Отруйні рослини

Визначення і загальна характеристика

ОТРУ́ЙНІ РОСЛИ́НИ — рослини, що виробляють токсичні речовини (фітотоксини), що призводять до отрує­н­ня, тобто викликають симптоми хвороби або смерть людини чи тварини. Більшість О. р. водночас можуть бути лікар., декор., медонос., іноді харчовими. Токсична дія зумовлена окремими речовинами або комплексом сполук, рівнем їхньої отруйності та кількістю, що потрапила в організм. Характер та інтенсивність дії кожної зі сполук і їх комплексу також залежать від віку, стану і чутливості організму людини до певних сполук. Деякі біо­логічно активні речовини мають токсич. вплив лише в результаті потрапля­н­ня до травного тракту (алкалоїди блекоти чорної, дурману звичайного, бузини червоної та травʼянистої), ін. — під час контакту з рослинами (фурокумарини псоралеї, борщівника) або навіть при вдихан­ні летких речовин.

Нині ві­домо понад 10 тис. видів О. р., їх кількість найбільша у тропіках і субтропіках, і саме вони мають найсильнішу токсичність. В Україні з-поміж 2223 видів судин. лікар. рослин виявлено токсич. вплив на організм людини у понад 500 видів. Їх отруйність зумовлена накопиче­н­ням різних біо­логічно актив. речовин, що рослини продукують для самозахисту. Хім. захищеність зумовлена синтезува­н­ням таких природ. сполук, як глікозиди, алкалоїди, глікоалкалоїди, сапоніни, ефірна олія тощо. Місц. дія токсинів на шкіру й слизові оболонки часто виникає під час контакту з О. р. Напр., емергенці кропиви дводомної містять мурашину кислоту, уртицин, гістамін, що здатні викликати локал. опіки. Деякі О. р. під­вищують чутливість шкіри до ультрафіолет. ви­промінюва­н­ня, викликають гіперпігментацію, опіки шкіри. Такий фотосенсибілізувал. (фототоксич.) ефект проявляється за умов зовн. впливу фурокумаринів псоралеї, борщівника, амі великої, пастернака посівного, інжиру, а також тривалого вжива­н­ня звіробою. Синтез та кількіс. вміст токсинів у О. р. може змінюватися залежно від геогр. роз­ташува­н­ня, висоти над р. м., температур. режиму, ґрунту, вологості (рослини, що вирощують в умовах дефіциту вологи, накопичують більшу кількість токсич. ніт­ратів, ціанідів), освітле­н­ня (напр., процеси накопиче­н­ня алкалоїдів у пасльонових інтенсивніші вно­чі і зменшуються при заморозках, при вирощуван­ні пд. О. р. на Пн. їх токсичність зменшується). Отрує­н­ня рослинами виникають здебільшого при необачному поводжен­ні з мало­зна­йомими рослинами чи надмір. допитливості дітей. О. р. класифікують за системат. приналежністю, дією на організм, отруйністю тощо. Виділяють окремі таксони (родини, роди) носіїв алкалоїдів, глікозидів, фурокумаринів, ефір. олії тощо (В. Мінарченко, 2016). Найбільша кількість продуцентів алкалоїдів ві­дома з родин пасльонових (дурман, беладона, блекота, паслін), жовтецевих (аконіт, жовтець, горицвіт, орлики, чемерник, чорнушка та ін.), макових (маклея серцеподібна, чистотіл великий; види мачків та маків). Алкалоїди квітк. рослин най­активніші та найнебезпечніші з усіх рослин. токсинів.

