Очищення населених місць

ОЧИ́ЩЕННЯ НАСЕ́ЛЕНИХ МІСЦЬ – комплекс планувальних, організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів щодо збирання, зберігання, перевезення, оброблення/перероблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення побутових відходів, зокрема небезпечних відходів у їх складі, що утворилися в населених місцях, а також прибирання об’єктів благоустрою з метою запобігання шкідливому впливу факторів середовища життєдіяльності на життя і здоров’я людини та майбутніх поколінь. Сан. очищення території є одним з елементів благоустрою населених пунктів та обов’язк. умовою утримання їхньої території в належ. стані.

З давніх-давен людство почало усвідомлювати важливість очищення території мешкання та видалення залишків життєдіяльності за межі насел. місць. Так, перша відома спроба упорядкувати поводження з побут. відходами відбулася бл. 3000 р. до н. е в м. Кносс (о-в Крит): відходи розміщували у великих викопаних у землі ямах та вкривали шарами землі. В Афінах (Греція) бл. 500 р. до н. е. з метою запобігання хворобам та збереження належ. стану насел. пункту було заборонено розміщувати відходи на відстані менше милі від меж міста. У Середньовіччі сан. стан насел. пунктів знаходився у крит. стані, що стало однією з причин поширення «чорної смерті» — пандемії чуми 1347–53. У 1388 англ. парламент заборонив скидання відходів у канави та у водотоки заг. користування, а також викидання чи виливання з вікон. Окрім того, від домовласників вимагали підтримання у чистоті тротуару біля фасадів їхніх будинків. У 15 ст. відзначалося, що гори відходів за воротами Парижа перешкоджають обороні міста, 1506 тут почали прибирати вулиці за держ. кошти. У 19 ст. пандемія ще однієї смертельно небезпеч. хвороби — холери — призвела до суттєвих реформ у санітарії, що також мало вплив на підтримання благоустрою насел. пунктів тогочас. Європи. 1842 опубл. «Report on the Sanitary Condition of the Labouring Population of Great Britain» («Звіт про санітарний стан працюючого населення Великої Британії»), в якому доведено зв’язок між поширенням і зростанням захворюваності та низьким рівнем життя і чистотою довкілля. Автор звіту Е. Чедвік — прихильник сан. реформи — рекомендував уряду докласти зусиль для забезпечення населення чистою водою, покращити системи водовідведення, сприяти місц. владі в прибиранні відходів з будинків і вулиць. Його висновки та рекомендації були покладені в основу Закону про охорону здоров’я, прийнятого 1848 у Великій Британії. Першими нормат.-правовими документами із гігієни планування насел. місць на тер. сучас. України були нормат. акти 18 ст., зокрема «Указ про нагляд за будівництвом будівель», накази «Про нагляд начальниками міських поліцій за чистотою і охайністю у містах», «Про заснування кладовищ у зручних місцях, на відстані від останнього міського помешкання не ближче 100 сажень», «Положення про устрій населених пунктів».

Нині організація сан. О. н. м. в Україні належить до компетенції місц. органів влади. Для кожної території планується розроблення схеми сан. очищення, що передбачає визначення черговості здійснення потріб. заходів та обсягів робіт, необхід. кількості сміттєвозів, механізмів, устаткування та інвентарю, доцільності проектування, будівництва, реконструкції чи розширення об’єктів поводження з відходами, їх основні параметри й розміщення, орієнтовані капіталовкладення на будівництво і придбання тех. засобів. Відповідно до Закону України «Про відходи» (1998), розроблення та затвердження схем сан. О. н. м. належить до повноважень місц. держ. адміністрацій та органів місц. самоврядування у сфері поводження з відходами. У насел. пунктах мають забезпечувати збирання та вивезення побут. відходів, прибирання вулиць, рекреац. зон, садів, скверів і майданчиків, кладовищ, ін. об’єктів благоустрою, дотримання сан. норм і правил. О. н. м. здійснюють підприємства різної форми власності. До сан. очищення насел. пунктів належать: поводження із побут. відходами (збирання, зберігання, сортування, утилізація тощо), прибирання об’єктів благоустрою (збирання та перевезення у встановлені місця відходів, видалення вулич. змету, листя, гілля, снігу, льоду та ін.), поводження з безпритул. тваринами (відлов, стерилізація, утримання, поводження з трупами тварин), наявність громад. вбиралень. У насел. пунктах збирання твердих, ремонт. і великогабарит. відходів рекомендують здійснювати за контейнер. та безконтейнер. схемами. Для збирання та тимчас. зберігання малих обсягів побут. відходів застосовують урни, встановлення та очищення яких відбувається відповідно до сан. правил та норм. Роботи з прибирання території об’єктів благоустрою мають сезон. характер — літні та зимові, їх поділяють на механізов., ручні та комплексні.

Станом на 2020, в Україні надавали послуги у сфері сан. очищення, за офіц. даними Міністерства розвитку громад та територій України, 1190 організацій, з них 264 — приват. власності (22 %), чисельність працівників у сфері поводження з побут. відходами складала понад 18,4 тис. осіб, заг. кількість спеціально обладнаних транспорт. засобів — бл. 3,9 тис. од., серед. показник зношеності спецавтотранспорту — 62 %. У 9480 насел. пунктах (34,2 %) розроблені та затверджені схеми сан. очищення, зокрема в містах цей показник становить бл. 68,3 % (300 міст), правила утримання домаш. тварин є майже у 13,5 % (3728 насел. пунктів), у містах правила затверджені у 58,8 % (258 міст).

Літ.: F.-A. Uriarte. Solid Waste Management: Principles and Practices : an Introduction to the Basic Functional Elements of Solid Waste Management, with Special Emphasis on the Needs of Developing Countries. Quezon, 2008; Гігієна населених місць: Зб. наук. пр. Інституту громад. здоров’я НАМНУ. К., 2017. Вип. 67; Колодійчук І. А. Формування територіально збалансованих систем управління відходами: регіональний вимір. Л., 2020.

О. В. Хандогіна

Розмір шрифту

Очищення населених місць

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті