Осока Сергій

ОСОКА́ Сергій (справж. — Нечитайло Сергій Олександрович; 23. 03. 1980, смт Велика Багачка, нині Миргород. р-ну Полтав. обл.) — поет, прозаїк, перекладач, публіцист. Член НСПУ (2002). Лауреат конкурсів «Гранослов» (2000), видавництва «Смолоскип» (2006), літ. премій ім. І. Котляревського (2016), ім. Ф. Рогового (2018). Закін. Полтав. пед. університет (2002). Працював журналістом Полтав. обл. радіо та міського телебачення (2002–13). Дебютував добірками віршів та новелами в альманахах «Рідний край» (П., 2000), «Болотні вогні» (П., 2002; К., 2004), «Острови» (П., 2007), у ж. «Кур’єр Кривбасу». Автор поет. зб. «Сьома сніжинка січня» (К., 2002) та «Небесна падалиця» (2015), проз. кн. «Нічні купання в серпні» (2016) і «Три лини для Марії» (2020; усі — Львів). Спираючись на традиції авторів укр. прози і додаючи модерніст. засоби, виявлені в особливостях сюжет. ліній, у застосуванні «потоку притомності», влуч. деталей, живої нар. мови, властивої селу і місту, О. сформував особливий стиль оповідача. Автор уважний до слів, звуків, полюбляє алітерацію та асонанс, що додає особливого чару його проз. і поет. творам. У поезії О. переважає класична форма віршування, хоча вдається він і до верлібрів. У зб. «Небесна падалиця» відчутне темат. перегукування з новелами: все той же лірич. герой проживає свій відрізок віку (дитинство, юність, змужніння) у нічних купаннях, у риболовлі, під дощем на Трійцю чи під постукування яблук по даху у серпні, чи тоді, коли «світло із поля йде жницею синьою — під пахвою несе окраєць ночі». І все з ним відбувається в живому світі рідної природи, де пахощі вологих півоній та бузини й акації, скошеної трави і свіжих простирадел, глини й ряски змішані в надгармоній. пропорції, щоб і читач вдихнув їх на повні груди. Твори О. перейняті тією укр. буттєвістю, що зникає з причини одвіч. закону природи: після зав’язі, цвітіння й плодів настає час поступитися пуп’янкам і брунькам, покликаним оновити світ. Та є щось незникоме, хай навіть на позір просте, як смак квашених помідорів в одній із новел автора, але воно додає емоц. тривання зв’язку з людьми минулих часів, чиї образи лишилися на чорно-білих аматор. світлинах. Публіцист. твори О. оприлюднені на інтернет-ресурсах.

Завантажити статтю