Охтирський район

ОХТИ́РСЬКИЙ РАЙО́Н – район, що знаходиться у південній частині Сумської області. Утвор. у березні 1923 із заштат. м. Охтирка (1975–2020 — обл. значення) та Охтир., Журавен., Хухрян., Ясинів. волостей, що належали до Охтир. і Лебедин. пов. 1923–25 — у складі Харків. губ.; у квітні–листопаді 1923 — Богодухів., відтоді до червня 1925 — Охтир., 1925–30 — Харків. округ; 1932–39 — Харків., від 1939 — Сум. обл. 1925 до О. р. належало 14 сільс. рад, проживали 74 377 осіб. 1930 до нього приєднано тер. ліквідованих Кириків. (Кириків., Вище-Веселів., Катеринів., Ново-Рябинів., Старо-Рябинів., Яблучан., Янків. сільс. ради; див. смт Кириківка) та Чупахів. (усі сільс. ради; див. смт Чупахівка), 1959 — Грун. (усі сільс. ради) р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім. окупацією. Від грудня 1962 до грудня 1964 до складу О. р. входили насел. пункти Тростянецького району (див. також м. Тростянець), від грудня 1962 до грудня 1966 — Великописарівського району (див. смт Велика Писарівка; у липні 2020 обидва р-ни були ліквідовані вдруге, а їхні тер. знову зараховані до Охтирщини). 1988 знято з обліку с. Обертень.

За переписом насел. 2001, в О. р. (1287 км²) проживали 31,5 тис. осіб (складає 87,3 % до 1989): українців — 95,6 %, росіян — 3,4 %, білорусів — 0,5 %; станом на 1 січня 2020 — 25 234 особи. У 2-й пол. 2010-х рр. до нього належали Чупахів. селищна та Бакирів., Бугруват., Височан., В’язів., Гнилиц., Грінченків., Грун., Довжиц., Кардашів., Карпилів., Комишан., Куземин. (див. с. Куземин), Лантратів., Лутищан., Малопавлів., Олешнян. (див. с. Олешня), Пологів., Рибал., Сонячнен., Староіванів., Хухрян. і Чернеччин. (див. с. Чернеччина) сільс. ради, яким було підпорядк. 91 село. 2016 с. Жовтневе перейменували на Щоми, с. Іллічівка — на Мирне, с. Піонер — на Соборне. У серпні 2016 з Грун. (з селами Аврамківщина, Шолудьки), В’язів. (Рубани, Скелька, Шабалтаєве), Гнилиц. (Молодецьке), Куземин. і Рибал. (Бандури, Бідани, Жолоби, Івахи, Пластюки, Шаповалівка) сільс. рад утвор. Грун. сільс. громаду (243 км², 5397 осіб); у липні 2017 з Комишан. (Лимареве, Овчаренки, Озера, Перелуг), Карпилів. (Гусарщина, Миколаївка) та Малопавлів. (Бурячиха, Закаблуки, Качанівка, Кударі, Неплатине та Щоми) сільс. рад — Комишан. сільс. громаду (131 км², 3060 осіб); тоді ж з Чернеччин. (Борзівщина, Доброславівка, Журавне, Попелівщина, Риботень, Ясенове), Бакирів. (Залісне, Литовка), Бугруват. (Восьме Березня), Височан. (Вербове, Веселий Гай, Кудряве), Кардашів. (Буймерівка, Гай-Мошенка, Михайленкове, Мошенка, Підлозіївка), Лутищан. (Українка), Пологів. (Корабельське, Манчичі), Сонячнен. (Мирне), Хухрян. (Перемога, Пилівка) сільс. рад — Чернеччин. сільс. громаду (586,8 км², 9806 осіб); у жовтні 2019 з Охтир. міської ради обл. значення (Велике Озеро, Залужани, Козятин, Пристань) та Староіванів. сільс. ради (Будне, Климентове, Піски, Поділ, Сосонка) — Охтир. міську громаду (82,8 км², 2020 — 48 221 особа). У серпні 2017 з