Островський Йосип Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ОСТРО́ВСЬКИЙ Йосип Володимирович (06. 04. 1934, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 29. 11. 2020, Анкара) — математик. Батько М. Островського. Доктор фізико-математичних наук (1966), член-кореспондент НАНУ (1978). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Закін. Харків. університет (1956), де від 1958 й працював: 1969–85 — завідувач кафедри теорії функцій. Водночас від 1969 — у Фіз.-тех. інституті низьких т-р НАНУ (Харків): 1986–2001 — завідувач відділу теорії функцій, 2001–09 — гол. н. с.; 1993–2010 — проф. Білкент. університету (Анкара). Осн. дослідж. у галузі теорії функцій та її застосування у теорії ймовірностей. У заг. теорії цілих та мероморф. функцій протягом 1957–65 отримав низку важливих результатів стосовно зв’язку між зростанням мероморф. функції та розподілом її значень за аргументами, що істотно посилюють теореми Бібербаха, Неванлінни, Крейна та Ед­рея. Разом із Б. Левіним досягнув знач. прогресу в дослідж. проблем Поліа–Вімана. Також 1957 і 1960 узагальнив відому теорему Крейна та доповнив результат Ю. Линника стосовно проблеми опису класу безмежно поділ. законів, що не мають нерозклад. компонент. Довів низку теорем про розклад багатомір. ймовірніс. законів та дослідив аналіт. властивості характерист. функцій ймовірніс. розподілів. У спів­праці з В. Марченком одержав ефект. опис множини всіх спектрал. даних за допомогою гребінчастих областей, що дозволило охарактеризувати геометрію спектра операторів Гілла. Впродовж 1980–90-х рр. досліджував асимптот. властивості цілих характерист. функцій та розподіл їхніх нулів. Спільно з А. Ґольдберґом знайшов повний опис індикаторів Фраґмена–Ліндельофа таких функцій.

Завантажити статтю