Особливо тяжкі злочини

Визначення і загальна характеристика

ОСОБЛИ́ВО ТЯЖКІ́ ЗЛО́ЧИНИ  — найнебезпечніший за ступенем тяжкості вид злочинів. Згідно з чинним Кримінальним кодексом (КК) України (2001; остання ред. — 2017) злочини поділяють на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі. О. т. з. — передбачене кримінальним законом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 25 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад 10 р. або довічне позбавлення волі. Визначальним критерієм віднесення злочину до категорії О. т. з. є санкція відповідної статті Особливої частини КК України, а точніше — передбачений нею вид та розмір покарання. Чинний КК України визнає О. т. з.:

• посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 3 статті 110); 
• державну зраду (стаття 111); 
• посягання на життя державного чи громадського діяча (стаття 112); 
• диверсію (стаття 113); 
• шпигунство (стаття 114); 
• перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 статті 114-1); 
• умисне вбивство (стаття 115); 
• захоплення заручників (ч. 2 статті 147); 
• торгівлю людьми (ч. 2 і 3 статті 149); 
• зґвалтування (ч. 3–6 статті 152); 
• сексуальне насильство (ч. 5 і 6 статті 153); 
• крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, шахрайство, привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою (статті 185, 186, 187, 189, 190, 191); 
• легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ч. 3 статті 209); 
• створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній (стаття 255); 
• організацію, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці) (стаття 255-2); 
• бандитизм (стаття 257); 
• терористичний акт (ч. 2 і 3 статті 258); 
• створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3); 
• фінансування тероризму (ч. 3 статті 258-5); 
• створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 4 і 5 статті 260); 
• напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (стаття 261); 
• блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ч. 3 статті 279); 
• масові заворушення (ч. 2 статті 294); 
• незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч. 3 статті 307); 
• схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів (ч. 2 статті 315); 
• посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348); 
• посягання на життя журналіста (стаття 348-1); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ч. 4 статті 368); 
• посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їхньою діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя (стаття 379); 
• посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги (стаття 400); дезертирство (ч. 4 статті 408); 
• перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ч. 5 статті 426); 
• планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни (стаття 437); 
• порушення законів та звичаїв війни (стаття 438); 
• найманство (ч. 2–4 статті 447).

За офіційними даними Офісу Генерального прокурора в Україні було обліковано: 2017 — 16 586, 2018 — 3683, 2019 — 15 368, 2020 — 13 199 О. т. з. Віднесення злочину до категорії О. т. з. тягне за собою відповідні кримінально-правові та інші юридичні наслідки. Це, зокрема, має значення для:

• визнання угруповання злочинною організацією; 
• звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з виконанням особою спеціального завдання із попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації (якщо така особа умисно вчинила О. т. з., поєднаний із насильством над потерпілим, то вона не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності);
• звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки та зі зміною обстановки (особа, яка вчинила О. т. з., не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності із зазначених підстав);
• звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (у разі вчинення О. т. з. особу звільняють від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею такого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 15 р.); 
• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (засуджена за О. т. з. особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу); 
• конфіскації майна (такий вид покарання встановлено за особливо тяжкі корисливі злочини); 
• застосування довічного позбавлення волі (встановлено за вчинення лише О. т. з.); 
• призначення судом покарання (наприклад, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та призначення покарання за сукупністю злочинів — у випадку, якщо хоча б один із злочинів є О. т. з., загальний строк позбавлення волі може бути більшим за 15 р., але не повинен перевищувати 25 р.); 
• застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання — таке звільнення може бути застосоване після фактичного відбуття засудженими не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний О. т. з. (тоді як умовою такого звільнення засуджених за ін. злочини є фактичне відбування не менше половини або не менше двох третин строку признач. покарання); 
• погашення судимості — осіб, засудж. до позбавлення волі або осн. покарання у вигляді штрафу за О. т. з., визнають такими, що не мають судимості, якщо вони протягом 8-ми р. з дня відбуття покарання (осн. і додатк.) не вчинять нового кримінал. правопорушення (до закінчення таких строків заборонено також зняття судимості у випадках засудження за умисні О. т. з.). 
• Вчинення О. т. з. (і засудження за нього) має також значення для визначення виду кримінал.-виконав. установи (середнього або макс. рівня безпеки), в якій особа має відбувати покарання; 
• застосування до особи заходів оперативно-розшук. діяльності та негласних слідчих (розшук.) дій, запобіж. заходу, процедури розгляду судом справи, амністії; 
• встановлення адм. нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; 
• надання допуску до держ. таємниці тощо. 

Вперше О. т. з. нормативно визначені у КК України 2001, до того їх охоплювало поняття «тяжких злочинів» (умисних діянь, що становлять підвищену сусп. небезпеку), перелік яких від 1972 був передбачений КК УРСР. За змістом Основ кримінал. законодавства СРСР і союз. респ. 1958 та характером санкцій, передбачених КК союз. респ. (зокрема УРСР), особливо тяжкими визнавали злочини, за які закон передбачав позбавлення волі на строк понад 10 р. або смертну кару. До таких злочинів традиційно зараховували найбільш небезпечні випадки зради Батьківщини, шпигунства, терорист. акту, бандитизму, умисного вбивства, розкрадання держ. чи громад. майна в особливо великих розмірах. У перші десятиліття рад. держави особливо небезпеч. (тяжкими) вважали практично усі контррев. злочини, за які, зазвичай, передбачалась «вища міра соц. захисту» — розстріл. Згідно з КК УСРР 1922, контррев. злочин — будь-яка дія, спрямов. на повалення завойованої пролетар. революцією влади робітн.-селян. рад та існуючого на основі Конституції УСРР робітн.-селян. уряду, а також дії у напрямку допомоги тій частині міжнар. буржуазії, яка не визнає рівноправності комуніст. системи власності, що приходить на зміну капіталізму, і прагне до її повалення шляхом інтервенції чи блокади, шпигунства, фінансування преси та ін. засобами. 

Крім організації у контррев. цілях збройних повстань, спроб захопити владу, встановлення взаємин з іноз. державами чи їхніми представниками з метою схиляння їх до збройного втручання, вища міра покарання була передбачена й за активні дії та боротьбу проти робітничого класу і рев. руху; пропаганду та агітацію, що полягала у закликах до повалення рад. влади; скупку нерухомого майна та цінних паперів, вилучених із власності іноз. громадян, а також продаж націоналізованого у рад. громадян майна чи цінних паперів; самовільне повернення до УСРР особи, висланої за межі країни; участь у масових безпорядках; організацію та участь у бандах; перевищення влади, що супроводжувалося знущанням чи діями, які ображають честь потерпілого; зловживання владою, вчинене за обтяжуючих обставин; винесення суддею з корисливих чи ін. особистих мотивів неправосудного вироку; одержання хабара шляхом вимагання чи особою, яка мала особливі повноваження; злісне невиконання зобов’язань за угодою з держ. установою чи підприємством, здійснене за поперед. змовою між агентами казни та її контрагентами; розбій. Водночас убивство за обтяжуючих обставин карали позбавленням волі на строк не нижче 8-ми р. За КК УРСР у редакції 1950 до найбільш небезпеч. злочинів, за вчинення яких передбачено розстріл із конфіскацією майна та/або оголошенням ворогом трудящих, також віднесено: контр­рев. саботаж; підрив держ. промисловості; кваліфіковану контрабанду; убивство за обтяжуючих обставин; розбій, вчинений із застосуванням зброї.

21 листопада 1929 ЦВК СРСР прийняв постанову «Об объявле­нии вне закона должностных лиц — граждан СССР за границей, перебежавших в лагерь врагов рабочего класса и крестьянства и отка­зывающихся вернуться в СССР». Відповід. законом, ухваленим у той же день на виконання цієї постанови, для таких осіб, визнаних зрадниками Батьківщини, запроваджено особл. вид покарання — оголошення поза законом, що тягло за собою конфіскацію усього майна засудженого і його розстріл через 24 год. після встановлення особи. Зі скасуванням 1947 смерт. кари у мирний час таких засуджених направляли у виправ­но-труд. табори на 25 р. 

У різний час існування СРСР О. т. з. також визнавали спекуляцію (декретом РНК «О спекуляции» від 22 липня 1918 за злісну спекуляцію встановлено покарання у вигляді позбавлення волі не менш ніж на 10 р. із тяжкими примус. роботами та конфіскацією усього майна; постановою ЦВК та РНК СРСР «О борьбе со спекуляцией» від 20 травня 1932 для спекулянтів та перекупщиків встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти р. із конфіскацією майна; 1972 спекуляцію за обтяжуючих обставин визнано тяжким злочином); порушення труд. дисципліни на транспорті (карали позбавленням волі на строк до 10-ти р., при явно злісному характері порушення — до 25-ти р., у військ. час — розстрілом); виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (карали позбавленням волі на строк від 3-х до 15-ти р. із конфіскацією майна або смерт. карою); порушення правил про валютні операції (у разі вчинення особою, раніше засудж. за такий злочин, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5-ти до 15-ти р. або смерт. карою з конфіскацією майна); шкідництво (карали позбавленням волі на строк від 8-ми до 15-ти р. із конфіскацією майна).

У різних країнах світу по-різному вирішене питання щодо визначення О. т. з.: в одних державах кримінал. закон виокремлює таку категорію злочинів, у других їх охоплює категорія тяжких злочинів, у третіх — закон взагалі формально не класифікує злочини за ступ. їхньої тяжкості. Так, КК Литви передбачає таку категорію і визнає ними умисні злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 р.; КК Естонії виокремлює злочини 1-го ступеня, якими визнані діяння, що карають позбавленням волі на строк понад 8 р. або довіч. позбавленням волі; КК Австрії поділяє злочинні діяння на проступки та злочини і відносить до останніх умисні діяння, які карають довіч. позбавленням волі або позбавленням волі на строк понад 3 р. Тяжкі (без поділу на особливо тяжкі) злочини виокремлює також КК Польщі. Натомість кримінал. закони Німеччини, Японії, Арґентини, Данії, Австралії та ін. країн не передбачають формал. класифікації злочинів за ступ. їхньої тяжкості. При цьому О. т. з. у більшості країн світу визнані найбільш небезпечні посягання на життя та здоров’я особи (зокрема умисне убивство та зґвалтування за обтяжуючих обставин), терорист. акт, бандитизм, незаконні оборудки з наркотиками та зброєю, злочини проти миру та безпеки людства. В окремих країнах до таких злочинів зараховують хабарництво (з передбаченим покаранням смерт. карою), підробку грошей, сутенерство, несплату податків.

Завантажити статтю