Острів
Визначення і загальна характеристика
О́СТРІВ — село Тернопільського району Тернопільської області. У жовтні 2020 Острів. сільс. раду зараховано до Великоберезовиц. селищ. громади. О. знаходиться на р. Серет (притока Дністра), у місці впадіння в неї р. Довжанка, за кілька кілометрів від пд. окраїн Тернополя та 2 км від залізнич. ст. Березовиця-Острів; прилягає до зх. околиць смт Велика Березовиця. Площа 3,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1726 осіб; станом на 1 січня 2022 — 1976 осіб; переважно українці. Памʼятки археології місц. значення: могильник Острів I (черняхів. культура); поселення Острів II (давньорус. час); поселення Острів IIІ (трипіл. культура, давньорус. час); поселення та ґрунт. могильник Острів IV (трипіл. культура, ранній заліз. вік, давньорус. час); поселення Острів V (15–5 ст. до н. е., давньорус. час). У цій місцевості Серет огинає село та немовби утворює півострів (звідси й походить назва). О. вперше згадується у писем. джерелах 1431 як власність Г. Кердейовича. В істор. документах 1581 фігурує вже як міське поселення (від 1785 — село), власниками якого були Баворовські. Неодноразово потерпав від нападів ворожих загонів, зокрема й турецько-татарських. Здавна тут існував оборон. замок. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 О. відійшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). На поч. 19 ст. під час пожежі О. майже повністю був зруйнований. Згодом граф Баворовський збудував палац (1917 знищений під час відступу рос. військовиками) і заклав парк. 1832 проживали 744 особи. 1849 відкрито однокласну школу. 1854–1940 — у складі Терноп. пов. (водночас 1920–39 — Терноп. воєводства). 1890 було 309 будинків, мешкали 1672 особи, з них 1272 українці, 343 поляки, 57 євреїв. 1920–39 — знову під польс. владою. Тоді ж функціонувало кілька осередків укр. т-в, зокрема й «Просвіти», «Лугу», «Соколу», «Сільського господаря», «Союзу українок», «Рідної школи». У вересні 1939 в О. увійшли рад. війська. Від грудня того ж року — у складі Терноп. обл. Від 1940 О. входив до Микулинец., від 1960-х рр. — до Терноп. р-нів. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. Багато людей зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. діяло оунів. підпілля. Встановлено памʼятні знаки воїнам УПА та рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Насипано символічну могилу УСС. Нині працюють Великоберезовиц. комбінат «Будіндустрія», мʼясокомбінат і значна кількість ковбас. цехів. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, муз. школа; фельдшер.-акушер. пункт. Здобув популярність нар. хор «Журавка» (веде історію від 1940-х рр.). Від 1994 охороняють гідрол. памʼятку природи Острівське джерело. Збереглися Михайлів. церква (1878), брама зруйнованого палацу Баворовських (19 ст.) і віадук (кін. 19 — поч. 20 ст.). Діє також парафія св. Софії-Премудрості Божої та мучеників-сповідників. На межі О. і Великої Березовиці — скульптура Матері Божої на честь врятування дочки місц. пана від вовків (18 ст.). Серед видат. уродженців — історик М. Кордуба; поети, прозаїки Б. Гуменюк, В. Ярмуш; драм. актор, диригент, композитор, драматург, засл. арт. України Богдан і його сини хор. диригент, нар. арт. України Зиновій-Богдан та мистецтвознавець, диригент Михайло Анткови; біатлоніст Д. Підручний. Тут мешкала прозаїк, громад.-політ. діячка М. Гуменюк (Куземко).
Літ.: A. Czołowski, B. Janusz. Przeszłość i zabytki Województwa Tarnopolskiego. Tarnopol, 1926; Тернопільщина. Історія міст і сіл: В 3 т. Т. 3. Т., 2014.
Б. А. Хомʼяк
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
