Охримович Любомир Юліанович

ОХРИМО́ВИЧ Любомир Юліанович (20. 03. 1884, с. Сенечів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 13. 07. 1924, Львів) — правознавець. Брат Володимира і Юліана Охримовичів та О. Залізняк-Охримович. Закін. Академ. гімназію у Львові (1901) і Львів. університет. Стажувався у Крайовому суді у Львові; від 1913 — суддя у м. Немирів (нині смт Яворів. р-ну Львів. обл.). З поч. 1-ї світової війни мобілізов. до австро-угор. армії. Восени 1917 повернувся у Немирів. Із проголошенням ЗУНР у листопаді 1918 — комісар Рава-Руського пов. У липні 1919 разом із УГА відступив за р. Збруч. Був суддею польових судів, повіт. комісаром УНР у м. Балта (нині Поділ. р-ну Одес. обл.). 1920 приїхав до Львова, ув’язнений польс. владою на 3 місяці. Після звільнення продовжив працювати суддею у Немирові, згодом — у м. Янів (нині смт Івано-Франкове Яворів. р-ну). Брав участь у діяльності укр. т-в, зокрема очолював міську філію «Просвіти». Помер під час операції.

Літ.: Посмертні згадки. Любомир Охримович // Діло. 1924, 16 лип.; Дацко В. Яворівщина в іменах: Біогр. довід. Л., 1995.

К. Є. Науменко