Охорона лук

ОХОР́ОНА ЛУК — заходи, спрямовані на запобіга­н­ня і подола­н­ня наслідків надмірного випаса­н­ня, заболочува­н­ня, осуше­н­ня та антропологічної де­струкції лук. Лучні екосистеми є важливою частиною світ. біо­різномані­т­тя. Вони створюють сприятливі умови для широкого роз­маї­т­тя місць прожива­н­ня диких видів, особливо птахів і без­хребетних. Луки також є джерелом багатьох сусп. благ і послуг, починаючи від виробництва мʼясних і молоч. продуктів та завершуючи можливостями для від­починку і туризму. Крім того, вони по­глинають вуглець, знижуючи рівень парник. газів в атмо­сфері.

На території України виділяють такі осн. класи природ. лук: степові (рівнин­ні, полого- та круто­схилові); подові; суходільні; низин­ні; заплавні (малих річок і тальвегів балок та великих і серед. річок); гірські; болотні. Луки Карпат класифікують на перед­гірні (до вис. 550 м над р. м.), луки гірсько-лісового поясу (від 500–600 до 1200–1600 м) і високогірні, або субальп. та альпійські (роз­міщені вище від поясу лісів). Гірські природні корм. угі­д­дя Криму поділяють на перед­гірні, низькогірні (до 450 м над р. м.) та гірські, або яйли, що роз­таш. на пласких вершинах гір. За ступ. зволоже­н­ня роз­різняють сухі, свіжі, вологі та заболочені; за ступ. засоле­н­ня — незасолені, солончакуваті, солончакові, солонцюваті та солонцеві луки; за викори­ста­н­ням (госп. оцінкою) — сіножаті та пасовища.

Інтенсив. роз­виток с. господарства від серед. 20 ст. в Україні призвів до роз­шире­н­ня орних земель та знач. ро­зорюва­н­ня лук, спричинивши не­стійкий стан с.-г. угідь і посиливши негатив. вплив регіонал. зміни клімату загалом. Пере­творе­н­ня природ. лук на антропоген­ні с.-г. агроландшафти зумовило істотні зміни в структурі землекористува­н­ня країни, негативні наслідки яких неможливо повністю подолати в сучас. умовах господарюва­н­ня. Осн. джерелом інформації про площу лучних угідь є офіц. дані Держ. служби статистики, згідно з якими в Україні понад 7,8 млн га природ. корм. угідь (бл. 19 % у заг. структурі с.-г. угідь), з них пасовищ — 5,4, сіножатей — 2,4 млн га. Але фактичні площі можуть бути значно меншими через продовже­н­ня тенденції ро­зорюва­н­ня с.-г. угідь, зокрема й лучних, у звʼязку з подальшим інтенсив. роз­витком рослин­ництва й садівництва та занепадом тварин­ництва. Загалом для України властиве нецільове викори­ста­н­ня земель, потенційно придат. для екс­плуатації як лукопасовищ. корм. угідь, тому на них посилюються де­структивні процеси, що призводять до зниже­н­ня продуктивності та де­градації лучних ґрунтів. У багатьох країнах світу вже ухвалено закони про консервацію таких земель з першого року виведе­н­ня їх з екс­плуатації та налагоджено контроль з боку держ. органів.