Чупахів. селищ. (Коновалик, Оленинське, Софіївка) та Грінченків. (Всадки, Грунька, П’яткине, Розсохувате, Соборне), Лантратів. (Духовниче, Новопостроєне) сільс. рад утвор. Чупахів. селищну громаду (143,03 км², 2018 — 3951 особа), до якої у жовтні 2020 зараховано Довжиц. (Буро-Рубанівка) й Олешнян. (Горяйстівка, Комарівка, Лисе, Нове, Пасіки, Садки) сільс. ради (відтоді тер. громади — 273,7 км²; 2020 — 5624 особи). Від 2020 у межах О. р. є також: Великописарів. селищна громада (513,6 км², 24 насел. пункти; 2020 — 10 230 осіб; сформована з Великописарів. селищ., Вільнен., Дмитрів., Добрян., Пожнян., Попів., Розсошів., Тарасів. і Ямнен. сільс. рад Великописарів. р-ну); Кириківська селищна громада (270,9 км², 14 насел. пунктів; 6205 осіб; з Кириків. селищ., Вищевеселів., Іванів., Катан., Рябинів. і Яблучнен. сільс. рад Великописарів. р-ну); Тростянец. міська громада (788,1 км², 38 насел. пунктів; 28 565 осіб; з Тростянец. міської, Білків., Буймер., Дернів., Зарічнен., Кам’ян., Криничнен., Люджан., Мартинів., Мащан., Ницах., Печин., Семереньків., Станів. сільс. рад Тростянец. р-ну та Солдат. сільс. ради Великописарів. р-ну; див. Кам’янка, Ницаха); Боромлян. сільс. громада (305,7 км², 12 насел. пунктів; 5038 осіб; з Боромлян., Гребеників. і Жигайлів. сільс. рад Тростянец. р-ну). Станом на 1 січня 2021 в укрупненому О. р. (3195,6 км²; 185 насел. пунктів) мешкали 122 146 осіб.

Від 24 лютого до 27 березня 2022 тривали бої за Охтирщину між укр. військовими та рос. окупантами. У цей час насел. пункти зазнали багатораз. ворожих обстрілів і бомбардувань. Понад місяць під рос. контролем перебував Тростянець. Зафіксовано низку фактів порушення законів та звичаїв війни рос. військовиками, зокрема й мародерство та вбивства цивіл. осіб. У Тростянці на ворожих розтяжках підірвалося 5 дітей. На поч. квітня укр. бійці розпочали розмінування тер. Охтирщини. 14 квітня рос. війська з важкої артилерії обстріляли прикордонні насел. пункти. До серед. травня укр. слідчі в Тростянці виявили кілька десятків фактів вбивств людей, зокрема й з зав’язаними руками, щонайменше 34 факти незакон. позбавлення волі та катування цивіл. громадян, 322 пошкоджені будинки та цивіл. об’єкти внаслідок дій рос. армії. 23 травня 2022 Солом’ян. суд Києва засудив до довіч. ув’язнення рос. військовослужбовця В. Шишимаріна, який 28 лютого застрелив беззбройного 62-річного мешканця смт Чупахівка. 31 травня з тер. РФ по Великописарів. громаді нанесено бл. 10 артилер. ударів.

О. р. межує на Пн. і Пн. Зх. з Сум. р-ном Сум. обл.; на Зх. і Пд. — з Полтав. р-ном Полтав. обл.; на Пд. — з Богодухів. р-ном Харків. обл.; на Сх. — із Грайворон. р-ном Бєлгород. обл. (РФ). Лежить на Полтавській рівнині, Придніпровській низовині та Середньоросійській височині. Поверхня переважно рівнинна, розчленована мережею річк. долин, ярами та балками. Розвідано поклади нафти та газу (див. «Охтирканафтогаз»), піску, глини, пісковику, торфу. О. р. має значні прісноводні горизонти. Є джерела мінерал. вод у Тростянці. Річки