Отруйні рослини

Визначення і загальна характеристика

ОТРУ́ЙНІ РОСЛИ́НИ  — рослини, що виробляють токсичні речовини (фітотоксини), що призводять до отруєння, тобто викликають симптоми хвороби або смерть людини чи тварини. Більшість О. р. водночас можуть бути лікар., декор., медонос., іноді харчовими. Токсична дія зумовлена окремими речовинами або комплексом сполук, рівнем їхньої отруйності та кількістю, що потрапила в організм. Характер та інтенсивність дії кожної зі сполук і їх комплексу також залежать від віку, стану і чутливості організму людини до певних сполук. Деякі біологічно активні речовини мають токсич. вплив лише в результаті потрапляння до травного тракту (алкалоїди блекоти чорної, дурману звичайного, бузини червоної та трав’янистої), ін. — під час контакту з рослинами (фурокумарини псоралеї, борщівника) або навіть при вдиханні летких речовин.

Нині відомо понад 10 тис. видів О. р., їх кількість найбільша у тропіках і субтропіках, і саме вони мають найсильнішу токсичність. В Україні з-поміж 2223 видів судин. лікар. рослин виявлено токсич. вплив на організм людини у понад 500 видів. Їх отруйність зумовлена накопиченням різних біологічно актив. речовин, що рослини продукують для самозахисту. Хім. захищеність зумовлена синтезуванням таких природ. сполук, як глікозиди, алкалоїди, глікоалкалоїди, сапоніни, ефірна олія тощо. Місц. дія токсинів на шкіру й слизові оболонки часто виникає під час контакту з О. р. Напр., емергенці кропиви дводомної містять мурашину кислоту, уртицин, гістамін, що здатні викликати локал. опіки. Деякі О. р. підвищують чутливість шкіри до ультрафіолет. випромінювання, викликають гіперпігментацію, опіки шкіри. Такий фотосенсибілізувал. (фототоксич.) ефект проявляється за умов зовн. впливу фурокумаринів псоралеї, борщівника, амі великої, пастернака посівного, інжиру, а також тривалого вживання звіробою. Синтез та кількіс. вміст токсинів у О. р. може змінюватися залежно від геогр. розташування, висоти над р. м., температур. режиму, ґрунту, вологості (рослини, що вирощують в умовах дефіциту вологи, накопичують більшу кількість токсич. нітратів, ціанідів), освітлення (напр., процеси накопичення алкалоїдів у пасльонових інтенсивніші вно­чі і зменшуються при заморозках, при вирощуванні пд. О. р. на Пн. їх токсичність зменшується). Отруєння рослинами виникають здебільшого при необачному поводженні з малознайомими рослинами чи надмір. допитливості дітей. О. р. класифікують за системат. приналежністю, дією на організм, отруйністю тощо. Виділяють окремі таксони (родини, роди) носіїв алкалоїдів, глікозидів, фурокумаринів, ефір. олії тощо (В. Мінарченко, 2016). Найбільша кількість продуцентів алкалоїдів відома з родин пасльонових (дурман, беладона, блекота, паслін), жовтецевих (аконіт, жовтець, горицвіт, орлики, чемерник, чорнушка та ін.), макових (маклея серцеподібна, чистотіл великий; види мачків та маків). Алкалоїди квітк. рослин найактивніші та найнебезпечніші з усіх рослин. токсинів.

За характером токсич. впливу на людський організм виділяють декілька осн. груп О. р.: кардіотоксичні (за неправил. використання негативно впливають на серц.-судинну систему з проявами аритмії, брадикардії, гіпер- чи гіпотонії) — усі види наперстянки, аконіту, тису, чемерника, а також конвалія звичайна, горицвіт весняний, жовтозілля звичайне та ін.; гепатотоксичні (продукують переважно отруйні для печінки речовини, хоча останні можуть бути шкідл. і для ін. органів) — види жовтозілля, м’ята блошина, самосил гайовий, живокіст лікарський, чорнокорінь, хвилівник звичайний тощо; нейротоксичні (негативно впливають на стан ЦНС, зокрема можуть спричинити нейропатію, нерв.-м’язову слабкість, судоми) — види аконіту, підсніжника, коноплі, чемериці, скополія карніолійська, беладона звичайна, блекота чорна, дурман звичайний, ряст порожнистий, мак опійний, полин гіркий та ін.; О. р., що подразнюють шкіру та слизові оболонки, — види борщівника, кропиви, жовтцю, цикламену, молочаю, рути, пастернака, чистотілу, вовчих ягід та ін. За наслідками впливу виділяють умовно отруйні, дуже отруйні і смертельно отруйні. До перших належать види рослин, що при потраплянні в організм у помір. дозах спричинюють функціон. розлади, а у великих — тяжке отруєння. Більшість з них неприємні на запах і смак, тому вживання таких рослин у великій кількості та отруєння трапляється вкрай рідко, зокрема тривалому використанні їх з лікув. метою. Напр., використання плаунів для лікування хроніч. алкоголізму і нікотинізму в традиц. медицині може викликати сильну гіперемію слизових шлунк.-кишк. тракту за рахунок паралічу капілярів, а також посилити перистальтику кишківника, вражати нирки і ЦНС. Використання нар. медициною болиголова плямистого для лікування онкол. захворювань супроводжується нудотою, слинотечею, запамороченням, порушенням ковтання, мови, блідістю шкіри. Найнебезпечнішою для людини є група смертельно О. р. З отрут рослин. походження (фітотоксинів) цієї групи найнебезпечніший — глікопротеїн рицин (осн. токсич. компонент бобів рицини, продукується в її насінні), при потраплянні якого в легені токсичність приблизно така ж, як у нерв.-параліт. газу зарину: у деяких країнах вивчали способи застосування рицину як смертонос. чинника для зброї масового ураження у вигляді аерозолю під час воєн. дій. Усі види аконіту є О. р., оскільки містять в своєму складі суміш кількох алкалоїдів (зокрема аконітин), що впливають на ЦНС та викликають судоми і параліч дихал. центру. Беладона звичайна належить до видів, схвалених офіц. медициною, зокрема входить до складу бл. 25 лікар. препаратів, зареєстрованих в Україні. Усі частини рослини отруйні, містять алкалоїди групи атропіну, а також гіосциамін і гіосцин (скополамін). Атропін — алкалоїд, що присутній у деяких рослинах родини пасльонових (блекота, беладона, дурман, скополія), проявляє психотропну та нейротоксичну дію і може спричинити смертел. отруєння. Цикута отруйна містить один із найнебезпечніших фітотоксинів — цикутоксин, що зберігається на всіх етапах росту і у всіх частинах рослини (найбільше в коренях). Цикутоксин навіть у невеликих дозах призводить до судом та псевдоепілептич. нападів (поряд з нудотою та блюванням), фасцикуляції м’язів, збільшення пульсу, надмір. слиновиділення або виділення піни з рота, розширення зіниць. Смерть зазвичай наступає від дихал. паралічу через кілька годин після вживання О. р.

Завантажити статтю