У країнах Європи лучні угі­д­дя є невід­ʼєм. частиною систем скотарства й змішаного землеробства та традиційно використовуються для сінокосі­н­ня або випаса­н­ня худоби. Вони пред­ставлені різними типами — від майже пустельних на Пд. Сх. Іспанії до степ. і мезофіт. типів на заплав. луках, що пере­важають на Пн. і Пн. Зх. Для країн ЄС також властива тенденція до скороче­н­ня площ лук і пасовищ. За даними Продовол. і с.-г. організації ООН (FAO), площа лук у ЄС 1990–2003 зменшилася на 12,8 %, і лише кільком державам вдалося подолати цю про­блему. Зміни в с.-г. практиці й навантажен­ні на землекористува­н­ня при­звели до потрапля­н­ня пасовищ до категорії най­вразливіших екосистем Європи. Так, бл. 60 % нових лісонасаджень у ЄС раніше були по­стій. пасовищами або луками, 37 % — орними землями й лише 3 % — під вирощува­н­ням зерн. культур. Політика ЄС спрямована на одночасне забезпече­н­ня потреб с. господарства та під­тримку біо­різномані­т­тя флори й фауни в угі­д­дях. Усі категорії землекористува­н­ня ви­значені в Регламенті ЄС № 1306/2013, що трактує с.-г. територію як площу, зайняту орними землями, по­стій. лукопасовищ. угі­д­дями або багаторіч. насадже­н­нями. Існує чітке роз­різне­н­ня тимчас. (травостої менше 5-ти р. без оранки, класифіковані як орні землі) і по­стій. (травостої більше 5-ти р. без оранки) лучних угідь. На найвищому рівні знаходиться такий клас землекористува­н­ня, як по­стійні лучні угі­д­дя й пасовища, який поділяють на пасовища та луки без інтенсив. випаса­н­ня худоби, пасовища з інтенсив. випаса­н­ням худоби, багаторічні луки, виведені з викори­ста­н­ня для вироб. цілей (власники остан­ніх мають право на виплату субсидій). Регламентом ЄС № 1307/2013 (ста­т­тя 45) чітко ви­значено порядок викори­ста­н­ня лукопасовищ. угідь, що знаходяться під охороною. Крім того, екс­плуатацію лукопасовищ. угідь Європи впорядковано такими нормат.-правовими актами: Директива про ніт­рати, Заг. с.-г. політика, Політика з клімату, Політика з біо­різномані­т­тя та Директива з від­новлюв. енергії. Охорона довкі­л­ля на лучних угі­д­дях закріплена в Конвенції про біол. різномані­т­тя. Будучи стороною Конвенції про біол. різномані­т­тя, Європ. спів­товариство зробило рішучі кроки для викона­н­ня своїх зобовʼязань і досягне­н­ня мети, ви­значеної главами держав і урядів щодо припине­н­ня скороче­н­ня біо­різномані­т­тя. 2006 Європ. комісія ухвалила Пові­домле­н­ня про біо­різномані­т­тя та План дій, в якому ви­значила пріоритетні напрями стосовно збереже­н­ня і рац. викори­ста­н­ня пасовищ. За­провадже­н­ня інформ. системи земел. ділянок (LPIS) як простор. регістру в Інтегрованій системі адмініструва­н­ня і контролю (IACS) до­зволило правильно ідентифікувати й кількісно ви­значати с.-г. землі для субсидіюва­н­ня про­грам Спільної с.-г. політики ЄС. IACS/LPIS використовують платіжні агентства кожної держави-чл. ЄС. Про­грама Комісії LIFE із фінансува­н­ня охорони довкі­л­ля і природи за­провадила проекти, спрямов. на пасовищні екосистеми в межах мережі Natura 2000. Більшість проектів зосереджені на від­новлен­ні й упр. лукопасовищ. угі­д­дями, а також гармонізації звʼязку між ними й с. госп-вом, що реалізується через Про­граму Комісії LIFE і посилюється Про­грамою роз­витку сільс. р-нів.

