Острів

О́СТРІВ – село Білоцерківського (до липня 2020 — Рокитнянського) району Київської області. У жовтні 2020 Острів. сільс. раду з с. Троїцьке (1936–2016 — Довгалівське) зараховано до Рокитнян. селищ. громади. О. знаходиться у правобереж. частині Поросся, на о-ві (звідси й назва села), що утворюють Рось та її рукави (бас. Дніпра); за 110 км від Києва, 30 км від міст Біла Церква та Узин, 20 км від м. Тараща (обидва — Білоцерк. р-ну), 9 км від смт Рокитне та 7 км від залізнич. ст. Сухоліси. Протікають р. Черня, Поправка, Насташка. Пл. О. 4,7 км². За переписом насел. 2001, проживали 2127 осіб; станом на 1 січня 2021 — 1628 осіб; переважно українці. У 19 ст. були обстежені 4 давні кургани (В. Антоновичъ «Археологическая карта Кіевской губерніи», Москва, 1895), один з них — Гайдамацька могила (3 тис. до н. е. — 1 тис. н. е.; 1993 проведено археол. дослідж.) — нині є пам’яткою археології нац. значення. В останнє десятиліття у цій місцевості активно діють «чорні археологи». 2017 тут розпочато наук.-рятув. роботи Острів. загоном архіт.-археол. експедиції Інституту археології НАНУ (кер. — Г. Івакін). Був досліджений могильник 11–12 ст., що є унікальним за знайденим інвентарем (арбалето- та підковоподібні фібули, браслети з зооморф. кінцями, ланцюжки, кільця та каблучки, пірофіліт. прясельця, предмети озброєння та елементи ремін. гарнітури) і значно вирізняється за характер. особливостями поховал. обряду. Також виявлено амфору з о-ва Фасос (4 ст. до н. е.), фрагменти ліпного посуду епохи раннього заліз. віку й артефакти праз. і черняхів. культур. На лівому березі Росі, побл. с. Сухоліси (Узин. громада) обстежено давньорус. городище. Місц. археол. знахідки підтверджують літописні повідомлення про діяльність Ярослава Мудрого щодо зміцнення пд. рубежів Київ. Русі. О. засн. наприкінці 16 — на поч. 17 ст. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та Коліївщині. 1740 було 80 дворів, проживали 600 осіб. Після 2-го поділу Польщі 1793 О. відійшов до Рос. імперії. 1797–1925 — у складі Київ. губ.; 1797–1919 — Васильків., 1919–23 — Білоцерк. пов. Існувала Острів. волость, до якої входили села Бирюки, Насташка, Пруси (від 1946 — Бушеве), Пугачівка, Синява (усі — нині Рокитнян. громади), Троїцьке, Салиха (нині Таращан. громади). Багато десятиліть О. належав графам Браницьким, у серед. 1860-х рр. його прибутковість становила 4420 руб. на рік. Вони мали 1245 дес. землі та 14 дес. лісу. Тут працювали 2 їхні млини, один з яких був найпотужнішим на Рокитнянщині (давали відповідно 388 і 162 руб. на рік; для порівняння, 2 млини у Рокитному в сукупності приносили 300 руб.). 1885 було 312 дворів, мешкали 1958 осіб; 1900 — відповідно 608 і 3041. У 1902 відкрито двокласну міністер. школу. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерк. округи; від 1932 — Київ. обл. 1923 — 882 двори, 3675 жит. У тому ж році з Блощин., Острів. і Рокитнян. волостей утвор. Рокитнян. р-н, що з перервою існував до 2020. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 318-ти жертв), зазнали сталін. репресій. Від 19 липня 1941 до поч. січня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 9 мешканців. Діяло підпілля. На фронтах 2-ї світової війни воювали 511 воїнів-земляків, з них 277 загинули. Станом на 1947 до Острів. сільс. ради належав х. Колесникове (від 1950-х рр. — село Насташів. сільс. ради). 1962–66 О. — у складі Таращан., від 2020 — Білоцерк. р-нів. У рад. період діяв радгосп «Дружба». Нині в О. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Пам’ятки архітектури нац. значення: дерев’яні тризрубна Михайлів. церква (1740) та дзвіниця (1804). Храм зведено на місці однойм. однокупольного. Від самого початку мав 3 куполи, проте був невеликим. 1864 до нього добудовано ще 3 приділи. Бані розташ. тільки над бабинцем і вівтарем; на даху над навою встановлена главка. Нахилені досередини вертикально шальовані стіни дуже високих зрубів на 2 яруси розділяє карниз. Збереглися давні розписи. Дзвіниця каркас. конструкції, вертикально шальована, триярусна зовні та двоярусна всередині. Її верх увінчує главка. В О. народилися прозаїк В. Авраменко, журналіст, учасник дисидент. руху П. Скочок; у с. Троїцьке — історик, архівіст І. Кравченко, прозаїк, поет Ф. Бурлака, бандурист О. Маркевич.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864; Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. К., 1900; Рокитнянщина: Істор. нарис. К., 2008; Міста і села України. Київщина. Кн. 2. К., 2010; Перерва В. Графи Браницькі: підприємці та меценати. Біла Церква, 2010; Михайлик О.Старовинні храми Київщини. К., 2017.

А. І. Шушківський