Осташ Ігор Іванович

О́СТАШ Ігор Іванович (04. 08. 1959, с. Дуліби Стрийського ра­йону Львівської обл.) — політичний діяч, дипломат. Чоловік М. Гримич. Кандидат філологічних наук (1986). Народний депутат України (1994–2006). Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1982) і юридичний факультет Київського університету (1998). Від 1983 працював у Ін­ституті мово­знавства АН УРСР; від 1988 — вчений секретар Від­діле­н­ня літ-ри, мови та мистецтво­знавства АН УРСР; від 1990 — віце-президент Республіканської асоціації україно­знавців; 1991–94 — директор Між­народної школи україністики АНУ (усі — Київ). 1993 стажувався у Гарвардському університеті (США). У ВР України 2-го склика­н­ня — секретар Комітету в закордон­них справах і звʼязках із СНД, член групи «Реформи»; 3-го — голова Комітету в закордон­них справах, уповноважений пред­ставник фракції партії «Реформи і порядок» «Реформи-кон­грес», голова українсько-австралійської між­парламентської групи; 4-го — за­ступник голови Комітету в закордон­них справах, член фракції «Наша Україна». Член української делегації, 1999–2005 — віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ. Голова Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ у Казах­стані (1999, 2004), Киргиз­стані (2000), Сербії (2003). У 2003 очолював Тимчасову слідчу комісію щодо забезпече­н­ня парламентського контролю за режимом державного кордону України в ра­йоні о-ва Тузла. 2006–11 — Над­звичайний і Повноважний Посол України в Канаді та По­стійний пред­ставник України в Між­народній організації цивільної авіації; 2016–22 — Над­звичайний і Повноважний Посол України у Лівані. Автор книги «Парламентська дипломатія: збірник статей, ви­ступів, інтервʼю» (2007), «Бонді, або поверне­н­ня Бог­дана Весоловського» (2013), «Український Ліван» (2019), упорядник і автор перед­мови ви­да­н­ня «Книга Чесного Непорочного Євангелія, Світильника, що сяє й освітлює» (2021; усі — Київ).