В Україні від­сутні нормат. документи, що без­посередньо регламентують порядок екс­плуатації природ. лучних угідь. Опосередковано про їхню природо­охорон­ну й госп. роль зга­дано у Водному та Земел. кодексах України, Законі України «Про охорону земель». Так, від­повід­но до частини 1 стат­ті 34 Земел. кодексу України громадяни можуть орендувати земел. ділянки для сінокосі­н­ня і випаса­н­ня худоби. Частиною 2 цієї ж стат­ті перед­бачено, що органи виконав. влади та місц. самоврядува­н­ня уповноважені створювати на землях, які пере­бувають у власності держави чи територ. громади, громад. сіножаті та пасовища. Усі випадки ро­зорюва­н­ня ділянок, зайнятих природ. луками, не мають одно­знач. незакон. об­ґрунтува­н­ня. У разі проходже­н­ня перед­бач. законодавством процедури отрима­н­ня ділянки у власність або оренду власник чи користувач не набуває права її ро­зорювати, якщо законодавство перед­бачає таку заборону. Законом України «Про землеустрій» ви­значена необхідність врахува­н­ня пита­н­ня охорони земель й екол. чин­ників. Утім, під час роз­робле­н­ня проектів землеустрою обмеже­н­ня у ви­гляді заборони оранок на ділянках майже ніколи не фігурує. Земел. кодексом України задекларовано, що земля є осн. нац. багатством, що пере­буває під особливою охороною держави, і її викори­ста­н­ня не може завдавати шкоди інтересам су­спільства, погіршувати екол. ситуацію та природні властивості землі. Частиною 3 стат­ті 47 Закону України «Про охорону земель» заборонено ро­зорюва­н­ня схилів крутизною понад 7° (крім ділянок для залуже­н­ня, залісе­н­ня та здійсне­н­ня ґрунтозахис. заходів). На схилах крутизною 3–7° обмежено роз­міще­н­ня просап. культур, чорного пару тощо. Водним кодексом України заборонено ро­зорюва­н­ня заплав малих річок та прибереж. захис. смуг. Більшість низин. і заплав. лук в Україні, крім гірських полонин, роз­міщені в заплавах річок. З метою охорони водності малих річок заборонено ро­зорюва­н­ня заплав. земель та за­стосува­н­ня на них засобів хімізації, виділе­н­ня земел. ділянок у заплавах річок під будь-яке будівництво, крім гідротех., гід­ро­метрич. та лінійних споруд, а також для садівництва і городництва. На жаль, межі заплав не виносять у натуру, хоча й зро­зуміло, що ними є рівнин­ні території вздовж русла річки, які час від часу затоплюються, проте юридично довести це досить складно. На від­міну від заплав, межі прибереж. захис. смуг ві­домі, їхня ширина ви­значена в стат­ті 60 Земел. кодексу України. Напр., для великих річок і озер така прибережна захисна смуга становить 100 м. Хоча нерідко цим обмеже­н­ням нехтують під час оранок.

Поруше­н­ня під час оранки степ. або лучної ділянки — діяльність, що не від­повід­ає проекту землеуст­рою. Землі с.-г. при­значе­н­ня, до яких здебільшого від­несено степ. і лучні ділянки, мають внутр. класифікацію угідь, що пред­ставлена такими типами, як рілля, пасовища, сіножаті, багаторічні насадже­н­ня, пере­логи. Для зміни ін. типів угідь на ріллю у внутр. структурі земель с.-г. при­значе­н­ня земле­власнику або землекористувачу до­статньо замовити від­повід. проект землеустрою, який згідно зі стат­тею 186-1 Земел. кодексу України не потребує жодного узгодже­н­ня з органами влади. Таким чином, земле­власник або землекористувач може легально змінити тип угідь з пасовища або сіножаті на ріллю та пере­орати лучну ділянку на абсолютно закон. під­ставах. Приваб­ливими для потенц. порушень є заказники та ін. тер. природно-заповід. фонду, які, як правило, є великими за площею й порівняно рівнин. ділянками лук, технологічно зруч. для обробітку.

2020 зареєстровано законо­проект 4461 «Про території Смарагдової мережі», покликаний виконати зобовʼяза­н­ня України щодо Угоди про асоціацію з ЄС та створити мережу природо­охорон. територій, де будуть за­проваджені положе­н­ня Директиви № 2009/147/ЄС про збереже­н­ня диких птахів та Директиви № 92/43/ЄС про збереже­н­ня природ. середовищ та видів природ. фауни і флори згідно з Конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природ. середовищ існува­н­ня в Європі (Берн. конвенція). Законо­проект спрямов. на створе­н­ня правових умов для належ. функціонува­н­ня територій Смарагдової мережі та врегулюва­н­ня пита­н­ня від­носин щодо створе­н­ня тер. мережі та охорони видів флори і фауни та природ. середовищ, зокрема тих, яким за­грожує зникне­н­ня. Функціонува­н­ня мережі є вагомим внеском у збаланс. роз­виток держави, зокрема екол. складової на рівні із соціальною та економічною, що дасть можливість запобігти екол. ката­строфам, що в остан­ні роки стаються дедалі частіше через нерац. господарюва­н­ня й знище­н­ня природ. екосистем та спричиняють екон. збитки.

Завантажити статтю