Особлива нарада при головнокомандувачі Збройними силами на Півдні Росії

ОСОБЛИ́ВА НАРА́ДА ПРИ ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧІ ЗБРО́ЙНИМИ СИ́ЛАМИ НА ПІ́ВДНІ РОСІ́Ї — вищий орган цивільного управлі­н­ня Білого руху на Пів­дні колишньої Російської імперії. Скорочена назва — Особл. нарада (О. н.). Створ. 18(31) серпня 1918 у м. Катеринодар (нині Краснодар, РФ) як дорадчий орган при Верхов. кер. Добровольчої армії генералові від інфантерії М. Алексєєві для допомоги у законодав. і адм. справах, організації та ко­ординації дій центр. і місц. влади на під­кон­трол. білогвард. арміям тер., залуче­н­ня до упр. фахівців та громад. діячів. Перше зі 121-го засі­да­н­ня від­булося 28 вересня (11 жовтня) 1918. Суміщала законодорадчі й виконавчі функції. Голови — генерал від кавалерії А. Драгомиров (1918 — вересень 1919) та генерал-лейтенант О. Лукомський (вересень–грудень 1919). До складу О. н. (загалом бл. 20–25 осіб) входили нач. від­ділів (упр.) та особи «без порт­феля», яких при­значав головнокомандувач, серед них — військовики (генерали І. Романовський, О. Сан­ніков, М. Тихменєв, віце-адмірал О. Герасимов та ін.), політики правих і ліберал. політ. по­глядів (С. Маслов, В. Степанов, М. Чебишев, В. Челіщев, М. Федоров та ін.). Структурно вона складалася з 11-ти від­ділів: держ. ладу, внутр. справ, фінанс., торгівлі й промисловості, землеробства та ін. Згідно з Положе­н­ням від 2(15) лютого 1919 від­діли пере­творено на упр. і збільшено їхню кількість; зокрема створ. від­діли законів, пропаганди та канцелярію. Військ. і цивіл. владу в місцевостях, що пере­бували під верхов. упр. Головнокомандувача ЗС на Пд. Росії, очолював головноначальствуючий, який спирався на губерн., міські, волосні та сільс. органи управлі­н­ня. О. н. вважали заг.-держ. органом, проте донсь­ке, кубан. і терське козацтва від­стоювали автономію влас. пред­ставниц. структур. Від серпня 1919 — у м. Ростов-на-Дону (нині РФ). У своїй діяльності О. н. послуговувалася дорев. законодавством Рос. імперії, окремими ріше­н­нями Тимчас. уряду, влас. нормативно-правовими актами. Для виріше­н­ня найважливіших питань держ. мас­штабу, роз­гляду законо­проектів вона збиралася у форматі «великих засі­дань», для виріше­н­ня екс­трених питань — «малих засі­дань» (генерал-лейтенанти А. Денікін, О. Лукомський, генерал-майор І. Романовський; за вибором А. Денікіна — нач. тих чи ін. упр.). Паралельно функціонувало «Мале присутствіє» на чолі з М. Астровим, що складалося із заст. нач. упр. і роз­глядало другорядні пита­н­ня. У січні 1919 в Одесі у структурі наради організовано «Під­готовчу з національних справ комісію» (голова — В. Шульгин; від квітня 1919 — у Катеринодарі на чолі з В. Степановим) у складі 10-ти від­ділів. У Малорос. від­ділі під керівництвом І. Лин­ниченка працювали П. Богаєвський, С. Грушевський, Б. Ляпунов, А. Савенко та ін., які під­тримували пере­кона­н­ня командува­н­ня Білого руху про «три­єдиний» рос. народ («великороси», «малороси», «білоруси»), а укр. нац. рух вважали зрадниц., нім. проектом задля послабле­н­ня Росії. Україну роз­ділено на Київ., Харків. і Новорос. (центр — Одеса) обл., у пер­спективі «Малоросія» мала отримати автономію. О. н. ліквідована 17(30) грудня 1919 у м. Новоросійськ (нині Краснодар. краю, РФ), її склад і функції пере­йшли до ново­створ. уряду при головнокомандувачі ЗС Пд. Росії (голова — генерал-лейтенант О. Лукомський) та Наради із законодав. пропозицій. 21 травня 1920 Рада нар. міністрів УНР скасувала чин­ність законодавства О. н. в Україні.

Завантажити статтю