КРИЖАНІ́ВСЬКИЙ Бог­дан Володимирович (24. 10. 1894, Львів — 20. 04. 1955, Чернівці) — композитор, диригент, театральний діяч. Брат С. Крижанівського. Заслужений артист УРСР (1943). Член Спілки композиторів України (1932). Закінчив Львівську (1916; клас фортепіано) та Ві­денську (1918; клас теорії та композиції О. Не­дбаля) консерваторії. Працював піаністом і хор­мейстером у Новому Львівському театрі (1918). Один з організаторів (1919, Він­ниця) і диригент (до 1923) Українського драматичного театру імені І. Фран­ка. Із театром гастролював на Поділ­лі, Черкащині, Херсонщині, Чернігівщині. 1923–25 — завідувач музичної частини Українського драматичного театру імені М. Заньковецької; водночас 1922–26 — організатор хорової капели імені М. Леонтовича, вчитель музичної школи, керівник церковного хору (усі — Чернігів). 1926–30 — диригент, завідувач музичної частини театру «Березіль» (Харків). 1930 організував 1-й Український театр музичної комедії у Хар­кові. 1931–32 — головний диригент Хабаровського театру опери та балету (РФ), музичних театрів Ташкента, Владивостока (РФ); 1934–45 — завідувач музичної частини і диригент Хар­ківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка; 1945–48 — директор і художній керівник Філармонії; 1948–53 — директор Музичного училища, водночас завідувач музичної частини Українського музично-драматичного театру імені О. Кобилянської; 1953–55 — методист Будинку народної творчості (усі — Чернівці). 1952 звинувачений у буржуазному націоналізмі й «від­­хилен­ні від реалістичного мистецтва», по­збавлений зва­н­ня. К. ви­вчав український автентичний музичний фольклор Бу­ковини. Написав соло­співи на текс­ти поетів-класиків. Організатор Обʼ­єд­на­н­ня самодіяльних композиторів Буковини (1955).