За характером токсич. впливу на людський організм виділяють декілька осн. груп О. р.: кардіотоксичні (за неправил. викори­ста­н­ня негативно впливають на серц.-судин­ну систему з проявами аритмії, брадикардії, гіпер- чи гіпотонії) — усі види наперстянки, аконіту, тису, чемерника, а також конвалія звичайна, горицвіт весняний, жовтозі­л­ля звичайне та ін.; гепатотоксичні (продукують пере­важно отруйні для печінки речовини, хоча остан­ні можуть бути шкідл. і для ін. органів) — види жовтозі­л­ля, мʼята блошина, самосил га­йовий, живокіст лікарський, чорнокорінь, хвилівник звичайний тощо; нейротоксичні (негативно впливають на стан ЦНС, зокрема можуть спричинити нейропатію, нерв.-мʼязову слабкість, судоми) — види аконіту, під­сніжника, коноплі, чемериці, скополія карніолійська, беладона звичайна, блекота чорна, дурман звичайний, ряст порожнистий, мак опійний, полин гіркий та ін.; О. р., що по­дразнюють шкіру та слизові оболонки, — види борщівника, кропиви, жовтцю, цикламену, молочаю, рути, пастернака, чистотілу, вовчих ягід та ін. За наслідками впливу виділяють умовно отруйні, дуже отруйні і смертельно отруйні. До перших належать види рослин, що при потраплян­ні в організм у помір. дозах спричинюють функціон. роз­лади, а у великих — тяжке отрує­н­ня. Більшість з них не­приємні на запах і смак, тому вжива­н­ня таких рослин у великій кількості та отрує­н­ня трапляється вкрай рідко, зокрема тривалому викори­стан­ні їх з лікув. метою. Напр., викори­ста­н­ня плаунів для лікува­н­ня хроніч. алкоголізму і нікотинізму в традиц. медицині може викликати сильну гіперемію слизових шлунк.-кишк. тракту за рахунок паралічу капілярів, а також посилити пери­стальтику кишківника, вражати нирки і ЦНС. Викори­ста­н­ня нар. медициною болиголова плямистого для лікува­н­ня онкол. захворювань су­проводжується нудотою, слинотечею, запамороче­н­ням, поруше­н­ням ковта­н­ня, мови, блідістю шкіри. Найнебезпечнішою для людини є група смертельно О. р. З отрут рослин. походже­н­ня (фітотоксинів) цієї групи найнебезпечніший — гліко­протеїн рицин (осн. токсич. компонент бобів рицини, продукується в її насін­ні), при потраплян­ні якого в легені токсичність при­близно така ж, як у нерв.-параліт. газу зарину: у деяких країнах ви­вчали способи за­стосува­н­ня рицину як смертонос. чин­ника для зброї масового ураже­н­ня у ви­гляді аерозолю під час воєн. дій. Усі види аконіту є О. р., оскільки містять в своєму складі суміш кількох алкалоїдів (зокрема аконітин), що впливають на ЦНС та викликають судоми і параліч дихал. центру. Беладона звичайна належить до видів, схвалених офіц. медициною, зокрема входить до складу бл. 25 лікар. препаратів, зареєстрованих в Україні. Усі частини рослини отруйні, містять алкалоїди групи атропіну, а також гіосциамін і гіосцин (скополамін). Атропін — алкалоїд, що присутній у деяких рослинах родини пасльонових (блекота, беладона, дурман, скополія), проявляє психотропну та нейротоксичну дію і може спричинити смертел. отрує­н­ня. Цикута отруйна містить один із найнебезпечніших фітотоксинів — цикутоксин, що зберігається на всіх етапах росту і у всіх частинах рослини (найбільше в коренях). Цикутоксин навіть у невеликих дозах призводить до судом та псевдоепілептич. нападів (поряд з нудотою та блюва­н­ням), фасцикуляції мʼязів, збільше­н­ня пульсу, надмір. слиновиділе­н­ня або виділе­н­ня піни з рота, роз­шире­н­ня зіниць. Смерть за­звичай на­ступає від дихал. паралічу через кілька годин після вжива­н­ня О. р.

Літ.: J. Audi, M. Belson, M. Patel et al. Comprehensive Review // Clinical Review. 2005. Vol. 294, № 18; Мінарченко В. М. Отруйні рослини (фітотоксини). Біо­логічна без­пека України. К., 2016; K. Carter, D. R. Neuspie. Toxic Plants // Pediatrics in Review. 2016. Vol. 31.

В. М. Мінарченко

Завантажити статтю