ОХОРО́Н­НІ ЗО́НИ ТЕРИТО́РІЙ ТА ОБʼЄ́КТІВ ПРИРО́ДНО- ЗАПОВІ́ДНОГО ФО́НДУ УКРАЇ́НИ — смуги суходолу або акваторії навколо природо­охорон­них територій та обʼєктів, ви­окремлені для забезпече­н­ня необхідного режиму охорони природних комплексів і заповід­ників, запобіга­н­ня негативного впливу господарської діяльності на прилеглих до них ділянках. Такі зони можуть встановлювати й на тер., прилег­лих до окремих ділянок нац. природ. парків, регіон. ландшафт. парків, а також навколо заказників, памʼяток природи, заповід. ур­очищ, ботан. садів, дендропарків та парків-памʼяток садово-парк. мистецтва. Ріше­н­ня про встановле­н­ня охорон. зон при­ймають обл. і міські ради. Площу і конфігурацію зон ви­значають від­повід­но до їхнього цільового при­значе­н­ня на основі спец. обстежень ландшафтів та характеру госп. діяльності на прилеглих територіях. Осн. вимоги до режиму охорон. зон ви­значено в Законі «Про природно-заповід­ний фонд України» (1992). Крім того, режим кожної зони закріплюють положе­н­нями, затв. держ. органами, що при­ймають ріше­н­ня про їхнє виділе­н­ня. В охорон. зонах заборонено будівництво пром. та ін. обʼєктів і роз­виток госп. діяльності, що можуть негативно впливати на тер. та обʼєкти природно-заповід. фонду України; суворо регламентовано мисливство та рибальство. Оцінку такого впливу здійснюють на основі екол. екс­пертизи. Охорон­ні зони необхідно враховувати при роз­роблен­ні проект. документації на ті чи ін. обʼєкти будівництва.