Оса

ОСА́ — село Ковельського (до липня 2020 — Турійського) ра­йону Волинської області. У червні 2020 у складі Боблів. сільс. ради зараховано до Турій. селищ. громади. О. знаходиться на прав­обереж­жі р. Турія (притока При­пʼяті, бас. Дні­пра), за 100 км від обл. центру, 32 км від райцентру, 11 км від смт Турійськ і 6 км від с. Бобли. Площа 1,95 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 249 осіб; станом на 2021 — 230 осіб; пере­важно українці. На думку дослідників, назва села має діалектне походже­н­ня (від дерева осика). О. вперше згадується у писем. джерелах 1577. На той час власниками були князі Санґушки. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. пере­мирʼям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 О. залишилася у складі Польщі; після її 3-го поділу 1795 ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1795–1920 — село Ковел. пов. Волин. губ. Тривалий час О. належала до Турій. волості. На­прикінці 19 ст. було 19 дворів, проживала 141 особа; 1906 — від­повід­но 23 і 157. Під час 1-ї світової вій­ни від­бувалися бої між австро-угор. і рос. військами. За Ризьким мирним договором 1921 О. ві­ді­йшла до Польщі. 1921–39 — село ґміни Тужиск Ковел. пов. Волин. воєводства. Від вересня 1939 — під рад. владою. Від­тоді — у складі Волин. обл.; 1940–62, 1965–2020 — Турій., 1962–65 та від 2020 — Ковел. р-нів. Багато жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Встановлено памʼят­ник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Деякий час у рад. період була окрема Осів. сільс. рада, до якої станом на 1947 входив х. Буди-Осівські. За Всесоюз. пере­писом насел. 1989, мешкали 260 осіб. До серед. 2000-х рр. діяла школа. Пл. Осів. лісництва Турій. лісгоспу становить 4585 га, з них вкритих лісом 4283,9 га. Від 1992 побл. села охороняють заг.-зоол. заказник місц. значе­н­ня Осівський (5137 га). Памʼятка архітектури нац. значе­н­ня — Михайлів. церква (1772). Храм зведено на кошти поміщика Івановського у формі хреста з вкороченими бічними від­галуже­н­нями; з Пн. була облаштована ризниця. 1887 до бабинця (з зх. боку) добудували три­ярусну дзвіницю з ґанком. Осн. зруби мають форму рівних квадратів. У центр. храм. частині на низькому барабані, що майже закритий елементами бокових зрубів, роз­таш. невеликий восьми­гран. шатр. купол. 1893 створ. новий іконостас. Нині осн. святинями храму є 300-кіло­грам. дзвін 18 ст. і Царські врата.