ОХА́ПКІН Олександр Ігорович (28. 01. 1962, Житомир) — живописець, іконописець. Заслужений художник України (2016). Закін. Київський художній ін­ститут (1990; викл. В. Шаталін). 1982–84 та від 1990 — викладач Олександрій. дит. худож. школи (Кіровогр. обл.). Працює у галузі станк. живопису в жанрах канонічно профес. та нар. ікони, а також натюрморту, пейзажу, порт­рета. Учасник обл., всеукр. та між­нар. мистецьких ви­ставок від 1992. Персон. — у Києві (1993, 1996, 1998–2001, 2003–14, 2019–20). Створив ікони для іконостасу церкви Покрови Богородиці в Нац. музеї нар. архітектури та побуту України (Київ), ікони та сюжетні композиції для Покров. собору та церкви св. Анастасії й Федора в м. Олександрія, для церкви Петра й Павла в м. Кропивницький. Його ікони прикрашають церкви в Україні та за її межами, напр., церкву св. Володимира в Парижі, собор св. Юра у Львові, церкви св. Миколи на Аскольд. могилі та каплиці св. Тетяни у Києві, церкви св. Катерини у с. Ксаверівка Білоцерк. р-ну Київ. обл. Мистець збагатив ікони давнього укр. бароко 17–18 ст. новими рисами, зокрема роз­маїтою декоративністю, укр. святк. атрибутикою — вишивками, писанками, квітами. Фактично першим після ві­домого майстра ікон кін. 17 — поч. 18 ст. Й. Кондзелевича викори­став цілісний корпус ознак стилю бароко, оновивши їх у руслі необароко: посилив світлоносність і барвистість кольор. гами, чіткість пропорцій, симетричність композиції. Особл. рисою іконо­графії О. є орієнтація на словʼян., зокрема укр., етнотип святих при змалюван­ні їхніх облич та по­статей. Разом із С. Ніколенком виконав живописні панно, деревʼяні та металопластик. композиції для приміще­н­ня Олександрій. центр. міської б-ки для дітей (1990-і рр.). 2014–15 брав участь у пере­сув. ви­ставках мист. полотен «Пресвята Богородице! Захисти Україну!» у військ. частинах ЗСУ, організованих «Мистец. спецназом» для воїнів-захисників. Виручені кошти з продажу картин на аукціонах пере­давав на потреби воїнів — учасників антитерорист. операції. Про­ілюстрував «Читанку для Калинки і Тарасика» Л. Нечай-Горбачук (2005), поет. казку «Рибка-Чепуруха» (2011), казкову оповід­ку «Золото роду» (2015), зб. колядок та щедрівок «Сяють весело зірки» (2017), укр. микільську поезію, пісні та прозу «Радість світом роз­квітає» (2021; усі — Київ) З. Ружин. Ікони О. зберігаються в фонді НСХУ, Нац. істор.-культур. заповід­нику «Батьківщина Тараса Шевченка» (в с. Шевченкове Звенигород. р-ну), Музеї Т. Шевченка в Каневі (обидва — Черкас. обл.) та в Пекіні, Київ. коледжі з посиленою військ. та фіз. під­готовкою.