Особа юридична

Визначення і загальна характеристика

ОСО́БА ЮРИДИ́ЧНА  — організація, створена і зареєстрована у встановленому порядку та наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, що має майнові та особисті немайнові права і несе відповідні обов’язки, може бути позивачем та відповідачем у суді. Її правовий статус визначено нормами Цивіл. кодексу України, ін. актами законодавства, а також установ. документами. Як суб’єкт цивіл. права (цивіл. правовідносин) О. ю. наділена цивіл. право- і дієздатністю, що, на відміну від право- і дієздатності фіз. осіб, виникає у неї одночасно з моментом держ. реєстрації. Правоздатність О. ю. вважають припиненою з моменту внесення відповід. запису до Єдиного держ. реєстру юрид. осіб.

Зміст цивіл. правоздатності О. ю. полягає у тому, що вона має такі самі цивіл. права та обов’язки, як і фіз. особа, окрім тих, що за своєю природою належать тільки людині. О. ю. може бути обмежена в правах лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Рішення про обмеження прав можна оскаржити у суді. Окремими видами діяльності, перелік яких визначено винятково законодавством, О. ю. може займатися тільки після отримання спец. дозволу (ліцензії). Вона набуває цивіл. прав і обов’язків через свої органи, що діють відповідно до закону та установ. документа, а в окремих випадках — через своїх учасників.

Залежно від мети діяльності О. ю. поділяють на комерц. (підприємн.) і некомерц. (неприбутк.); залежно від порядку утворення — на О. ю. приват. і публіч. права, а також т. зв. змішані; залежно від кількості засн. (учасників) і подільності (чи неподільності) майна на частки — на О. ю. унітар. і корпоратив. типів. О. ю. можуть утворювати у формі підприємн. та непідприємн. т-в або установ. Товариство — об’єднан­ня осіб (учасників), що має корпоратив. устрій, ним управляють його учасники. Товариства, що здійснюють підприємн. діяльність з метою одержання та наступ. розподілу між учасниками прибутку (підприємн. товариства), можуть бути організовані тільки як госп. товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатк. відповідальністю, повне товариство, командитне товариство) або вироб. кооперативи. Непідприємн. товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи поряд зі своєю осн. діяльністю можуть займатися будь-якими видами підприємн. діяльності, якщо інше не встановлено законом. Установою визнано об’єднання майна у відокремлену організацію, утворену однією або кількома особами (засн.) для досягнення визначеної засновниками мети за рахунок цього майна. Така організація може задовольняти культурні, соц. або екон. потреби суспільства (суспільно корисна установа) чи потреби третіх осіб (приватно корисна установа).

Чинним законодавством України визначено осн. способи утворення О. ю.: розпорядчий, нормативно-явочний, договірний, дозвільний (на практиці можуть бути поєднані). Розпорядчий порядок полягає у тому, що власник майна або уповноважений ним орган приймають рішення (видають розпорядчий акт) про утворення О. ю. та затверджують її статут або положення про неї. У такому порядку, зокрема, утворюють держ. та комунал. підприємства, держ. установи та ін. Нормативно-явочний порядок полягає у тому, що умови утворення О. ю. прямо передбачені у законі (або ін. норматив. акті) у вигляді заг. дозволу держави. Але для виникнення конкрет. організації потрібні ініціатива її організаторів та реєстрація (легалізація) у відповід. держ. органі. У такому порядку можуть організовувати кооперативи, громад. організації тощо. Договір. порядок передбачає утворення О. ю. шляхом укладання установ. договору між громадянами та/або організаціями, що добровільно об’єд­нують свою діяльність та/або майно для досягнення певних цілей. У такому випадку виникають господарські товариства, договірні об’єднання підприємств (асоціації, корпорації) тощо. Договір. порядок часто поєднують із нормативно-явочним (напр., і госп. товариства, і договірні об’єднання підприємств обо­в’язково підлягають держ. реєстрації). Дозвіл. порядок полягає у тому, що необхід. умовою виникнення О. ю. є дозвіл (згода) відповід. держ. органу чи підприємства (госп. організації). У такому порядку, напр., утворюють нові підприємства у результаті виокремлення зі складу діючого підприємства (організації) одного чи кількох структур. підрозділів, а також О. ю., для діяльності яких потрібно отримати ліцензію (банки, страхові організації, аудит-фірми та ін.). Для утворення О. ю. її учасники (засн.) розробляють установчі документи — статут або засновниц. договір, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створ. однією особою, діє на підставі статуту, затв. цією особою. Установу утворюють на основі індивід. або спільного установ. акта. О. ю. вважають утвореною в момент її держ. реєстрації у порядку, визначеному законом. Дані держ. реєстрації заносять до Єдиного держ. реєстру юрид. осіб, відкритого для заг. ознайомлення. Порушення встановленого законом порядку утворення О. ю. або невідповідність установ. документів законові є підставою для відмови їй у держ. реєстрації, відмова за ін. мотивами (недоцільність тощо) заборонена. Відмова у реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені в суді.

До Єдиного держ. реєстру юрид. осіб вносять відомості про організац.-правову форму О. ю., її найменування (фірмове найменування), місцезнаходження, органи упр., філії та представництва, предмет діяльності товариства чи мету установи, а також ін. відомості. Зміни в установ. документах набувають чинності для третіх осіб з моменту їхньої держ. реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту сповіщення органу, що здійснює держ. реєстрацію, про такі зміни. О. ю. та їхні учасники не мають права посилатися на відсутність реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін. Відповідно до чинного законодавства О. ю. повинна мати своє на­йменування (повне і скорочене), що містить вказівку на її організац.-правову форму. Його зазначають в установ. документах і вносять до Єдиного держ. реєстру юрид. осіб. Найменування установи повинно містити відомості про характер її діяльності. У разі зміни свого найменування О. ю., окрім виконання ін. вимог, установлених законом, зобов’я­зана подати оголошення про це в друк. органах, у яких публікують дані про держ. реєстрацію та сповістити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договір. відносинах. Використання найменування ін. О. ю. заборонено. О. ю., що є підприємн. товариством, повинна мати фірмове найменування, порядок реєстрації та використання якого визначено відповід. положеннями Цивіл. кодексу України, ін. законами та нормативно-правовими актами. Місцезнаходження О. ю., вказане у її установ. документах, визначають як місце держ. реєстрації. Права О. ю. на недоторканність її ділової репутації, таємницю кореспонденції, інформацію та ін. особисті немайнові права, що можуть належати О. ю., визначають і захищають так само, як і аналог. права фіз. осіб. Згідно з чинним законодавством України, О. ю. несе самост. відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним їй майном. Учасник (засн.) О. ю. не відповідає за її зобов’я­заннями, а вони не відповідають за зобов’язаннями учасника (засн.), окрім випадків, передбачених законами та установ. документами. О. ю. несе відповідальність за зо­бов’язаннями учасників (засн.), що пов’язані з її утворенням, тільки в разі наступ. схвалення їхніх дій відповід. органами О. ю. Якщо банкрутство О. ю. спричинене недобросовісними діями її учасників, то у разі недостатності майна на таких учасників може бути покладена додатк. (субсидіарна) відповідальність за зобов’язан­нями О. ю. Діяльність О. ю. припиняють шляхом передачі всього майна, прав та обов’язків ін. юрид. особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу) або її ліквідації.

Завантажити статтю