Отруйні тварини

ОТРУ́ЙНІ ТВАРИ́НИ — тварини, що виробляють та накопичують токсичні речовини (токсини), отруйні для інших тварин та людини. За допомогою отрути забезпечується самозахист та (або) напад; інколи вона є побіч. продуктом обміну речовин та не несе окремої захис. функції (сечовина у хрящових риб). Отрута виробляється в спеціаліз. (отруйні залози) і напів­спеціаліз. (слин­ні залози) органах або накопичується в тканинах. Її синтез може бути повністю ендоген­ним, концентрація — по­стійною або залежати від умов середовища та хім. сигналів присутності хижаків. Отрута може синтезуватися та накопичуватися через вжива­н­ня отруйних рослин (напр., метелики, мухи-сигнальниці) або комах (зокрема птахи, жаби). До організму жертви отрута потрапляє через травну систему, шкіряні покриви чи слизові оболонки, рідко — роз­бризкува­н­ням. Отрута, що вводиться пере­важно за допомогою зубів, хеліцерів, жала тощо, спричиняє біль, по­дразне­н­ня, набряки, некроз тканин, кровотечу або тромбоз, шок, блокує нерв.-мʼязову пере­дачу імпульсу, що призводить до паралічу та швидкої смерті. Симптомами отрує­н­ня у людини можуть бути сильний біль, набряк, зміна кольору шкіри, крововиливи, онімі­н­ня, про­блеми з диха­н­ням, мовле­н­ням, зором, нудота, запамороче­н­ня, параліч, зупинка серця. Деякі надчутливі особини можуть мати надмірну реакцію на певну отруту, що, на від­міну від ін. пред­ставників популяції (у людей прибл. 0,01 %), може при­звести до смерті.

Пред­ставниками без­хребет. О. т. є жалкі (гідри, медузи, актинії і корали), молюски (конуси, головоногі), багатоніжки, скорпіони, павуки, комахи, а також деякі черви і ракоподібні. З 1086-ти видів павуків, поширених в Україні, найнебезпечнішим є каракурт (Одес., Микол., Херсон., Запоріз., Донец., Луган. обл., АР Крим). Після його укусу людина від­чуває псих. неврівноваженість, пекучий біль (через 15–30 хв. поширюється на все тіло), слино- і потовиділе­н­ня, поруше­н­ня роботи серця, важкість диха­н­ня, під­вище­н­ня артеріал. тиску; у тяжких випадках на­стає смерть. Потерпілому вводять протикаракуртову сироватку, але найпоширенішим заходом є припіка­н­ня місця укусу сірником, бажано у перші 45 сек., але не пізніше 2–3 хв. після укусу, оскільки отрута, що не всмокталася, легко руйнується внаслідок дії високої температури. Людину знерухомлюють, дають пити багато рідини (не алкоголю), антигістамін­ні та антигіпертензивні препарати, транс­портують до мед. закладу. Менш небезпечними є тарантул пів­ден­норуський та ін. види тарантулів, павук аргіопа Брюн­ніха, або павук-шершень, укуси яких від­чуваються як жале­н­ня оси, а також хейракантії гострий (павук жовтосумий колючий) та мʼякий, поширені майже на всій тер. України, їхні укуси менш болючі та можуть викликати місц. набряк, свербіж, не­значне під­вище­н­ня температури. У Криму побутує скорпіон кримський — без­печний для людини рідкіс. вид, занесений до Червоної книги України. Отруй. апарат скорпіона знаходиться у т. зв. хвості, де є тельсон (анальна лопать), на кінці якого — голка, всередині неї роз­міщені залози овал. форми, що містять отруту. З отруй. комах в Україні найбільше значе­н­ня мають шершень звичайний (за рахунок кількості отрути) та бджола медоносна (через значне пошире­н­ня і чисельність, а також часту алергію). Наривники, зокрема майки звичайна і фіолетова, мушка шпанська, виділяють для захисту гемолімфу, що містить кантаридини — токсини, здатні викликати опіки, нариви і виразки шкіри та слизових оболонок у місці контакту.

Риби виробляють або накопичують токсини в певних органах, а також мають захисні шипи плавців: серед прісновод. видів в Україні ві­дома марена звичайна; серед солоновод. чорноморських — дракончик великий, зірко­гляд звичайний (отрута з шипів уражає кровʼяні тільця та нерв. систему), скат-хвостокол (отрута впливає на нерв. систему) та скорпена звичайна (уколи можуть викликати запальний процес) тощо. Іноді токсини знаходяться у внутр. органах тіла, особливо у статевих. У всіх амфібій шкіра виділяє отруту: слизові шкірні залози, зокрема отруйні альвеолярні, виробляють токсини, що захищають від патоген. організмів (грибів, бактерій, вірусів) та хижаків, мають у своєму складі т. зв. антимікробні пептиди (бомбініни, філосептини, пластицини, дерматоксини, буфотеніни, Rana-box-вмісні протеїни та токсичні стероїдні алкалоїди), що не руйнуються травними ферментами при потраплян­ні через рот, викликають по­дразне­н­ня слизових покривів унаслідок попа­да­н­ня в очі та ніс. На­йотруйнішими з амфібій України є пред­ставники родин саламандрових, кумкових, часничницевих та ропухових, а також ін. хво­статі амфібії, зокрема тритон, у яких отрута зі шкірних залоз має більш захисну дію. З плазунів активно отруйними є змії, серед яких — 500 небезпеч. видів. Від укусів змій потерпають пере­важно мешканці субтропіч. і тропіч. регіонів. За даними ВОOЗ (2021), у світі щорічно трапляється 2,7 млн отруєнь через укуси змій, серед яких 138 тис. — смертельних. Зміїна отрута є склад. комплексом біо­логічно активних сполук, що містить токсичні поліпептиди, ферменти та деякі ін. білки, що мають специф. властивості для засвоє­н­ня їжі та захисту. В отруті гадюк є велика кількість протеолітич. ферментів, що руйнують тканини живого організму та впливають на згорта­н­ня крові. З 10-ти видів змій в Україні тільки 2 види є отруйними та небезпечними: гадюки звичайна (зокрема під­вид — гадюка Нікольського) і степова (занесена до Червоної книги України). Вони належать до помірно отруй. змій, смертність від укусів яких дуже низька (менше 1 %).

Токсичні компоненти містяться у слині комахоїд. ссавців, зокрема видів, які живуть в Україні — кротів, землери­йок (кутори велика і мала) та ін., однак токсична дія на людину не доведена через майже повну від­сутність випадків. Отрута до­зволяє цим дрібним ссавцям паралізувати здобич та створювати запас їжі. Також серед ссавців отруйними можуть вважати (у різних ви­значе­н­нях) самців качкодзьобів, кажанів-вампірів, лорі товстого та щура африканського гривастого.

У світ. наук.-мед. практиці над­звичайно роз­по­всюдженою та пер­спективною є тематика дослідж. біо­логічно активних речовин тварин. та рослин. походже­н­ня з метою їх викори­ста­н­ня в біо­технології та медицині. Одними з найпер­спективніших в цьому напрямку є тварин­ні отрути, що мають доволі широкий спектр за­стосува­н­ня. Дослідж. біо­хім. механізмів впливу тварин. токсинів має значні пер­спективи для роз­робле­н­ня нових методів лікува­н­ня хвороб тощо.

Завантажити статтю