Оссовський Олександр В’ячеславович

Визначення і загальна характеристика

ОССО́ВСЬКИЙ Олександр В’ячеславович (Ос­совский Александр Вячеславович; крипт. — О. В-в; 19(31). 03. 1871, Кишинів — 31. 07. 1957, Ленінград, нині С.-Пе­тербург) — російський музикознавець, музичний критик. Доктор мистецтвознавства (1943), член-кореспондент АН СРСР (1943). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1938). Закін. юрид. факультет Моск. університету (1893), навч. у С.-Пе­тербур. консерваторії (1896–98), де 1900–02 займався по кл. композиції в М. Римського-Корсакова. Від 1893 служив у Міністерстві юстиції в С.-Пе­тербурзі. Відвідував муз. «середи» Корсакових і співпрацював з «Бєляєвським гуртком». Брав активну участь у програмах концертів О. Зілоті. Від 1894 розпочав муз.-критичну діяльність у пресі. 1915–17 був одним з організаторів і гол. ред. ж. «Музыкальный современник». 1915–18, 1921–52 — проф. Петрогр. (згодом Ленінгр.) консерваторії, водночас 1921–23 — Петрогр. університету. 1918–21 працював в Одесі, Києві. 1923–25 — директор, 1933–36 — худож. кер. Філармонії, 1931–33 — співроб. музею «Ермітаж», від 1937 — заступник директора з наук. частини, 1943–52 — директор НДІ театру й музики (усі — Ленінград). О. відомий як дослідник рос. муз. естетики 18 ст., творчості М. Глінки, О. Глазунова, М. Римського-Корсакова. Одним із перших у Росії вивчав творчість Й.-С. Баха, А. Вівальді, А. Кореллі, Ж.-Ф. Рамо, також опублікував низку статей про музику Р. Ваґнера в Росії та ін. муз.-крит. статті. Автор романсів, перекладень творів Г. Берліоза, Ш. Ґуно.

Завантажити статтю