Осташ Ігор Іванович

Визначення і загальна характеристика

О́СТАШ Ігор Іванович (04. 08. 1959, с. Дуліби Стрий. р-ну Львів. обл.) — політичний діяч, дипломат. Чоловік М. Гримич. Кандидат філологічних наук (1986). Народний депутат України (1994–2006). Закін. філол. факультет Львів. університету (1982) і юрид. факультет Київ. університету (1998). Від 1983 працював у Інституті мовознавства АН УРСР; від 1988 — вчений секр. Відділ. літ-ри, мови та мистецтвознавства АН УРСР; від 1990 — віце-президент Респ. асоц. українознавців; 1991–94 — директор Міжнар. школи україністики АНУ (усі — Київ). 1993 стажувався у Гарвард. університеті (США). У ВР України 2-го скликання — секр. Комітету в закордон. справах і зв’язках із СНД, чл. групи «Реформи»; 3-го — голова Комітету в закордон. справах, уповноваж. представник фракції партії «Реформи і порядок» «Реформи-конгрес», голова укр.-австрал. міжпарламент. групи; 4-го — заступник голови Комітету в закордон. справах, чл. фракції «Наша Україна». Член укр. делегації, 1999–2005 — віце-президент Парламент. асамблеї ОБСЄ. Голова Спец. моніторинг. місії ОБСЄ у Казахстані (1999, 2004), Киргизстані (2000), Сербії (2003). У 2003 очолював Тимчас. слідчу комісію щодо забезпечення парламент. контролю за режимом держ. кордону України в р-ні о-ва Тузла. 2006–11 — Надзвич. і Повноваж. Посол України в Канаді та Постій. представник України в Міжнар. організації цивіл. авіації; 2016–22 — Надзвич. і Повноваж. Посол України у Лівані. Автор кн. «Парламентська дипломатія: збірник статей, виступів, інтерв’ю» (2007), «Бонді, або повернення Богдана Весоловського» (2013), «Український Ліван» (2019), упорядник і автор передмови вид. «Книга Чесного Непорочного Євангелія, Світильника, що сяє й освітлює» (2021; усі — Київ).

Завантажити статтю