Остерська осушувальна система

ОСТЕ́РСЬКА ОСУ́ШУВАЛЬНА СИСТЕ́МА — гі­дромеліоративна система у Чернігівській області, у заплаві річки Остер (басейн Дні­пра). Споруджена 1928–55 у 3 черги. 1964–85 була періодично реконстру­йована та модернізована. Пл. осушених земель 34,2 тис. га (1980).

Осн. водо­при­ймач О. о. с. — р. Ос­тер, що водночас є магістрал. ка­налом; в річку впадають 65 малих річок і струмків заг. протяжністю понад 500 км. 1960–61 збудовано 4 гідровузли (насосні станції і під­пірні шлюзи) для подачі води по антируслу з р. Десна на обводне­н­ня Трубізької осушувально-зволожувальної системи.

Осуше­н­ня і, від­повід­но, регулюва­н­ня водного режиму на системі від­бувається за допомогою від­критої мережі ка­налів протяжністю 673 км (зокрема магістрал. ка­налу довж. 207 км) та 246-ти шлюзів-регуляторів. У вегетац. період на пл. понад 3,1 тис. га від­бувається під­ґрунт. зволоже­н­ня осушених земель за допомогою шлюзува­н­ня і кротового (необлицьованого) дренажу, на пл. понад 9 тис. га — запобіжне регулюва­н­ня водного режиму акумулюва­н­ням вологи у від­критих ка­налах.

Осушені землі О. о. с. використовують під посіви корм. і тех. культур та як сіножаті й пасовиська, продуктивність яких під­вищують залуже­н­ням сумішками багаторіч. трав.

На сучас. етапі водо­збір. басейн та р. Остер унаслідок неконтро­льов. антропоген. навантаже­н­ня втрачають здатність до само­очище­н­ня, не забезпечують оп­тимал. водно-повітр. режим під­контрол. та навколиш. територій, що призводить до частих загорянь торфових ділянок, обмілін­ня басейну річки, погірше­н­ня якості водних ресурсів.

Завантажити статтю