ОХРИМО́ВИЧ Любомир Юліанович (20. 03. 1884, с. Сенечів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. — 13. 07. 1924, Львів) — право­знавець. Брат Володимира і Юліана Охримовичів та О. Залізняк-Охримович. Закін. Академ. гімназію у Львові (1901) і Львів. університет. Стажувався у Кра­йовому суді у Львові; від 1913 — суддя у м. Немирів (нині смт Яворів. р-ну Львів. обл.). З поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії. Восени 1917 повернувся у Немирів. Із проголоше­н­ням ЗУНР у листопаді 1918 — комісар Рава-Руського пов. У липні 1919 разом із УГА від­ступив за р. Збруч. Був суд­дею польових судів, повіт. комісаром УНР у м. Балта (нині Поділ. р-ну Одес. обл.). 1920 при­їхав до Львова, увʼязнений польс. владою на 3 місяці. Після звільне­н­ня продовжив працювати суд­дею у Немирові, згодом — у м. Янів (нині смт Івано-Франкове Яворів. р-ну). Брав участь у діяльності укр. т-в, зокрема очолював міську філію «Просвіти». Помер під час операції.