Розмір шрифту

A

Отруйні тварини

ОТРУ́ЙНІ ТВАРИ́НИ  — тварини, що виробляють та накопичують токсичні речовини (токсини), отруйні для інших тварин та людини. За допомогою отрути забезпечується самозахист та (або) напад; інколи вона є побіч. продуктом обміну речовин та не несе окремої захис. функції (сечовина у хрящових риб). Отрута виробляється в спеціаліз. (отруйні залози) і напівспеціаліз. (слинні залози) органах або накопичується в тканинах. Її синтез може бути повністю ендогенним, концентрація — постійною або залежати від умов середовища та хім. сигналів присутності хижаків. Отрута може синтезуватися та накопичуватися через вживання отруйних рослин (напр., метелики, мухи-сигнальниці) або комах (зокрема птахи, жаби). До організму жертви отрута потрапляє через травну систему, шкіряні покриви чи слизові оболонки, рідко — розбризкуванням. Отрута, що вводиться переважно за допомогою зубів, хеліцерів, жала тощо, спричиняє біль, подразнення, набряки, некроз тканин, кровотечу або тромбоз, шок, блокує нерв.-м’язову передачу імпульсу, що призводить до паралічу та швидкої смерті. Симптомами отруєння у людини можуть бути сильний біль, набряк, зміна кольору шкіри, крововиливи, оніміння, проблеми з диханням, мовленням, зором, нудота, запаморочення, параліч, зупинка серця. Деякі надчутливі особини можуть мати надмірну реакцію на певну отруту, що, на відміну від ін. представників популяції (у людей прибл. 0,01 %), може призвести до смерті.

Представниками безхребет. О. т. є жалкі (гідри, медузи, актинії і корали), молюски (конуси, головоногі), багатоніжки, скорпіони, павуки, комахи, а також деякі черви і ракоподібні. З 1086-ти видів павуків, поширених в Україні, найнебезпечнішим є каракурт (Одес., Микол., Херсон., Запоріз., Донец., Луган. обл., АР Крим). Після його укусу людина відчуває псих. неврівноваженість, пекучий біль (через 15–30 хв. поширюється на все тіло), слино- і потовиділення, порушення роботи серця, важкість дихання, підвищення артеріал. тиску; у тяжких випадках настає смерть. Потерпілому вводять протикаракуртову сироватку, але найпоширенішим заходом є припікання місця укусу сірником, бажано у перші 45 сек., але не пізніше 2–3 хв. після укусу, оскільки отрута, що не всмокталася, легко руйнується внаслідок дії високої температури. Людину знерухомлюють, дають пити багато рідини (не алкоголю), антигістамінні та антигіпертензивні препарати, транспортують до мед. закладу. Менш небезпечними є тарантул південноруський та ін. види тарантулів, павук аргіопа Брюнніха, або павук-шершень, укуси яких відчуваються як жалення оси, а також хейракантії гострий (павук жовтосумий колючий) та м’який, поширені майже на всій тер. України, їхні укуси менш болючі та можуть викликати місц. набряк, свербіж, незначне підвищення температури. У Криму побутує скорпіон кримський — безпечний для людини рідкіс. вид, занесений до Червоної книги України. Отруй. апарат скорпіона знаходиться у т. зв. хвості, де є тельсон (анальна лопать), на кінці якого — голка, всередині неї розміщені залози овал. форми, що містять отруту. З отруй. комах в Україні найбільше значення мають шершень звичайний (за рахунок кількості отрути) та бджола медоносна (через значне поширення і чисельність, а також часту алергію). Наривники, зокрема майки звичайна і фіолетова, мушка шпанська, виділяють для захисту гемолімфу, що містить кантаридини — токсини, здатні викликати опіки, нариви і виразки шкіри та слизових оболонок у місці контакту.

Риби виробляють або накопичують токсини в певних органах, а також мають захисні шипи плавців: серед прісновод. видів в Україні відома марена звичайна; серед солоновод. чорноморських — дракончик великий, зіркогляд звичайний (отрута з шипів уражає кров’яні тільця та нерв. систему), скат-хвостокол (отрута впливає на нерв. систему) та скорпена звичайна (уколи можуть викликати запальний процес) тощо. Іноді токсини знаходяться у внутр. органах тіла, особливо у статевих. У всіх амфібій шкіра виділяє отруту: слизові шкірні залози, зокрема отруйні альвеолярні, виробляють токсини, що захищають від патоген. організмів (грибів, бактерій, вірусів) та хижаків, мають у своєму складі т. зв. антимікробні пептиди (бомбініни, філосептини, пластицини, дерматоксини, буфотеніни, Rana-box-вмісні протеїни та токсичні стероїдні алкалоїди), що не руйнуються травними ферментами при потраплянні через рот, викликають подразнення слизових покривів унаслідок попадання в очі та ніс. Найотруйнішими з амфібій України є представники родин саламандрових, кумкових, часничницевих та ропухових, а також ін. хвостаті амфібії, зокрема тритон, у яких отрута зі шкірних залоз має більш захисну дію. З плазунів активно отруйними є змії, серед яких — 500 небезпеч. видів. Від укусів змій потерпають переважно мешканці субтропіч. і тропіч. регіонів. За даними ВОOЗ (2021), у світі щорічно трапляється 2,7 млн отруєнь через укуси змій, серед яких 138 тис. — смертельних. Зміїна отрута є склад. комплексом біологічно активних сполук, що містить токсичні поліпептиди, ферменти та деякі ін. білки, що мають специф. властивості для засвоєння їжі та захисту. В отруті гадюк є велика кількість протеолітич. ферментів, що руйнують тканини живого організму та впливають на згортання крові. З 10-ти видів змій в Україні тільки 2 види є отруйними та небезпечними: гадюки звичайна (зокрема підвид — гадюка Нікольського) і степова (занесена до Червоної книги України). Вони належать до помірно отруй. змій, смертність від укусів яких дуже низька (менше 1 %).

Токсичні компоненти містяться у слині комахоїд. ссавців, зокрема видів, які живуть в Україні — кротів, землерийок (кутори велика і мала) та ін., однак токсична дія на людину не доведена через майже повну відсутність випадків. Отрута дозволяє цим дрібним ссавцям паралізувати здобич та створювати запас їжі. Також серед ссавців отруйними можуть вважати (у різних визначеннях) самців качкодзьобів, кажанів-вампірів, лорі товстого та щура африканського гривастого.

У світ. наук.-мед. практиці надзвичайно розповсюдженою та перспективною є тематика дослідж. біологічно активних речовин тварин. та рослин. походження з метою їх використання в біотехнології та медицині. Одними з найперспективніших в цьому напрямку є тваринні отрути, що мають доволі широкий спектр застосування. Дослідж. біохім. механізмів впливу тварин. токсинів має значні перспективи для розроблення нових методів лікування хвороб тощо.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
77247
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 924
цьогоріч:
558
Бібліографічний опис:

Отруйні тварини / О. І. Зіненко, Л. О. Колодочка, О. Д. Некрасова, Г. В. Попов // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-77247.

Otruini tvaryny / O. I. Zinenko, L. O. Kolodochka, O. D. Nekrasova, H. V. Popov // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-77247.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору