Остер

ОСТЕ́Р — місто Чернігівського (до липня 2020 — Козелецького) району Чернігівської області. У липні 2016 з Остер. міської (належали села Беремицьке, Любечанинів, Поліське) та Біликів. (Жилин Млинок, Набільське, Туманська Гута), Бірків. (Дешки, Жуківщина, Крені, Романьки, Самсони) сільс. рад утвор. Остер. міську громаду, до якої у червні 2020 зараховано Євмин., Крехаїв., Одинців. (Бабарики, Волевачі, Кошани) та Пархимів. (Котів) сільс. ради (нині тер. громади 390,4 км²; 2021 — 9277 осіб). О. знаходиться на лівому березі Десни (притока Дніпра), у місці впадіння в неї р. Остер, за 78 км від Києва, 80 км від Чернігова, 43 км від залізнич. ст. Бобрик і 16 км від смт Козелець. Площа 12,36 км². За переписом насел. 2001, проживали 7194 особи (складає 85,37 % до 1989); станом на 1 січня 2022 — 6284 особи; переважно українці. Пам’ятки археології: городище-дитинець (нац. значення) та посад давньорус. часу; поселення 5–3 тис. до н. е., 3 тис. до н. е., 3–2 тис. до н. е. (Злодіївка), 3–1 тис. до н. е. (Остер-2); 6 поселень 2–1 тис. до н. е. (Вул. Незалежності, Красна Гірка, Млиновище, Низинка, Озеро, Остер-1). В урочищі Бугаївка дослідж. поселення трипіл. культури. О. вперше згадується у літописі під 1098. Його заснував князь Володимир Мономах. Згодом перейшов у спадок сину Юрію Долгорукому. 1240 О. був зруйнований монголо-татарами. Від 1356 — у володінні литов. князів, які збудували тут укріплену фортецю. Після Люблін. унії 1569 — під владою Речі Посполитої. Жит. брали участь у селян.-козац. повстаннях і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648 створ. Остер. сотню, що в складі Переяслав. полку брала участь у багатьох козац. походах і битвах. Від 1654 — у межах Моск. царства (пізніше — Рос. імперія). 1662 О. надано Маґдебур. право. 1663 був захоплений польс. військами, 1664 відвойований козац. і рос. полками. 1667 Остер. сотня відійшла до Київ. полку. 1764–97, 1802–1923 — центр Остер. пов. 1764–81 — у складі Київ., 1796–1802 — Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–96 — Київ. намісництва. У 19 ст. мешканці переважно займалася ремеслами та промислами. 1801 проживали бл. 2 тис., 1866 — 4,5 тис., 1897 — 5,4 тис. осіб. 1815 відкрито повіт. училище. На поч. 20 ст. відбувалися селян. виступи та заворушення. У 1910-х рр. діяли 4 православ. церкви та синагога (у рад. період облаштовано Будинок культури). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–24 — у складі Ніжин., 1925–30 — Черніг. округ; від 1932 — Черніг. обл.; 1962–2020 — Козелец., від 2020 — Черніг. р-нів. 1923–62 — райцентр. 1923–61 — смт; від 1961 — знову місто (тоді ж у межі О. зараховано села Старогородка та Юськова Гребля). 1924 створ. кустарні майстерні, що пізніше були реорганізовані в Остер. бавовняно-ткац. ф-ку (нині не працює). В її асортименті були плахти, декор. доріжки тощо; в основі орнаментально-колористич. рішення тканин інтер’єр. та побут. призначення — місц. традиції узор. перебір. ткацтва. Від голодомору 1932–33 і сталін. репресій постраждали понад 400 осіб. Від 9 вересня 1941 до 22 вересня 1943 — під нім. окупацією. На той час О. — центр партизан. краю. В Остер. лісах діяв партизан. загін письменника, Героя Рад. Союзу Ю. Збанацького. Під час оборони (1941) та наступал. операцій з визволення О. (1943) точилися запеклі бої. Тут поховано 8 Героїв Рад. Союзу. Встановлено пам’ятник рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. У повоєнні роки О. став рекреац. осередком і місцем літнього відпочинку людей з України та різних куточків СРСР. У 1970–80-х рр. були відкриті бази відпочинку «Остер», «Десна», «Мрія», «Нептун». Нині працює Остер. ліс. госп-во. В О. — Остер. коледж будівництва та дизайну (засн. 1945), г-зія, заг.-осв. школа ім. Ю. Збанацького, дит. муз. школа, дитсадок; Остерський краєзнавчий музей, Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини, лікарня. Є 4 православних (парафії: архістратига Михаїла, апостола Андрія Первозваного, Воскресенська, Успіння Пресвятої Богородиці) і 3 протестантських (свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн «Божа Гора») громади. Пам’ятки архітектури: «Юр’єва божниця» — вівтарна частина Свято-Михайлів. церкви (1120–52; нац. значення), Воскресен. церква (1845). Серед видат. уродженців — лікар-анатом В. Бец (19 ст.), економіст, демограф, академік АН УРСР, чл.-кор. АН СРСР М. Птуха, математик О. Грищенко, фахівець у галузі літакобудування С. Копелєв, геоботаніки А. Барбарич, В. Вершковський, лікар-офтальмолог А. Колінько, лікар-бактеріолог М. Парташніков, літературознавець Н. Над’ярних; прозаїк, перекладач А. Коваль; художники Л. Корінь, С. Поярков; кінооператор, засл. діяч мистецтв України В. Зимовець; актриса німого кіно К. Десні, театр. режисер В. Чужой; начштабу 4-го Київ. армій. корпусу періоду Гетьманату А. Заболотний; повний кавалер Георгіїв. хреста С. Погуляй; Герої Рад. Союзу Д. Коваль, В. Колесник, О. Овчаров, повний кавалер ордена Слави П. Пекур. Із містом пов’язані життя та діяльність мистецтвознавця В. Зуммера; письменника В. Нефеліна, чувас. поета Мішші Сеспеля, поета М. Холодного; художників В. Євдокименка, В. Щербаня, засл. працівника культури України та Чувашії І. Литвиненка.