Остапов Василь Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ОСТА́ПОВ Василь Дмитрович (11. 03. 1950, смт Брошнів-Осада Рожнятів., нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 08. 03. 2009, Він­ниця) — прозаїк, драматург. Член НСПУ (2001). Закін. Чернів. університет (1972). Працював у ред. г. «Прикарпатська правда», «Студент Прикарпа­т­тя», «Комсомольський прапор» (усі — Івано-Франківськ), «Комсомольське племʼя» (Він­ниця), «Жит­тєві обрії» (м. Хмільник Вінн. обл.); від 2001 — інж. АТ «Він­ницягаз». Автор низки окремих вид., зокрема пʼєси «Гиблик» (1996) — про боротьбу чеченців за незалежність; нарису «Будіть синів. Дума про вічний мир. Польське село на і в Україні: 1917–1937–1997» (1997; обидва — Він­ниця), в якому роз­повід­ає про терор рад. влади проти польс. населе­н­ня в 1930-і рр.; роману-сповіді «Бриндушки з-під Сивулі» (К., 1997) — мартирологу мешканців вулиці ім. М. Шашкевича в смт Брошнів-Осада, нищених під час вій­ни і після неї; феєрії «Вони не чули про Клааса» — контраст. зображе­н­ня доль українців канад. та материк. землі; драми «Оголена шабля Бог­дана» (обидві — Він­ниця, 2000), в якій викори­стано матеріали Хмільниц. літопису; кіноповісті «Та понеси з України» — про битву обʼ­єд­нано­го укр.-литов. війська з монголо-татар. заво­йовниками 1362 на Синій воді; повісті «А якщо вони повернуться?» (обидві — Київ, 2001), що зображує трагічні картини карал. акції військ НКВС 1944 у пере­дкарпат. селі. Учасник ви­ставок худож. фото­графії (1-а премія між­нар. фотоконкурсу в Софії, 1973), кіно­аматор. руху.

Літ.: Михайлик А. Щоб серця були гарячими // УС. 1995, 12 січ.; Жулинський М., Марущак В. Не соромитися свого етнороду // Уряд. курʼєр. 1997, 14 жовт.; Поклад Н. Скажімо, що — не повернуться // Слово Просвіти. 2002, 7–13 черв.; Дзюба І. Дієпис горя і роз­пуки // День. 2003, 23 січ.; Він любив життя і Україну: [про смерть письмен­ника, журналіста і громад. діяча В. Д. Остапова] // Він­нич­чина. 2009, 17 берез.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю