Особливо тяжкі злочини

Визначення і загальна характеристика

ОСОБЛИ́ВО ТЯЖКІ́ ЗЛО́ЧИНИ — найнебезпечніший за ступенем тяжкості вид злочинів. Згідно з чин­ним Кримінальним кодексом (КК) України (2001; оста­н­ня ред. — 2017) злочини поділяють на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. О. т. з. — перед­бачене кримінальним законом дія­н­ня (дія чи без­діяльність), за вчине­н­ня якого перед­бачене основне покара­н­ня у ви­гляді штрафу в роз­мірі понад 25 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, по­збавле­н­ня волі на строк понад 10 р. або довічне по­збавле­н­ня волі. Ви­значальним критерієм від­несе­н­ня злочину до категорії О. т. з. є санкція від­повід­ної стат­ті Особливої частини КК України, а точніше — перед­бачений нею вид та роз­мір покара­н­ня. Чин­ний КК України ви­знає О. т. з.:

• посяга­н­ня на територіальну цілісність і недоторкан­ність України, що при­звело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 3 стат­ті 110); 
• державну зраду (ста­т­тя 111); 
• посяга­н­ня на життя державного чи громадського діяча (ста­т­тя 112); 
• диверсію (ста­т­тя 113); 
• шпигунство (ста­т­тя 114); 
• пере­шкоджа­н­ня закон­ній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що при­звело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 стат­ті 114-1); 
• умисне вбивство (ста­т­тя 115); 
• захопле­н­ня заручників (ч. 2 стат­ті 147); 
• торгівлю людьми (ч. 2 і 3 стат­ті 149); 
• зґвалтува­н­ня (ч. 3–6 стат­ті 152); 
• сексуальне насильство (ч. 5 і 6 стат­ті 153); 
• крадіжку, грабіж, роз­бій, вимага­н­ня, шахрайство, при­власне­н­ня, роз­трату майна або заволоді­н­ня ним шляхом зло­вжива­н­ня службовим становищем, вчинені в особливо великих роз­мірах або організованою групою (стат­ті 185, 186, 187, 189, 190, 191); 
• легалізацію (від­мива­н­ня) майна, одержаного злочин­ним шляхом (ч. 3 стат­ті 209); 
• створе­н­ня, керівництво злочин­ною спільнотою або злочин­ною організацією, а також участь у ній (ста­т­тя 255); 
• організацію, сприя­н­ня у проведен­ні або участь у злочин­ному зі­бран­ні (сходці) (ста­т­тя 255-2); 
• бандитизм (ста­т­тя 257); 
• терористичний акт (ч. 2 і 3 стат­ті 258); 
• створе­н­ня терористичної групи чи терористичної організації (ста­т­тя 258-3); 
• фінансува­н­ня тероризму (ч. 3 стат­ті 258-5); 
• створе­н­ня не перед­бачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 4 і 5 стат­ті 260); 
• напад на обʼєкти, на яких є предмети, що становлять під­вищену небезпеку для оточе­н­ня (ста­т­тя 261); 
• блокува­н­ня транс­порт­них комунікацій, а також захопле­н­ня транс­порт­ного під­приємства (ч. 3 стат­ті 279); 
• масові заворуше­н­ня (ч. 2 стат­ті 294); 
• незакон­не виробництво, виготовле­н­ня, при­дба­н­ня, зберіга­н­ня, пере­везе­н­ня, пере­сила­н­ня чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч. 3 стат­ті 307); 
• схиля­н­ня до вжива­н­ня наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч. 2 стат­ті 315); 
• посяга­н­ня на життя працівника право­охорон­ного органу, члена громадського формува­н­ня з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ста­т­тя 348); 
• посяга­н­ня на життя журналіста (ста­т­тя 348-1); прийня­т­тя пропозиції, обіцянки або одержа­н­ня неправомірної вигоди службовою особою (ч. 4 стат­ті 368); 
• посяга­н­ня на життя судді, народного засідателя чи присяжного у звʼязку з їхньою діяльністю, повʼязаною зі здійсне­н­ням правосу­д­дя (ста­т­тя 379); 
• посяга­н­ня на життя захисника чи пред­ставника особи у звʼязку з діяльністю, повʼязаною з на­да­н­ням правової допомоги (ста­т­тя 400); дезертирство (ч. 4 стат­ті 408); 
• пере­вище­н­ня військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ч. 5 стат­ті 426); 
• планува­н­ня, під­готовку, роз­вʼязува­н­ня та веде­н­ня агресивної війни (ста­т­тя 437); 
• поруше­н­ня законів та звичаїв війни (ста­т­тя 438); 
• на­йманство (ч. 2–4 стат­ті 447).

За офіційними даними Офісу Генерального прокурора в Україні було обліковано: 2017 — 16 586, 2018 — 3683, 2019 — 15 368, 2020 — 13 199 О. т. з. Від­несе­н­ня злочину до категорії О. т. з. тягне за собою від­повід­ні кримінально-правові та інші юридичні наслідки. Це, зокрема, має значе­н­ня для:

• ви­зна­н­ня угрупова­н­ня злочин­ною організацією; 
• звільне­н­ня від кримінальної від­повід­альності у звʼязку з викона­н­ням особою спеціального зав­да­н­ня із попередже­н­ня чи роз­кри­т­тя кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочин­ної організації (якщо така особа умисно вчинила О. т. з., по­єд­наний із насильством над потерпілим, то вона не під­лягає звільнен­ню від кримінальної від­повід­альності);
• звільне­н­ня від кримінальної від­повід­альності у звʼязку з ді­йовим кая­т­тям, примире­н­ням вин­ного з потерпілим, пере­дачею особи на поруки та зі зміною об­становки (особа, яка вчинила О. т. з., не під­лягає звільнен­ню від кримінальної від­повід­альності із за­значених під­став);
• звільне­н­ня від кримінальної від­повід­альності у звʼязку із закінче­н­ням строків давності (у разі вчине­н­ня О. т. з. особу звільняють від кримінальної від­повід­альності, якщо з дня вчине­н­ня нею такого злочину і до дня на­бра­н­ня вироком закон­ної сили минуло 15 р.); 
• по­збавле­н­ня військового, спеціального зва­н­ня, рангу, чину або кваліфікаційного класу (засуджена за О. т. з. особа, яка має військове, спеціальне зва­н­ня, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути по­збавлена за вироком суду цього зва­н­ня, рангу, чину або кваліфікаційного класу); 
• конфіскації майна (такий вид покара­н­ня встановлено за особливо тяжкі корисливі злочини); 
• за­стосува­н­ня довічного по­збавле­н­ня волі (встановлено за вчине­н­ня лише О. т. з.); 
• при­значе­н­ня судом покара­н­ня (на­приклад, при­значе­н­ня більш мʼякого покара­н­ня, ніж перед­бачено законом, та при­значе­н­ня покара­н­ня за сукупністю злочинів — у випадку, якщо хоча б один із злочинів є О. т. з., загальний строк по­збавле­н­ня волі може бути більшим за 15 р., але не повинен пере­вищувати 25 р.); 
• за­стосува­н­ня умовно-до­строкового звільне­н­ня від від­бува­н­ня покара­н­ня — таке звільне­н­ня може бути за­стосоване після фактичного від­бу­т­тя засудженими не менше трьох чвертей строку покара­н­ня, при­значеного судом за умисний О. т. з. (тоді як умовою такого звільне­н­ня засуджених за ін. злочини є фактичне від­бува­н­ня не менше половини або не менше двох третин строку при­знач. покара­н­ня); 
• погаше­н­ня судимості — осіб, засудж. до по­збавле­н­ня волі або осн. покара­н­ня у ви­гляді штрафу за О. т. з., ви­знають такими, що не мають судимості, якщо вони протягом 8-ми р. з дня від­бу­т­тя покара­н­ня (осн. і додатк.) не вчинять нового кримінал. правопоруше­н­ня (до закінче­н­ня таких строків заборонено також зня­т­тя судимості у випадках засудже­н­ня за умисні О. т. з.). 
• Вчине­н­ня О. т. з. (і засудже­н­ня за нього) має також значе­н­ня для ви­значе­н­ня виду кримінал.-виконав. установи (середнього або макс. рівня без­пеки), в якій особа має від­бувати покара­н­ня; 
• за­стосува­н­ня до особи заходів оперативно-роз­шук. діяльності та негласних слідчих (роз­шук.) дій, запобіж. заходу, процедури роз­гляду судом справи, амністії; 
• встановле­н­ня адм. на­гляду за особами, звільненими з місць по­збавле­н­ня волі; 
• на­да­н­ня допуску до держ. таємниці тощо. 

Вперше О. т. з. нормативно ви­значені у КК України 2001, до того їх охоплювало поня­т­тя «тяжких злочинів» (умисних діянь, що становлять під­вищену сусп. небезпеку), пере­лік яких від 1972 був перед­бачений КК УРСР. За змістом Основ кримінал. законодавства СРСР і союз. респ. 1958 та характером санкцій, перед­бачених КК союз. респ. (зокрема УРСР), особливо тяжкими ви­знавали злочини, за які закон перед­бачав по­збавле­н­ня волі на строк понад 10 р. або смертну кару. До таких злочинів традиційно зараховували найбільш небезпечні випадки зради Батьківщини, шпигунства, терорист. акту, бандитизму, умисного вбивства, роз­кра­да­н­ня держ. чи громад. майна в особливо великих роз­мірах. У перші десятилі­т­тя рад. держави особливо небезпеч. (тяжкими) вважали практично усі контр­рев. злочини, за які, за­звичай, перед­бачалась «вища міра соц. захисту» — роз­стріл. Згідно з КК УСРР 1922, контр­рев. злочин — будь-яка дія, спрямов. на повале­н­ня заво­йованої пролетар. революцією влади робітн.-селян. рад та існуючого на основі Кон­ституції УСРР робітн.-селян. уряду, а також дії у напрямку допомоги тій частині між­нар. буржуазії, яка не ви­знає рівноправності комуніст. системи власності, що приходить на зміну капіталізму, і прагне до її повале­н­ня шляхом інтервенції чи блокади, шпигунства, фінансува­н­ня преси та ін. засобами. 

Крім організації у контр­рев. цілях збройних пов­стань, спроб захопити владу, встановле­н­ня взаємин з іноз. державами чи їхніми пред­ставниками з метою схиля­н­ня їх до збройного втруча­н­ня, вища міра покара­н­ня була перед­бачена й за активні дії та боротьбу проти робітничого класу і рев. руху; пропаганду та агітацію, що полягала у закликах до повале­н­ня рад. влади; скупку нерухомого майна та цін­них паперів, вилучених із власності іноз. громадян, а також продаж націоналізованого у рад. громадян майна чи цін­них паперів; самовільне поверне­н­ня до УСРР особи, висланої за межі країни; участь у масових без­порядках; організацію та участь у бандах; пере­вище­н­ня влади, що су­проводжувалося знуща­н­ням чи діями, які ображають честь потерпілого; зло­вжива­н­ня владою, вчинене за обтяжуючих об­ставин; винесе­н­ня суд­дею з корисливих чи ін. особистих мотивів неправосудного вироку; одержа­н­ня хабара шляхом вимага­н­ня чи особою, яка мала особливі повноваже­н­ня; злісне невикона­н­ня зобовʼязань за угодою з держ. установою чи під­приємством, здійснене за поперед. змовою між агентами казни та її контр­агентами; роз­бій. Водночас убивство за обтяжуючих об­ставин карали по­збавле­н­ням волі на строк не нижче 8-ми р. За КК УРСР у редакції 1950 до найбільш небезпеч. злочинів, за вчине­н­ня яких перед­бачено роз­стріл із конфіскацією майна та/або оголоше­н­ням ворогом трудящих, також від­несено: контр­рев. саботаж; під­рив держ. промисловості; кваліфіковану контрабанду; убивство за обтяжуючих об­ставин; роз­бій, вчинений із за­стосува­н­ням зброї.

21 листопада 1929 ЦВК СРСР прийняв по­станову «Об объявле­нии вне закона должностных лиц — граж­дан СССР за границей, пере­бежавших в лагерь врагов рабочего клас­са и крестьянства и отка­зывающихся вернуться в СССР». Від­повід. законом, ухваленим у той же день на викона­н­ня цієї по­станови, для таких осіб, ви­знаних зрадниками Батьківщини, за­проваджено особл. вид покара­н­ня — оголоше­н­ня поза законом, що тягло за собою конфіскацію усього майна засудженого і його роз­стріл через 24 год. після встановле­н­ня особи. Зі скасува­н­ням 1947 смерт. кари у мирний час таких засуджених направляли у виправ­но-труд. табори на 25 р. 

У різний час існува­н­ня СРСР О. т. з. також ви­знавали спекуляцію (декретом РНК «О спекуляции» від 22 липня 1918 за злісну спекуляцію встановлено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі не менш ніж на 10 р. із тяжкими примус. роботами та конфіскацією усього майна; по­становою ЦВК та РНК СРСР «О борьбе со спекуляцией» від 20 травня 1932 для спекулянтів та пере­купщиків встановлено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі на строк від 5-ти до 10-ти р. із конфіскацією майна; 1972 спекуляцію за обтяжуючих об­ставин ви­знано тяжким злочином); поруше­н­ня труд. дисципліни на транс­порті (карали по­збавле­н­ням волі на строк до 10-ти р., при явно злісному характері поруше­н­ня — до 25-ти р., у військ. час — роз­стрілом); виготовле­н­ня або збут під­роблених грошей чи цін­них паперів (карали по­збавле­н­ням волі на строк від 3-х до 15-ти р. із конфіскацією майна або смерт. карою); поруше­н­ня правил про валютні операції (у разі вчине­н­ня особою, раніше засудж. за такий злочин, перед­бачено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі від 5-ти до 15-ти р. або смерт. карою з конфіскацією майна); шкідництво (карали по­збавле­н­ням волі на строк від 8-ми до 15-ти р. із конфіскацією майна).

У різних країнах світу по-різному вирішене пита­н­ня щодо ви­значе­н­ня О. т. з.: в одних державах кримінал. закон ви­окремлює таку категорію злочинів, у других їх охоплює категорія тяжких злочинів, у третіх — закон взагалі формально не класифікує злочини за ступ. їхньої тяжкості. Так, КК Литви перед­бачає таку категорію і ви­знає ними умисні злочини, за вчине­н­ня яких перед­бачено покара­н­ня у ви­гляді по­збавле­н­ня волі на строк понад 10 р.; КК Естонії ви­окремлює злочини 1-го ступеня, якими ви­знані дія­н­ня, що карають по­збавле­н­ням волі на строк понад 8 р. або довіч. по­збавле­н­ням волі; КК Австрії поділяє злочин­ні дія­н­ня на про­ступки та злочини і від­носить до остан­ніх умисні дія­н­ня, які карають довіч. по­збавле­н­ням волі або по­збавле­н­ням волі на строк понад 3 р. Тяжкі (без поділу на особливо тяжкі) злочини ви­окремлює також КК Польщі. Натомість кримінал. закони Німеч­чини, Японії, Арґентини, Данії, Австралії та ін. країн не перед­бачають формал. класифікації злочинів за ступ. їхньої тяжкості. При цьому О. т. з. у більшості країн світу ви­знані найбільш небезпечні посяга­н­ня на життя та здоровʼя особи (зокрема умисне убивство та зґвалтува­н­ня за обтяжуючих об­ставин), терорист. акт, бандитизм, незакон­ні оборудки з наркотиками та зброєю, злочини проти миру та без­пеки людства. В окремих країнах до таких злочинів зараховують хабарництво (з перед­баченим покара­н­ням смерт. карою), під­робку грошей, сутенерство, не­сплату податків.

Літ.: Уголовный кодекс У.С.С.Р. Х., 1922; Утевский Б. С. Уголовное право. Москва, 1949; Уголовный кодекс УССР. Москва, 1950; Советское уголовное право. Часть общая. К., 1973; Кримінальне право України. Загальна частина. К., 2008; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. К., 2019.

М. І. Мельник

Завантажити статтю