Осипенко
ОСИПЕ́НКО (до 1939 — Новоспасівка) — село Бердянського району Запорізької області. У грудні 2016 з Осипенків., Новопетрів. (з селами Куликівське та Старопетрівка; див. Новопетрівка) і Червонопіл. (з селами Бердянське та Деревецьке) сільс. рад утвор. Осипенків. громаду (419,6 км2; 2020 — 7575 осіб). О. знаходиться на р. Берда (за бл. 14 км на Пд. впадає в Азовське море), за бл. 15 км від межі з Донец. обл. (на Сх.), 207 км від обл. центру та 25 км від залізнич. ст. Бердянськ. Площа 11,6 км2. За переписом насел. 2001, проживали 4667 осіб; станом на 2021 — 4382 особи; переважно українці. Через село проходить автомобіл. шлях Ростов–Одеса–Рені. Тривалий час приазов. степи займали кочові племена. Засн. 1805 на лівому березі Берди як держ. с. Новоспасівка (названо на честь православ. свята Спаса). Тут оселилося багато селян-втікачів з Полтавщини. Пізніше переїхала значна кількість задунай. козаків, які увійшли до складу Азов. козац. війська. Водночас 1819–21 на правому березі Берди виникла нім. колонія Нейгоффнунг («Нова надія»), що 1914 була перейменована у с. Ольгине (від 1974 — у межах О.). До 1920 — у складі Таврій., 1920–21 — Олександрів., 1921–22 — Запоріз., 1922–25 — Катеринослав. губ.; від серед. 19 ст. до 1923 — Бердян. пов. У різний період існували Нейгоффнунз. (Ольгин.) і Новоспасів. волості. На поч. 1860-х рр. в Новоспасівці було 510 дворів, проживали 3182 особи. 1870 відкрито міністер. двокласне, 1876 — земське однокласне училища. 1890 у Новоспасівці почали виготовляти черепицю. На поч. 20 ст. працювали 17 підприємств — парові млини, цегельно-черепичні заводи, олійниці тощо. Була значно розвинена торгівля. У серед. 1910-х рр. проживали 11,2 тис. осіб. Тоді ж діяли б-ка, 6 початк. шкіл і 3 церкви. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1918–21 Новоспасівка була 2-м за значенням (після Гуляйполя) центром махнов. повстан. руху. 1923–25 — у складі Бердян., 1925–30 — Маріуп. округ; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. 1923 з Новоспасів., Микол., Нововасильїв., Ольгин., Петрівської Другої та Троїц. волостей утвор. Новоспасів. р-н, центр якого 1925 перенесено у Бердянськ. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена понад 200 жертв), зазнали сталін. репресій. 1939 Новоспасівку, Бердянськ і Бердян. р-н перейменували на честь видат. уродженки Новоспасівки — льотчиці, Героя Рад. Союзу П. Осипенко. У червні 1941 у селі відкрито її погруддя, що згодом за наказом нацист. влади відправлено на переплавку (робітники маріуп. заводу «Азовсталь» заховали серед металобрухту, а 1946 повернули в О.). Від 6 жовтня 1941 до 16 вересня 1943 — під нім. окупацією. У брат. могилі поховано 25 рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової війни воювали 793 воїни-земляки, з них 443 загинули. 1973 засн. керам. завод, що випускав буд. блоки. 1980 встановлено пам’ятний знак «Літак “МіГ-15”» на честь подвигу П. Осипенко та льотчиків-земляків, які брали участь у 2-й світ. війні. Наприкінці лютого 2022 Бердянщину окупували рос. війська. В О. — Осипенків. професійно-аграр. ліцей, заг.-осв. школа, дитсадок, дит. і юнац. клуб фіз. підготовки; нар. музей історії села (засн. 1968), Будинок культури, клуб, муз. школа; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Функціонують рай. турист.-інформ. центр «Рідними стежинами приазовського степу» й істор.-краєзн. гурток «Джерельце». Здобули популярність вокал. ансамбль «Колорит» і зразк. ансамбль естрад. танцю «Містерія». Є Преображен. і Покров. православні парафії. Збереглося багато будівель 19 — поч. 20 ст., зокрема й волосна управа, земська школа, сільс. банк.
Рекомендована література
- Папанова В. А., Голик А. А., Калініченко К. О. Нариси з історії та археології Бердянського краю: Навч. посіб. Бердянськ, 2016.