Отроковський Володимир Михайлович

ОТРОКО́ВСЬКИЙ Володимир Михайлович (13(25). 10. 1892, с. Кудринці Ка­м’янець-Поділ. пов. Поділ. губ., нині Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 26. 04. 1918, Київ) — літературознавець, поет. До 1904 навч. у Немирів. гімназії (нині Вінн. обл.), 1904–10 — у Колегії П. Ґалаґана (Київ), де разом із Б. Ларіним, П. Филиповичем і М. Драй-Хма­рою відвідував літ. гурток під керівництвом І. Кожина. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1914), відвідував наук. семінар В. Перетца, який залишив О. для підготовки до професор. звання, був секр. Істор.-літ. товариства при Університеті. Також був учнем проф. А. Сонні, Л. Добровольського, М. Дашкевича, О. Гілярова, М. Довнар-Запольського, А. Лободи, Ю. Кулаковського. Вивчав давню укр. літературу та укр. діалекти, цікавився світською повістю, діяльністю укр. друкарів, укр. вір­шами 17 ст. За наук. працю «Повесть о купце Басарге» одержав золоту медаль. Досліджуючи «Повесть...», О. в лютому 1911 побував у Москві, познайомився з ніжинцями, фольклористами, братами-близнюками Борисом та Юрієм Соколовими, які допомагали йому в пошуку архів. матеріалів. У березні 1913 на чолі з В. Перетцом разом з І. Огієнком (Іларіон), братами Василем та Сергієм Масловими, О. Грузинським, О. Назаревським відбув до С.-Пе­тер­бур­га, де виступив на засіданні дослідників давньої писемності з доповіддю, отримавши схвальні відгуки рос. медієвістів О. Соболевського, М. Нікольського, В. Майкова. 4 березня 1913 зустрівся з О. Блоком, листувався з ним. Під час захисту «Повести...» (опоненти О. Соболевський та О. Назаревський) довів, що смисловий центр сюжету повісті не є його фабулою, бо сюжет і фабула — це єдиний конструктив. елемент твору, а модель подієвої фабули рівновелика сюжетові. Ним написана робота «Демонологические мо­тивы в древне-русской литерату­ре» (рукопис втрачено). Фундам. праця «Тарасий Земка, южнорусский литературный деятель XVII века» видана посмертно окремим томом «Сборника Отделения русского языка и словесности Российской АН» (Петроград, 1921, т. 96) з передмовою В. Перетца. Незавершеною залишилася робота «Гораций и Тредиаковский», у рукопису — «Мотивы загадки муд­рых вопросов в сказках», «Мотивы преследования еретиков в полемике заворских старцев и иосифилян». Автор символіст. та ім­пресіоніст. віршів, які за життя майже не друкував, переважна частина опублікованого — посмертна некрологія; був тонким ліриком. 2004 в київ. альманасі «Рукопис» (т. 1) уміщено щоденник «Сонцесяйність душі» та поезії, написані водночас зі щоденником. Працював інспектором «Дніпросою­­зу», за дорученням якого керував музеєм і б-кою, налагоджував роботу філій на місцях. Під час одного з відряджень захворів. Помер від грипу «іспанка». Спочатку похов. на тер. Покров. монастиря (при Вознесен. церкві), де був напис на пам’ятнику, коли церкву знесли, сестра Маргарита Калинович перенесла прах брата на Лук’янів. кладовище, а 1976 передала до Центр. архіву-музею літ-ри і мистецтва України (Київ) докум. матеріали, що в неї збереглися, зокрема й зб. віршів «Бледная лазурь» у машинописі (1915), присвяч. дружині поета.

Рекомендована література

1. Перетц В. Н. Отзыв о сочинении на тему «Повесть о купце Басарге» // УИ. 1914. № 9;
   Google Scholar Internet
2. Ларин Б. Владимир Отроковский (портрет) // Куранты. 1918. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Отроковський Володимир // Кооп. зоря. 1918. № 3–4;
   Google Scholar Internet
4. Назаревский А. А. Из истории Семинария русской филологии проф. В. Н. Перетца (В. М. Отроковский: К 80-летию со дня рожд.) // Писемність Київ. Русі і становлення укр. літ-ри: Зб. наук. пр. К., 1988;
   Google Scholar Internet
5. Шудря М. Поет мріянь і знемоги // Рукопис: Укр. альманах спогадів, щоденників, листів, док., світлин. К., 2004. Т. 1;
   Google Scholar Internet
6. Мацько В. П. Науково-педагогічна діяльність Володимира Отроковського: істор.-літ. аспект // Пед. дискурс. 2014. Вип. 16.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю