ОСЬМА́К Василь Олександрович (08(20). 04. 1870, с. Гоголів Остер. пов. Черніг. губ., нині Бровар. р-ну Київ. обл. — 07. 01. 1942, Київ) — архітектор. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві (1888–90), закін. С.-Пе­тербур. ін­ститут цивіл. інж. (1895). Від­тоді працював в архіт. від­ділі Пд.-Зх. залізниці в Житомирі; від 1900 — викладач, від 1917 — проф. Київ. політех. ін­ституту; 1909–12 — архітектор Університету св. Володимира. На поч. 20 ст. у формах неокласицизму та неоампіру збудував у Києві: офтальмол. корпус і молитовню (1901–02) при Євр. лікарні, жін. гімназію О. Дучинської на вул. Тимофіївська, № 7 (1903, спів­­авт.), Столич. ломбард на вул. Прорізна, № 8 (1907), жін. гімназію та вечірні вищі жін. курси А. Жекуліної на Львів. площі, № 27 (1911–12), особняк проф. М. Дітеріхса на вул. Тимофіївська, № 3 (1912), клін. містечко мед. факультету Університету св. Володимира на Байковій горі (1912–14), хім. корпус Університету, університет. бібліотеку на вул. Володимирська, № 62 (1914–30). У 1931 заарешт. за звинуваче­н­ням в антирад. діяльності. Його інтерновано для примус. проектува­н­ня обʼєк­тів Київ. губерн. ГПУ: клуб, їдальня та 3 блочні житл. будинки на вул. Липська, № 15–17, казарма конвой. військ і клуб на вул. Вино­градна (усі — у формах кон­структивізму), надбудова особняка на вул. Липська, № 16 і прибудова на вул. Липська, № 16а 2-х корпусів внутр. тюрми з тюрем. під­валом. Після заверше­н­ня робіт О. умовно звільнили. Від­тоді керував проектува­н­ням гуманітар. корпусу Київ. університету на вул. Володимирська, № 58 (1936–38), брав участь у проектуван­ні житл. будинку на вул. Тарасівська, № 18, серед. школи № 71 у Польовому провулку, № 10, стадіону «Динамо» (1934–35), набережної Дні­пра (1935–38, спів­­авт.), поштамту на вул. Хрещатик, № 26 (1936–41, спів­­авт.). Збудував влас. коштом земську лікарню, вище початк. училище та церкву в с. Гоголів і Нар. дім в Острі (нині Черніг. обл.).