Остроградський Михайло Михайлович
Визначення і загальна характеристика
ОСТРОГРА́ДСЬКИЙ Михайло Михайлович (24. 09. 1862, с. Пашенівка Кобеляц. пов. Полтав. губ., нині Кременчуц. р-ну Полтав. обл. — 30. 10. 1923, Бухарест) — військовик. Походив із давнього козац. роду, нащадок гетьмана Д. Апостола, далекий родич відомого математика 19 ст. М. Остроградського. Контр-адмірал (1918). Закін. Мор. корпус (1890) і Микол. мор. академію в С.-Петербурзі. Служив на Чорномор. флоті, зокрема під час 1-ї світової війни від 1914 — командир крейсера «Пам’ять Меркурія», що брав активну участь у бойових діях; від 1916 — командир лінкора «Святий Євстафій». У травні 1917 признач. комендантом Севастоп. фортеці. Із проголошенням УНР у листопаді 1917 звернувся до УЦР із проханням прийняти його на укр. військ. службу. Ініціатор підняття над кораблями Чорномор. флоту укр. прапорів. 30 квітня 1918, після відходу внаслідок наказу більшовиків частини кораблів до м. Новоросійськ (Росія), прийняв командування над тими, що залишилися у Севастополі (7 лінкорів, 3 крейсери, 10 міноносців, 22 підводні човни). 21 травня 1918 гетьман П. Скоропадський призначив О. представником Української Держави у Криму. Вів переговори з представниками командування нім. окупац. військ про збереження Чорномор. флоту в складі ЗС Української Держави, через їхню непоступливість подав у відставку. Від липня 1918 — нач. 2-ї бригади лінкорів; з приходом до влади Директорії УНР від грудня того ж року — товариш (заст.) Мор. міністра УНР; від квітня 1920 — гол. нач. Чорномор. флоту та заст. Військ. міністра УНР у справах військ. і торг. мореплавання. Згодом очолив Військ.-мор. місію УНР у Румунії, координував діяльність представництв Директорії УНР у Болгарії та Туреччині. 2020 ім’я О. присвоєно 35 окремій бригаді мор. піхоти ВМС ЗС України.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
