Охапкін Олександр Ігорович
ОХА́ПКІН Олександр Ігорович (28. 01. 1962, Житомир) — живописець, іконописець. Заслужений художник України (2016). Закін. Київський художній інститут (1990; викл. В. Шаталін). 1982–84 та від 1990 — викладач Олександрій. дит. худож. школи (Кіровогр. обл.). Працює у галузі станк. живопису в жанрах канонічно профес. та нар. ікони, а також натюрморту, пейзажу, портрета. Учасник обл., всеукр. та міжнар. мистецьких виставок від 1992. Персон. — у Києві (1993, 1996, 1998–2001, 2003–14, 2019–20). Створив ікони для іконостасу церкви Покрови Богородиці в Нац. музеї нар. архітектури та побуту України (Київ), ікони та сюжетні композиції для Покров. собору та церкви св. Анастасії й Федора в м. Олександрія, для церкви Петра й Павла в м. Кропивницький. Його ікони прикрашають церкви в Україні та за її межами, напр., церкву св. Володимира в Парижі, собор св. Юра у Львові, церкви св. Миколи на Аскольд. могилі та каплиці св. Тетяни у Києві, церкви св. Катерини у с. Ксаверівка Білоцерк. р-ну Київ. обл. Мистець збагатив ікони давнього укр. бароко 17–18 ст. новими рисами, зокрема розмаїтою декоративністю, укр. святк. атрибутикою — вишивками, писанками, квітами. Фактично першим після відомого майстра ікон кін. 17 — поч. 18 ст. Й. Кондзелевича використав цілісний корпус ознак стилю бароко, оновивши їх у руслі необароко: посилив світлоносність і барвистість кольор. гами, чіткість пропорцій, симетричність композиції. Особл. рисою іконографії О. є орієнтація на слов’ян., зокрема укр., етнотип святих при змалюванні їхніх облич та постатей. Разом із С. Ніколенком виконав живописні панно, дерев’яні та металопластик. композиції для приміщення Олександрій. центр. міської б-ки для дітей (1990-і рр.). 2014–15 брав участь у пересув. виставках мист. полотен «Пресвята Богородице! Захисти Україну!» у військ. частинах ЗСУ, організованих «Мистец. спецназом» для воїнів-захисників. Виручені кошти з продажу картин на аукціонах передавав на потреби воїнів — учасників антитерорист. операції. Проілюстрував «Читанку для Калинки і Тарасика» Л. Нечай-Горбачук (2005), поет. казку «Рибка-Чепуруха» (2011), казкову оповідку «Золото роду» (2015), зб. колядок та щедрівок «Сяють весело зірки» (2017), укр. микільську поезію, пісні та прозу «Радість світом розквітає» (2021; усі — Київ) З. Ружин. Ікони О. зберігаються в фонді НСХУ, Нац. істор.-культур. заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» (в с. Шевченкове Звенигород. р-ну), Музеї Т. Шевченка в Каневі (обидва — Черкас. обл.) та в Пекіні, Київ. коледжі з посиленою військ. та фіз. підготовкою.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Микола Чудотворець» (1996–2021; 12 варіантів), «Пісня янгола» (2000), «Богородиця Червоної калини», «Богородиця — Нев’янучий квіт» (обидва — 2001), «Знамення», «Благовіщення», «Божа Мати Милостива», «Материнство» (обидва — 2003), «Т. Шевченко», «Кобзар», «Вечірня пісня» (усі — 2004), «Вінок останньої радості» (2010), «Україна», «Хто йде за Мною, не буде ходити в темряві» (обидва — 2011), «Богородиця» (2012), «Мирослава» (2013), «Розстріляне Відродження», «Неопалима чаша», «Мироносиця Руси-України», «Думи мої, літа мої...», «Покрова» (усі — 2014), «Герой України Є. Березняк» (2015).
Рекомендована література
- Степовик Д. Необароко: Ікони Олександра Охапкіна. 2015;
- Ружин З. Охапкін Олександр Ігорович // Ружин З. Радість світом розквітає. 2021 (обидві — Київ).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