належать до бас. Дніпра: довж. понад 25 км — Ворскла, Ворсклиця, Боромля, Братениця, Грунь, Грунь-Ташань, Дернова, Івани, Олешня, Охтирка, Пожня, Рябина, Ташань, Хухра; малі — Балка Бротониця, Балка Вовча, Балка Гнилища, Балка Грузька, Балка Кам’янецька, Балка Лучанська, Балка Очеретна, Балка Станова, Біла, Бобрик, Буймер, Буймир, Весела, Весела Долина, Гусинка, Гусочка, Довбинка, Зеленський Яр, Коденець, Кринична, Куп’єваха, Люджа, Орешня, Понури, Пробійна, Радомля, Романиха, Рукав Киселихи, Хвощовий Яр, Яр Вільховець, Яр Дубня, Яр Чахів. Найпоширеніші типові мало-, слабо- та середньогумусні чорноземи, темно-сірі опідзолені, лучні, лучно-чорноземні та лучно-болотні ґрунти. 1927 засн. Охтир. лісове госп-во, до складу якого входять Великописарів., Грун., Олешнян., Охтир., Солдат., Хухрян. лісництва. Використовує 25 765,9 га земель лісового фонду, з яких 23 945 га вкриті лісовою рослинністю (твердолистяною — 76,5 %, хвойною — 16,9 %, м’яколистяною — 6,6 %). Від 1936 веде історію Тростянец. лісове госп-во, до якого належать Краснян., Маків., Нескучан., Литов. і Тростянец. лісництва. Йому у постійне користування надано 22 205,1 га земель лісового фонду, з яких 20 589,5 га вкриті лісовою рослинністю (твердолистяною — 74,3 %, хвойною — 20,9 %, м’яколистяною — 4,8 %). Осн. породи дерев: дуб, сосна, ясен, липа, клен, в’яз. Унаслідок агресії рос. військ у Тростянец. лісовому госп-ві заг. сума збитків обрахована у понад 32 млн грн, в Охтир. лісовому госп-ві — 150 тис. грн. Тер. і об’єкти заповід. фонду: заг.-держ. значення — Гетьманський національний природний парк (створ. 2009, 23 360,1 га, Вeликoписapів., Гpун., Киpиків., Тpoстянeц., Чepнeччин. громади), заказники Бакирівський (1977, 2606 га, Тpoстянeц., Чepнeччин. громади), Хухрянський (1980, 4591,6 га, Гpун., Чepнeччин. громади), Климентівський (1998, 1007,5 га, Чepнeччин. громада; усі — гідрол.), пам’ятка садово-парк. мистецтва Тростянецький парк (1960, 256 га); місц. — заказники Боромлянський (1983, 6 га, ентомол.), Лисиця (1992, 142,5 га; обидва — Бopoмлян. громада), Великописарівські кургани (24,7 га; обидва — ландшафтні), Чехів яр (34,2 га, ботан.; обидва — 2018), Ямний (1992, 696,7 га, гідрол.; усі — Вeликoписapів. громада), пам’ятки природи Джерело (1984, Чepнeччин. громада), Джерело Кремньове, Криничка (обидві — 2003, Вeликoписapів. громада; усі — гідрол.), Дубові насадження (1972), Добославські дерева (2003; обидві — Чepнeччин. громада), Тростянецькі липи (1977), Дуби на вул. Миру (1980; обидві — Тpoстянeц. громада), Дуб біля школи, Дуб заводу мед. меблів (обидві — 1990, Охтиp. громада), Духовничанські дуби (2018, Чупaхів. громада; усі — ботан.), пам’ятки садово-парк. мистецтва Гребениківський (1972, 12,6 га) і Кириківський (1975, 1,8 га) парки, заповідні урочища Веселе (36,3 га), Ділянка лісу (5,1 га), Залугове (4,2 га), Красне (16,2 га), Макове (15,6 га), Нескучанська дача (11,9 га), Сумська діброва (22,3 га; усі — 1970), Ділянка лісу (1972, 12 га; усі — Тpoстянeц. громада).

