Остап’є

ОСТА́П’Є — село Тернопільського (до липня 2020 — Підволочиського) району Тернопільської області. У вересні 2015 Остап’їв. сільс. раду зараховано до Скалат. міської громади. О. знаходиться на р. Гнилка (притока Гнилої Рудки, бас. Дністра), за 43 км від Тернополя, 37 км від смт Підволочиськ, 8 км від м. Скалат і 7 км від смт Гримайлів. Пл. 4,5 км². За переписом насел. 2001, проживали 1785 осіб; станом на 2014 — 1637 осіб; переважно українці. Пам’ятки археології: поселення Остап’є I (культура Ноа, зх.-поділ. група скіф. часу, черняхів. культура, давньорус. період); поселення Остап’є II (черняхів. культура, давньорус. період); курган. могильник Остап’є III (підкарпат. культура шнур. кераміки, культура багатовалик. кераміки); поселення Остап’є IV (черняхів. культура). За легендою, назва походить від місц. мешканця Остапа. О. вперше згадується у писем. джерелах 1560. Неодноразово потерпало від нападів татар. загонів. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У різний час село належало родинам Чарторийських і Залеських. Після 1-го поділу Польщі 1772 О. відійшло до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–1940 — у складі Скалат. пов. (водночас 1920–39 — Терноп. воєводства). 1880 проживали 2043, 1921 — 2706 осіб. На поч. 20 ст. у селі були розвинуті килимарство, ткацтво та вишивання. 1920–39 — знову під польс. владою. Тоді ж функціонувало кілька осередків укр. т-в, зокрема й «Просвіти», «Лугу», «Сільського господаря», «Союзу українок», «Рідної школи». У вересні 1939 в О. увійшли рад. війська. Від грудня того ж року — у складі Терноп. обл.; 1940–62 — Скалат., 1962–2020 — Підволочис., від 2020 — Терноп. р-нів. Від 7 липня 1941 до 22 березня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 223 воїни-земляки, з них 135 загинули. 14 сімей зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. діяло оунів. підпілля (загинули понад 30 осіб). Встановлено пам’ятні знаки воїнам УПА та рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Насипано символічну могилу УСС. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 1994 створ. ботан. заказник місц. значення Гостра Могила № 1 (15 га). Збереглися церква св. архістратига Михаїла (1900) та костел Божої Матері Неустанної Помочі і св. Вацлава (1905). Серед видат. уродженців — мовознавець Р. Васько, фахівець у галузі лісівництва Я. Фучило.

Літ.: Гасай Є., Матейко Р., Мельничук Б. І гомін віків, і природи краса: дорогами Підволочиського району. 1992; Тернопільщина. Історія міст і сіл: В 3 т. Т. 3. 2014 (обидві — Тернопіль).

П. В. Савончак