Охріменко Василь Іванович

Визначення і загальна характеристика

ОХРІ́МЕНКО Василь Іванович (14. 01. 1927, с. Леміщиха Жашків., нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 09. 07. 2006, Київ) — диригент, трубач. Народний артист УРСР (1982). Учасник 2-ї світової вій­ни. Орден «За заслуги» 3-го (1997) та 2-го (2002) ступ. Закін. Ін­ститут військ. диригентів у Москві (1953). Під його керівництвом оркестр Київ. Суворов. училища став лауреатом Всесоюз. конкурсу військ. оркес­трів (1970, 1-а премія в категорії малих складів оркестрів). Не­одноразово керував зведеними духовими оркестрами. Ви­ступав із різними солістами. 1979–90 — худож. кер. і гол. диригент Духового оркестру УРСР, від 1992 — Муніцип. духового оркестру (обидва — Київ). О. та очолювані ним колективи брали активну участь у військ. парадах та святк. урочистостях. У репертуарі оркестрів — традиц. військ. марші, твори М. Лисенка, Л. Колодуба, К. Мяскова та ін. Київ. муніцип. духовий оркестр під керівництвом О. ви­ступав із сольними концертами. Його гра від­значалася злагодженістю звуча­н­ня, багатою тембр. палітрою, високим рівнем виконав. майстерності.

Літ.: Нові художні колективи // Музика. 1980. № 1; Серпень Я. Саксофонист Клинтон поклонился украинскому маэс­тро // Правда Украины. 1996, 5 сен.; Головащенко М. Патріарх духової музики // КіЖ. 1997, 5 лют.; Посвалюк В. Історія виконавства на трубі. Київська школа, ІІ половина ХІХ ст. К., 2005; Його ж. Мис­тецтво гри на трубі в Україні. К., 2006.

Б. М. Фільц

Завантажити статтю