Очікування соціальні

ОЧІ́КУВА­Н­НЯ СОЦІА́ЛЬНІ — субʼєктивні орієнтації, що є сукупністю соціальних установок, стереотипів поведінки, оцінок транс­формацій, соціальних процесів та значущих явищ, що під­тримують та формують члени групи соціальної та су­спільства загалом. Завдяки О. с. особистість під­готовлена до сприйня­т­тя наслідків соц. подій. Вони поширюють можливості пі­зна­н­ня соц. реальності, знімають напруженість та неви­значеність соц. процесів для субʼєкта, що забезпечує більш комфортне сприйня­т­тя наслідків соц. явищ, які стали для нього частково перед­баченими. Оскільки пі­зна­н­ня від­бувається на під­ґрунті О. с., субʼєкт отримує емоц. готовність до майбут. подій і має можливість при­стосувати свою поведінку до нових умов. З ін. боку, О. с. тісно повʼязані з неформал. соц. контролем, вимогами, накладеними на індивіда навколишнім середовищем щодо його дій, думок і почут­тів у тій чи ін. ситуації. О. с. мають неформалізов. характер, їх не завжди усві­домлюють на рац. рівні. У психології О. с. надають статус психіч. стану, їх інтер­претують як складний когнітивно-мотивац. кон­структ, що детермінує орієнтацію та регуляцію поведінки особистості як субʼєкта поведінки в актуал. ситуації. О. с. для психологів тісно повʼязані з надією як емоц. пере­жива­н­ням, що виникає напередодні значущої події, і є інте­гратив. особистісним кон­структом, пред­ставленим у сві­домості у ви­гляді образу події, що ще не на­стала. Вони від­ображають емоц. і цін­нісно-смислове ставле­н­ня субʼєкта до очікуваних подій і тим самим без­посередньо ви­значають мотивацію поведінки особистості.

Категорії O. c. над­звичайно часто використовують у соціології для ви­значе­н­ня й роз­кри­т­тя змісту норм. Амер. соціолог Т. Парсонс у праці «The Structure of So­cial Action» («Структура соціальної дії», Нью-Йорк, 1937) за­значав, що індивід у певній ситуації не тільки реагує на стимули ситуації, але й роз­виває стосовно них власну систему О. с.: значна частина цих очікувань зведена до ймовір. реакції «Іншого» на можливі дії індивіда. Він також під­креслював, що у системі О. с., ролях, ін­ститутах втілена система культури су­спільства. При роз­роблен­ні теорії ролей і концепції «homosociologi­cus» (моделі людини в соціології) нім.-британ. соціолог Р. Дарендорф також використовував категорії «норми» та «О. с.». Під­ґрунтям його концепції фактично є зближе­н­ня, якщо не уподібне­н­ня, регулятив. поведінки з поведінкою очікуваною. Правовову систему роз­глядають як агрегат санкцій, за допомогою яких су­спільство гарантує збереже­н­ня обовʼязк. рольових очікувань. Ці обовʼязк. й належні очікува­н­ня — ядро соц. ролей для індивідів у су­спільстві. Таким чином, процес керува­н­ня соц. поведінкою тісно повʼязаний із принципами обовʼязк. очікува­н­ня. Поруч із обовʼязк. і належ. очікува­н­нями Р. Дарендорф за­провадив категорію можливих очікувань. Від­мін­ності між типами О. с. повʼязані з характером санкцій, які су­спільство при­значає для індивіда при порушен­ні правил О. с. Сукупність О. с. і ви­значає роль, рольовий аспект поведінки. Осн. функції О. с. полягають в упорядкуван­ні соц. взаємодій, під­вищен­ні надійності системи соц. звʼяз­ків, узгодженості від­носин між чл. соц. спільноти, су­спільства, під­вищен­ні дієвості процесів адаптації до змін. Концепт О. с. під­креслює роль субʼєкта як чин­ника формува­н­ня соц. реальності, коли людська особистість не просто впливає на навколишній світ, але й бере активну участь у його конструюван­ні. О. с. — частина теорії обʼєктивованої субʼєктності, згідно з якою жит­тєві від­чу­т­тя, цін­нісні орієнтації та установки людей все більше стають соц.-твор. силою, здатною ви­значати направленість соціокультур. змін.

Теорію О. с. викори­стали Н. Паніна та Є. Головаха при роз­роблен­ні «Індексу соціального самопочу­т­тя» для дослідж. пострад. транс­формацій укр. су­спільства. На їхній по­гляд, потенційно можливе майбутнє в О. с. ви­ступає актуал. субʼєктив. реальністю і є чин­ником сучас. сусп. життя, що реалізується через діяльність соц. груп. Ви­значе­н­ня тих чи ін. О. с. до­зволяють про­гнозувати, на якому етапі пере­буває су­спільство — кризи, стабіл. стану чи під­йому. Дослідж. структури та динаміки О. с. до­зволяє також певною мірою окреслити пер­спективи соц. роз­витку. О. с. молоді як один із чин­ників соц. змін досліджували О. Злобіна, Н. Соболєва, Ю. Ку­пріянова. Вони ви­вчали соц.-політ. очікува­н­ня молоді й акцентували увагу на емоц. складовій очікувань, ставлен­ні субʼєкта до свого про­гнозу. Ю. Ку­пріянова роз­глядає О. с. як соц. орієнтації молоді стосовно того, що від­будеться, або, які умови виникнуть у су­спільстві в майбутньому. Ви­вче­н­ня О. с., притаман­них різним верст­вам насел., дає змогу про­гнозувати реакції су­спільства і окремих груп на різноманітні чин­ники, від яких залежить ефективність соц. реформ і транс­формацій.

Завантажити статтю