ОХРИМО́ВИЧ Володимир Юліанович (27. 05. 1870, с. Велдіж Долин. пов., нині Шевченкове Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 06. 11. 1931, Львів) — етно­граф, фольклорист, громадсько-культурний і політичний діяч. Брат Юліана і Любомира Охримовичів та О. Залізняк-Охримович, дід М. Скорика. Дійсний член НТШ (1899), член-кореспондент РАН (1913). Закін. юрид. факультет Львів. університету (1893). У 1897 здобув докторат із права. Від 1893 — голова статист. комісії НТШ. Працював адвокатом у містах Стрий (нині Львів. обл.), Заліщики (нині Терноп. обл.), від 1907 — у кредит. товаристві «Дністер» (Львів). Спів­ред. ж. «Народ» (1890), «Життя і слово» (1895); засн. і видавець г. «Стрийський голос» (1895–99); ред. г. «Свобода» (1900), «Діло» (1902, 1906–07, 1924–25). Чл.-засн. Укр. радикал. партії (1890), спів­засн. Укр. НДП, 1907–08 — посол ав­стрій. парламенту. 1915–17 — на заслан­ні у м. Симбірськ (нині Ульяновськ, РФ). Після поверне­н­ня до Львова 1918 став чл. Укр. нац. ради, згодом — Укр. труд. партії (від 1923 — голова). 1920–25 — проф. права, водночас 1923–25 — декан правн. факультету Укр. таєм. університету у Львові. Автор наук. праць про Бойківщину, в яких використовував для порівня­н­ня етногр. матеріали з Гуцульщини.