ОТРОКО́ВСЬКИЙ Володимир Михайлович (13(25). 10. 1892, с. Кудринці Ка­мʼянець-Поділ. пов. Поділ. губ., нині Камʼянець-Поділ. р-ну Хмельн. обл. — 26. 04. 1918, Київ) — літературо­знавець, поет. До 1904 навч. у Немирів. гімназії (нині Вінн. обл.), 1904–10 — у Колегії П. Ґалаґана (Київ), де разом із Б. Ларіним, П. Филиповичем і М. Драй-Хма­рою від­відував літ. гурток під керівництвом І. Кожина. Закін. Університет св. Володимира у Києві (1914), від­відував наук. семінар В. Пере­тца, який залишив О. для під­готовки до професор. зва­н­ня, був секр. Істор.-літ. товариства при Університеті. Також був учнем проф. А. Сонні, Л. Добровольського, М. Дашкевича, О. Гілярова, М. Довнар-Запольського, А. Лободи, Ю. Кулаковського. Ви­вчав давню укр. літературу та укр. діалекти, цікавився світською повістю, діяльністю укр. друкарів, укр. вір­шами 17 ст. За наук. працю «Повесть о купце Басарге» одержав золоту медаль. Досліджуючи «Повесть...», О. в лютому 1911 побував у Москві, по­зна­йомився з ніжинцями, фольклористами, братами-близнюками Борисом та Юрієм Соколовими, які допомагали йому в пошуку архів. матеріалів. У березні 1913 на чолі з В. Пере­тцом разом з І. Огієнком (Іларіон), братами Василем та Сергієм Масловими, О. Грузинським, О. Назаревським від­був до С.-Пе­тер­бур­га, де ви­ступив на засі­дан­ні дослідників давньої писемності з доповід­дю, отримавши схвальні від­гуки рос. медієвістів О. Соболевського, М. Нікольського, В. Майкова. 4 березня 1913 зустрівся з О. Блоком, листувався з ним. Під час захисту «Повести...» (опоненти О. Соболевський та О. Назаревський) довів, що смисловий центр сюжету повісті не є його фабулою, бо сюжет і фабула — це єдиний кон­структив. елемент твору, а модель подієвої фабули рівновелика сюжетові. Ним написана робота «Демонологические мо­тивы в древне-рус­ской литерату­ре» (рукопис втрачено). Фундам. праця «Тарасий Земка, южнорус­ский литературный деятель XVII века» ви­дана посмертно окремим томом «Сборника Отделения рус­ского языка и словесности Рос­сийской АН» (Петро­град, 1921, т. 96) з перед­мовою В. Пере­тца. Незавершеною залишилася робота «Гораций и Тредиаковский», у рукопису — «Мотивы загадки муд­рых во­просов в сказках», «Мотивы преследования еретиков в полемике заворских старцев и иосифилян». Автор символіст. та ім­­пресіоніст. віршів, які за життя майже не друкував, пере­важна частина опублікованого — посмертна некрологія; був тонким ліриком. 2004 в київ. альманасі «Рукопис» (т. 1) уміщено щоден­ник «Сонцесяйність душі» та поезії, написані водночас зі щоден­ником. Працював ін­спектором «Дні­просою­­зу», за доруче­н­ням якого керував музеєм і б-кою, налагоджував роботу філій на місцях. Під час одного з від­ряджень захворів. Помер від грипу «іспанка». Спочатку похов. на тер. Покров. монастиря (при Вознесен. церкві), де був напис на памʼятнику, коли церкву знесли, сестра Маргарита Калинович пере­несла прах брата на Лукʼянів. кладовище, а 1976 пере­дала до Центр. архіву-музею літ-ри і мистецтва України (Київ) докум. матеріали, що в неї збереглися, зокрема й зб. віршів «Бледная лазурь» у машинописі (1915), присвяч. дружині поета.