Очищення населених місць

ОЧИ́ЩЕ­Н­НЯ НАСЕ́ЛЕНИХ МІСЦЬ — комплекс планувальних, організаційних, санітарно-технічних та господарських заходів щодо збира­н­ня, зберіга­н­ня, пере­везе­н­ня, обробле­н­ня/пере­робле­н­ня, утилізації, видале­н­ня, зне­шкодже­н­ня і захороне­н­ня побутових від­ходів, зокрема небезпечних від­ходів у їх складі, що утворилися в населених місцях, а також прибира­н­ня обʼєктів благоуст­рою з метою запобіга­н­ня шкідливому впливу факторів сере­довища жит­тєдіяльності на життя і здоровʼя людини та майбутніх поколінь. Сан. очище­н­ня території є одним з елементів благоуст­рою населених пунктів та обо­вʼязк. умовою утрима­н­ня їхньої території в належ. стані.

З давніх-давен людство почало усві­домлювати важливість очище­н­ня території мешка­н­ня та видале­н­ня залишків жит­тєдіяльності за межі насел. місць. Так, перша ві­дома спроба упорядкувати поводже­н­ня з побут. від­ходами від­булася бл. 3000 р. до н. е в м. Кносс (о-в Крит): від­ходи роз­міщували у великих викопаних у землі ямах та вкривали шарами землі. В Афінах (Греція) бл. 500 р. до н. е. з метою запобіга­н­ня хворобам та збереже­н­ня належ. стану насел. пункту було заборонено роз­міщувати від­ходи на від­стані менше милі від меж міста. У Середньовіч­чі сан. стан насел. пунктів знаходився у крит. стані, що стало однією з причин пошире­н­ня «чорної смерті» — пандемії чуми 1347–53. У 1388 англ. парламент заборонив ски­да­н­ня від­ходів у канави та у водотоки заг. користува­н­ня, а також вики­да­н­ня чи вилива­н­ня з вікон. Окрім того, від домо­власників вимагали під­трима­н­ня у чистоті тротуару біля фасадів їхніх будинків. У 15 ст. від­значалося, що гори від­ходів за воротами Парижа пере­шкоджають обороні міста, 1506 тут почали прибирати вулиці за держ. кошти. У 19 ст. пандемія ще однієї смертельно небезпеч. хвороби — холери — при­звела до сут­тєвих реформ у санітарії, що також мало вплив на під­трима­н­ня благоустрою насел. пунктів тогочас. Європи. 1842 опубл. «Report on the Sanitary Condition of the Labouring Population of Great Bri­tain» («Звіт про санітарний стан працюючого населе­н­ня Великої Британії»), в якому доведено звʼя­зок між пошире­н­ням і зро­ста­н­ням захворюваності та низьким рівнем життя і чистотою довкі­л­ля. Автор звіту Е. Чедвік — прихильник сан. реформи — рекомендував уряду докласти зусиль для забезпече­н­ня населе­н­ня чи­стою водою, покращити системи водовід­веде­н­ня, сприяти місц. владі в прибиран­ні від­ходів з будинків і вулиць. Його висновки та рекомендації були покладені в основу Закону про охорону здоровʼя, прийнятого 1848 у Великій Британії. Першими нормат.-правовими документами із гігієни планува­н­ня насел. місць на тер. сучас. України були нормат. акти 18 ст., зокрема «Указ про на­гляд за будівництвом будівель», накази «Про на­гляд начальниками міських поліцій за чистотою і охайністю у містах», «Про заснува­н­ня кладовищ у зручних місцях, на від­стані від остан­нього міського помешка­н­ня не ближче 100 сажень», «Положе­н­ня про устрій населених пунктів».

Нині організація сан. О. н. м. в Україні належить до компетенції місц. органів влади. Для кожної території планується роз­робле­н­ня схеми сан. очище­н­ня, що перед­бачає ви­значе­н­ня черговості здійсне­н­ня потріб. заходів та обсягів робіт, необхід. кількості сміт­тєвозів, механізмів, устаткува­н­ня та інвентарю, доцільності проектува­н­ня, будівництва, рекон­струкції чи роз­шире­н­ня обʼєктів поводже­н­ня з від­ходами, їх основні параметри й роз­міще­н­ня, орієнтовані капітало­вкладе­н­ня на будівництво і при­дба­н­ня тех. засобів. Від­повід­но до Закону України «Про від­ходи» (1998), роз­робле­н­ня та затвердже­н­ня схем сан. О. н. м. належить до повноважень місц. держ. адміністрацій та органів місц. самоврядува­н­ня у сфері поводже­н­ня з від­ходами. У насел. пунктах мають забезпечувати збира­н­ня та вивезе­н­ня побут. від­ходів, прибира­н­ня вулиць, рекреац. зон, садів, скверів і май­данчиків, кладовищ, ін. обʼєктів благоустрою, дотрима­н­ня сан. норм і правил. О. н. м. здійснюють під­приємства різної форми власності. До сан. очище­н­ня насел. пунктів належать: поводже­н­ня із побут. від­ходами (збира­н­ня, зберіга­н­ня, сортува­н­ня, утилізація тощо), прибира­н­ня обʼєктів благоустрою (збира­н­ня та пере­везе­н­ня у встановлені місця від­ходів, видале­н­ня вулич. змету, листя, гілля, снігу, льоду та ін.), поводже­н­ня з без­притул. тваринами (від­лов, стерилізація, утрима­н­ня, поводже­н­ня з трупами тварин), наявність громад. вбиралень. У насел. пунктах збира­н­ня твердих, ремонт. і великогабарит. від­ходів рекомендують здійснювати за контейнер. та без­контейнер. схемами. Для збира­н­ня та тимчас. зберіга­н­ня малих обсягів побут. від­ходів за­стосовують урни, встановле­н­ня та очище­н­ня яких від­бувається від­повід­но до сан. правил та норм. Роботи з прибира­н­ня території обʼєктів благоустрою мають сезон. характер — літні та зимові, їх поділяють на механізов., ручні та комплексні.

Станом на 2020, в Україні надавали послуги у сфері сан. очище­н­ня, за офіц. даними Міністерства роз­витку громад та територій України, 1190 організацій, з них 264 — приват. власності (22 %), чисельність працівників у сфері поводже­н­ня з побут. від­ходами складала понад 18,4 тис. осіб, заг. кількість спеціально обладнаних транс­­порт. засобів — бл. 3,9 тис. од., серед. показник зношеності спец­автотранс­порту — 62 %. У 9480 насел. пунктах (34,2 %) роз­роблені та затверджені схеми сан. очище­н­ня, зокрема в містах цей показник становить бл. 68,3 % (300 міст), правила утрима­н­ня домаш. тварин є майже у 13,5 % (3728 насел. пунктів), у містах правила затверджені у 58,8 % (258 міст).

Завантажити статтю