, реж. І. Кавалерідзе, «Українфільм»), Валя («Нескорені», реж. М. Донськой), Соломія («Українські мелодії», реж. І. Земгано, І. Ігнатович; обидва — 1945, Київ. кіностудія худож. фільмів).
Рекомендована література
- Гайдабура В. Сучасниці: Поліна Нятко та Катерина Осмяловська // УТ. 1994. № 6.
Завантажити статтю
Людина 
