Особлива нарада при головнокомандувачі Збройними силами на Півдні Росії

ОСОБЛИ́ВА НАРА́ДА ПРИ ГОЛОВНОКОМА́НДУВАЧІ ЗБРО́ЙНИМИ СИ́ЛАМИ НА ПІ́ВДНІ РОСІ́Ї – вищий орган цивільного управління Білого руху на Півдні колишньої Російської імперії. Скорочена назва — Особл. нарада (О. н.). Створ. 18(31) серпня 1918 у м. Катеринодар (нині Краснодар, РФ) як дорадчий орган при Верхов. кер. Добровольчої армії генералові від інфантерії М. Алексєєві для допомоги у законодав. і адм. справах, організації та координації дій центр. і місц. влади на підкон­трол. білогвард. арміям тер., залучення до упр. фахівців та громад. діячів. Перше зі 121-го засідання відбулося 28 вересня (11 жовтня) 1918. Суміщала законодорадчі й виконавчі функції. Голови — генерал від кавалерії А. Драгомиров (1918 — вересень 1919) та генерал-лейтенант О. Лукомський (вересень–грудень 1919). До складу О. н. (загалом бл. 20–25 осіб) входили нач. відділів (упр.) та особи «без портфеля», яких призначав головнокомандувач, серед них — військовики (генерали І. Романовський, О. Санніков, М. Тихменєв, віце-адмірал О. Герасимов та ін.), політики правих і ліберал. політ. поглядів (С. Маслов, В. Степанов, М. Чебишев, В. Челіщев, М. Федоров та ін.). Структурно вона складалася з 11-ти відділів: держ. ладу, внутр. справ, фінанс., торгівлі й промисловості, землеробства та ін. Згідно з Положенням від 2(15) лютого 1919 відділи перетворено на упр. і збільшено їхню кількість; зокрема створ. відділи законів, пропаганди та канцелярію. Військ. і цивіл. владу в місцевостях, що перебували під верхов. упр. Головнокомандувача ЗС на Пд. Росії, очолював головноначальствуючий, який спирався на губерн., міські, волосні та сільс. органи управління. О. н. вважали заг.-держ. органом, проте донсь­ке, кубан. і терське козацтва відстоювали автономію влас. представниц. структур. Від серпня 1919 — у м. Ростов-на-Дону (нині РФ). У своїй діяльності О. н. послуговувалася дорев. законодавством Рос. імперії, окремими рішеннями Тимчас. уряду, влас. нормативно-правовими актами. Для вирішення найважливіших питань держ. масштабу, розгляду законопроектів вона збиралася у форматі «великих засідань», для вирішення екстрених питань — «малих засідань» (генерал-лейтенанти А. Денікін, О. Лукомський, генерал-майор І. Романовський; за вибором А. Денікіна — нач. тих чи ін. упр.). Паралельно функціонувало «Мале присутствіє» на чолі з М. Астровим, що складалося із заст. нач. упр. і розглядало другорядні питання. У січні 1919 в Одесі у структурі наради організовано «Підготовчу з національних справ комісію» (голова — В. Шульгин; від квітня 1919 — у Катеринодарі на чолі з В. Степановим) у складі 10-ти відділів. У Малорос. відділі під керівництвом І. Линниченка працювали П. Богаєвський, С. Грушевський, Б. Ляпунов, А. Савенко та ін., які підтримували переконання командування Білого руху про «триєдиний» рос. народ («великороси», «малороси», «білоруси»), а укр. нац. рух вважали зрадниц., нім. проектом задля послаблення Росії. Україну розділено на Київ., Харків. і Новорос. (центр — Одеса) обл., у перспективі «Малоросія» мала отримати автономію. О. н. ліквідована 17(30) грудня 1919 у м. Новоросійськ (нині Краснодар. краю, РФ), її склад і функції перейшли до новоствор. уряду при головнокомандувачі ЗС Пд. Росії (голова — генерал-лейтенант О. Лукомський) та Наради із законодав. пропозицій. 21 травня 1920 Рада нар. міністрів УНР скасувала чинність законодавства О. н. в Україні.

Літ.: Билимович А. Д. Деление Южной России на области. Екатеринодар, 1919; Грушевский С. Г. Краткий очерк политической истории Украинского движения // Тр. Подготовител. по нац. делам комиссии: Малорусский отдел. Вып. 1. О., 1919; Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое Особым совещанием при Главнокомандующем Во­оруженными силами на Юге России. Ростов-на-Дону, 1919; Лукомский А. Во­споминания // Арх. Русской революции. Т. 6. Москва, 1991; Журналы заседаний Особого совещания при Главнокомандующем Вооруженными силами на Юге России А. И. Деникине. Сентябрь 1918-го — декабрь 1919 года: Публикация. Мос­ква, 2008; Корновенко С. В. Білий рух Півдня Росії: аграрна політика урядів Денікіна та Врангеля (1919–1920 рр.). Чк., 2009; Карпенко С. Военный и гражданский ап­параты управления деникинской дикта­туры // Власть. 2011. № 3.

В. О. Крупина

Рекомендована література

1. Билимович А. Д. Деление Южной России на области. Екатеринодар, 1919;
   Google ScholarInternet
2. Грушевский С. Г. Краткий очерк политической истории Украинского движения // Тр. Подготовител. по нац. делам комиссии: Малорусский отдел. Вып. 1. О., 1919;
   Google ScholarInternet
3. Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое Особым совещанием при Главнокомандующем Во­оруженными силами на Юге России. Ростов-на-Дону, 1919;
   Google ScholarInternet
4. Лукомский А. Во­споминания // Арх. Русской революции. Т. 6. Москва, 1991;
   Google ScholarInternet
5. Журналы заседаний Особого совещания при Главнокомандующем Вооруженными силами на Юге России А. И. Деникине. Сентябрь 1918-го – декабрь 1919 года: Публикация. Мос­ква, 2008;
   Google ScholarInternet
6. Корновенко С. В. Білий рух Півдня Росії: аграрна політика урядів Денікіна та Врангеля (1919–1920 рр.). Чк., 2009;
   Google ScholarInternet
7. Карпенко С. Военный и гражданский ап­параты управления деникинской дикта­туры // Власть. 2011. № 3.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю