Отинія

ОТИ́НІЯ (до серед. 17 ст. — Балабанівка; 1946–89 — Отиня) — селище міського типу Коломийського району Івано-Франківської області. У червні 2020 з Отиній. селищ. (належали села Глибока, Грабич) та Виноград. (с. Нижня Велесниця), Воронів., Голосків., Ліснохлібичин. (с. Скопівка), Сідлищен. (села Молодилів, Станіславівка, Хоросна), Струпків. (села Баб’янка, Боднарів), Торговиц. (с. Закрівці) і Угорниц. сільс. рад утвор. Отиній. громаду (214 км²; 2020 — 20 237 осіб). О. знаходиться на Покутті, за 31 км від обл. центру та 32 км від райцентру. Через село протікають річки бас. Дністра — Опришина, Отинський Потік, Баб’янка, Ворониця, Голишанка; найбільші потоки — Глибоцький, Липівка, Мальгава, Сорочина. Площа 17,7 км². За переписом насел. 2001, проживали 5327 осіб (складає 108,8 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 5388 осіб; переважно українці. Залізнична ст. Отиня (відкрита 1866). В околицях знайдено крем’яні та кам’яні знаряддя праці доби неоліту і бронзи. На думку багатьох дослідників, зокрема й історика С. Баронча (наприкінці 1830-х рр. вчителював в отиній. школі), поселення вже існувало у 13 ст. Тут був замок з укріпленнями та валами. Вперше згадується у писем. джерелах 1610 під назвою Балабанівка. На той час поселення вже мало міський статус і належало укр. магнату О. Балабану. 1633 відійшло у власність С. Патодькому. Від серед. 17 ст. — О. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1648 О. була опор. пунктом повстан. загонів С. Височана (2011 встановлено погруддя). 1703 на містечко напали опришки на чолі з І. Пискливим. 1753 надано Маґдебур. право. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1817 відкрито однокласну школу. У 2-й пол. 19 ст. були розвинені ремесла та торгівля, а також засн. маш.-буд. і лісопил. заводи. 1854–1940 — містечко Тлумац. пов. (водночас 1920–39 — Станіслав. воєводства). Здавна сформувалася значна євр. громада (1765 — 296, 1880 — 1557 осіб; 1900 — 2081 особа, що складало бл. 40 % від заг. кількості мешканців). Від поч. 20 ст. до 1939 діяла низка осередків укр. т-в. Під час 1-ї світової війни — у зоні бойових дій. 1918–19 — у складі ЗУНР. 1919–39 — знову під владою Польщі. 1927 проживали 4455 осіб. 17 вересня 1939 увійшли рад. війська. Відтоді — у складі Івано-Фр. (до 1962 — Станіслав.) обл.; від 1962 — Коломий. р-ну. Від 1940 — смт. 1940–62 — райцентр. Від 1 липня 1941 до 25 липня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили майже все євр. насел. м-ка та багатьох укр. патріотів. У період СРСР жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА.

Нині працюють підприємства ліс., мебл., харч. галузей промисловості. В О. — Отиній. профес. ліцей енергет. технологій (засн. 1954), заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, муз. та художньо-ремісн. школи; лікарня. Здобув популярність нар. аматор. ансамбль пісні та танцю «Прикарпаття». Пам’ятки архітектури місц. значення: церква Різдва Пресвятої Богородиці (1849–52; використовує громада УГКЦ), церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (1877; православна громада), костел Успіння Пресвятої Діви Марії (Матері Божої Внебовзятої; 1905–18; РКЦ), будівля пошти (1910). У 1995 зведено ще одну православну церкву Введення в храм Пресвятої Богородиці; 2015 — греко-катол. церкву Зіслання Святого Духа. Насипано символічну могилу УСС (1989), встановлено пам’ятний знак жертвам сталінізму та Героям УПА (1990), хрест на честь проголошення незалежності України (1992), пам’ятник Т. Шевченку (2015). Є також погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців — педагог, громад.-культур. діяч П. Волянський, заслужений тренери України А. Лосєв (греко-римська боротьба) і П. Савчук (футбол).