Основи державного устрою Галицької Республіки

Визначення і загальна характеристика

«ОСНО́ВИ ДЕРЖА́ВНОГО У́­СТРОЮ ГА́ЛИЦЬКОЇ РЕСПУ́БЛИКИ» — проект Кон­ституції Галицької Республіки (ГР), під­готовлений уповноваженим для закордон­них справ уряду ЗУНР К. Левицьким. У первіс. варіанті він мав назву «Устрій державний Західно-Української Народної Республіки (Галицької Республіки)», на­прикінці квітня 1921 був удосконалений автором і під на­звою «О. д. у. Г. Р.» у травні 1921 по­даний на роз­гляд Ліги Націй. Сподіва­н­ня уряду ЗУНР на утворе­н­ня незалеж. ГР, що ґрунтувалися на особливостях затв. між­нар. актами держ.-правового становища Галичини, викладено урядом ЗУНР у спец. документі «Державно-правова основа Східної Галичини як Галицької Республіки».

Проект Кон­ституції ГР мав 12 роз­ділів, 42 артикули і «Пере­ходові по­станови». У 1–3-му роз­ділах ви­значено держ. суверенітет ГР, окреслено її тер. — «від сходу, пів­ночі і полудня з границями бувшого ав­стрійського краю Галичини та про­стягається на захід, українською етно­графічною областю аж до Пере­мишля (включно), так що від Пере­мишля аж по Сянік творять ріка Сян західну границю та Лупківська залізниця разом з сумежною Лемківщиною остає на території Галицької Республіки». ГР проголошено правовою державою з респ. формою правлі­н­ня. Всі нації, які її населяли, мали рівні права, проте державними вважали укр., польс. і єврейську. У 5-му роз­ділі «Загальні права горожан держави» заборонено будь-яке обмеже­н­ня особистої свободи громадян. Держава гарантувала право власності на особисте майно та вільний заробіток на закон. умовах. Примус. роботи до­зволено лише на користь держави в особл. випадках на основі законів. Громадянам ГР гарантовано всі демократ. права: свободи слова, зборів, виборів, віро­сповіда­н­ня, навч. у нар. (обовʼязкове), середніх і вищих закладах освіти. Заборонено будь-які види цензури ЗМІ. У роз­ділі «Державна Рада» викладено повноваже­н­ня законодав. органу ГР, що стосувалися держави як такої, її громадян, а також затв. між­нар. договорів і ратифікації документів про вій­ну та мир. Послів до Держ. Ради мали обирати на 3-річ. період: кожна держ. нація — своїх послів окремо, нац. меншини — всі разом. Виборча ординація ви­значала пропорц. спів­від­ноше­н­ня пред­ставництва кожної нації до заг. кількості насел. держави. Новообрана Держ. Рада обирала з-поміж послів президента Держ. Ради і 4-х віце-президентів. Президент Держ. Ради мав бути українцем з походже­н­ня, його віце-президенти — поляком і євреєм. Роз­діл «Президент Держави» складався з 17-ти артикулів, у яких за­значено, що на чолі ГР стоїть Президент, обраний народом на 6 р. на під­ставі окремої вибор. ординації. Він при­значав і при­ймав від­ставку держ. міністрів; одночасно був найвищим коман­дантом армії, у звʼязку з чим при­значав військ. коман­дантів і старшин. За згодою Держ. Ради Президент мав право укладати договори з ін. державами. Він скликав Держ. Раду, роз­пускав її, затверджував закони. Свої повноваже­н­ня Президент здійснював через при­значеного ним президента міністрів і держ. міністрів, які мали звітувати про свою діяльність перед Держ. Радою. Нац. права громадян ГР зведено в окремий роз­діл (8 артикулів). Мовою урядува­н­ня держ. органів проголошено укр., водночас в усних і письм. зверне­н­нях мовою урядува­н­ня ви­знано укр., польс. і їдиш. Владу зобовʼязали від­повід­ати громадянам мовою, якою вони зверталися. Закони й урядові роз­порядже­н­ня оприлюднювали 3-ма мовами. Держ. міністрів мали при­значати за нац. ознакою, від­повід­но до кількості насел. тієї чи ін. національності. Службовцями в ГР при­значали осіб, які володіли хоча б 2-ма мовами держ. націй. Законодавство регулювало право націй на нар. (початк.), середню та вищу освіту. Роз­діл «Судівництво» регламентував діяльність судів, проголошених самост. і незалежними. За поруше­н­ня норм судочинства судових урядовців притягували до від­повід­альності. У роз­ділі «Адміністрація» викладено принципи функціонува­н­ня адм. органів, їхня організація і компетенція ви­значені окремим законом. Поруше­н­ня кон­ституц. прав громадян ГР роз­глядав адм. трибунал. Для охорони держави і її кордонів перед­бачено створе­н­ня армії, за потреби — на основі заг. військ. служби. У разі за­грози без­пеці й ладу допущено можливість викори­ста­н­ня ЗС за наказом Президента. Артикули остан­нього роз­ділу «Пере­ходові по­станови, дотично кон­ституюва­н­ня незалежної Галицької Республіки» регулювали процес утворе­н­ня ГР. З цією метою держави Антанти формували Між­коаліц. комісію для ГР. Під її протекторатом створ. Адм. раду, до якої від укр. насел. входило 7 пред­ставників, делегов. Укр. нац. радою Сх. Галичини, від польс. насел. — 3, від євр. — 2. Між­коаліц. комісія повин­на була пере­дати Адм. раді всю політ. і військ. владу на тер. ГР, її наділено правом при­значати урядовців, пере­бирати у своє ві­да­н­ня кра­йові й держ. фонди, збирати податки. Впродовж 3-х місяців Адм. рада зобовʼязувалася провести вибори Держ. Ради, а згодом — Президента ГР, після чого Держ. Раду скликали на перше засі­да­н­ня для скла­да­н­ня присяги Президента й затвердже­н­ня держ. міністрів.

Проект Кон­ституції ГР не було за­проваджено в життя у звʼязку з ріше­н­ням Ради амбасадорів від 14 березня 1923 про включе­н­ня Сх. Галичини до складу Польщі. Однак це важливий документ укр. держ.-політ. думки, що демонструє високий взірець політ. і правової культури, модель демократ. держави у по­єд­нан­ні з толерант. ставле­н­ням до ін. народів, пред­ставників нац. меншин, реліг. громад, поваги до прав народу й людини.

Літ.: Кугутяк М. Українська націонал-демократія 1918–1939. Т. 1. К.; Ів.-Ф., 2002; Західноукраїнська Народна Республіка. 1918–1923: Док. і мат. Т. 2. Ів.-Ф., 2003.

Т. М. Дерещук

Завантажити статтю