Островський Йосип Володимирович

ОСТРО́ВСЬКИЙ Йосип Володимирович (06. 04. 1934, Дні­пропетровськ, нині Дні­про — 29. 11. 2020, Анкара) — математик. Батько М. Островського. Доктор фізико-математичних наук (1966), член-кореспондент НАНУ (1978). Державна премія України в галузі науки і техніки (1992). Закін. Харків. університет (1956), де від 1958 й працював: 1969–85 — завідувач кафедри теорії функцій. Водночас від 1969 — у Фіз.-тех. ін­ституті низьких т-р НАНУ (Харків): 1986–2001 — завідувач від­ділу теорії функцій, 2001–09 — гол. н. с.; 1993–2010 — проф. Білкент. університету (Анкара). Осн. дослідж. у галузі теорії функцій та її за­стосува­н­ня у теорії ймовірностей. У заг. теорії цілих та мероморф. функцій протягом 1957–65 отримав низку важливих результатів стосовно звʼязку між зро­ста­н­ням мероморф. функції та роз­поділом її значень за аргументами, що істотно посилюють теореми Бібербаха, Неванлін­ни, Крейна та Ед­рея. Разом із Б. Левіним досягнув знач. про­гресу в дослідж. про­блем Поліа–Вімана. Також 1957 і 1960 узагальнив ві­дому теорему Крейна та доповнив результат Ю. Лин­ника стосовно про­блеми опису класу без­межно поділ. законів, що не мають нерозклад. компонент. Довів низку теорем про роз­клад багатомір. ймовірніс. законів та дослідив аналіт. властивості характерист. функцій ймовірніс. роз­поділів. У спів­­праці з В. Марченком одержав ефект. опис множини всіх спектрал. даних за допомогою гребінчастих областей, що до­зволило охарактеризувати геометрію спектра операторів Гілла. Впродовж 1980–90-х рр. досліджував асимптот. властивості цілих характерист. функцій та роз­поділ їхніх нулів. Спільно з А. Ґольдберґом зна­йшов повний опис індикаторів Фраґмена–Ліндельофа таких функцій.