Тривалу історію мають Іванів. дослідно-селекц. станція Інституту біоенергет. культур і цукр. буряків НААНУ (с. Сонячне) та Краснотростянец. лісова н.-д. станція Укр. НДІ лісового господарства й агролісомеліорації НАНУ (Тростянець); Кириків. і Чупахів. цукр. заводи. У Тростянці — ВО кондитер. галузі «Крафт Фудз Україна» (торг. марка «Корона»), що під час тимчас. рос. окупації було розграбоване та вщент знищене. Залізничні станції: Охтирка, Боромля, Кириківка, Скрягівка. С.-г. підприємства вирощують озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшники та ін. культури, розводять велику рогату худобу та свиней. Допоміжні галузі: птахівництво та бджільництво. В О. р. — 103 заклади заг. серед. та дошкіл. освіти; Охтирський міський краєзнавчий музей, Тростянецький музейно-виставковий центр (приміщення обох поруйновано під час рос. бомбардування), 130 клуб. і бібліотеч. установ; Охтир., Великописарів., Тростянец., Чупахів. лікарні, Охтир. рай. центр первин. мед.-сан. допомоги. Газети: «Ворскла» (Велика Писарівка), «Прапор перемоги» (Охтирка), «Тиждень» (Тростянець). Пам’ятки археології нац. значення: 2 городища, 2 с-ща та курган. могильник 9–13 ст. у с. Журавне; городище 9 ст. до н. е. — 4 ст., 2 городища, с-ще і курган. могильник 9–13 ст. у с. Кам’янка; укріплення Більського городища 9 ст. до н. е. — 4 ст., городище та с-ще 9–13 ст. у с. Куземин; комплекс з 2-х городищ, с-ща та могильників Ницаха (розвинуте Середньовіччя, ромен. культура, Київ. Русь) у с. Ницаха. Є значна кількість пам’яток археології місц. значення бронз. та раннього заліз. віку. Побл. Великої Писарівки виявлено ранньослов’ян. поховання черняхів. культури; у Кириківці та її околицях — поселення та курган. могильник 2 тис. до н. е., могильник скіф. періоду, сармат. поховання. У Рашев. могилах побл. с. Кудряве знайдено скіф. інвентар. На Тростянеччині досліджено городище та курган. могильник сіверян. Пам’ятки архітектури: нац. значення — гол. будинок садиби Л. Кеніга (кін. 18 ст. — 1870), круглий двір (1820-i рр.), госп. флігель (1911), грот Німф (1809), Благовіщен. церква (1744–50), Вознесен. церква (1903–13) у Тростянці, церква Параскеви П’ятниці у с. Бакирівка (1890), церква Різдва Богородиці у с. Кам’янка (1805), дзвіниця Троїц. монастиря у с. Чернеччина (1741); місц. — бібліотека та благородне зібрання (1878), економічна лікарня (1891–1906), магазин купця Ф. Курила (1908) у Тростянці, будівлі цукр. заводу у Кириківці (1912–14), Микол. церква у с. Білка (1858), Хрестовоздвижен. церква у с. Боромля (1821), вітряк у с. В’язове (поч. 20 ст.), Антонів. церква у с. Криничне (1815), садиб. будинок у с. Лутище (19 ст.), Микол. церква у с. Семереньки (1800), Микол. церква у с. Рябина (1890), Воскресен. церква у с. Ясенове (1874). У 2022 у Тростянці рос. окупанти спалили будинок управителя маєтками Л. Кеніга (пам’ятка архітектури нац. значення, 1911), пошкодили Круглий двір і картинну галерею в палаці Голіцина.

Серед видат. уродженців — церк. діяч доби Гетьманщини Йов (Базилевич), військ. лікар Г. Базилевич (18 ст.; обидва — с. Боромля), архітектор В. Ярославський (19 ст.; Тростянець); хімік О. Чичибабін (академік АН СРСР; с. Куземин), фахівець у галузі механіки В. Матвєєв (Тростянець), радіофізик О. Усиков (с. Іванівка), фізик М. Шпак (с. Чупахівка; усі — академік НАНУ), економіст О. Нестеренко (чл.-кор. НАНУ; с. Пристань), епідеміолог, мікробіолог А. Алимов (чл.-кор. АМН СРСР; с. Боромля), педіатр І. Сміян (чл.-кор. НАМНУ; с. Білка), фахівець у галузі теорії худож. формоутворення, архітектор М. Яковлєв (академік НАМУ; с. Ницаха); радіофізики А. Гнап (Велика Писарівка), А. Литовченко (с. Бугрувате), фахівець у галузі акустики О. Лейко (с. Буди), фахівець у галузі машинобудування В. Добровольський (Тростянець), фахівець у галузі балістики та систем. аналізу В. Кириченко (с. Боромля), фахівець у галузі турбобудування Л. Колодяжна (с. Люджа), хімік В. Кравчук (Тростянець), фахівець у галузі хім. технології М. Щеглова (с. Шевченкове), агроном В. Зуза (с. Хухра), фахівець у галузі механізації с. господарства В. Курило (с. Комиші), селекціонери А. Лещенко (с. Грунь), Ф. Ткаченко (с. Яблучне), лікар-хірург Т. Григор’єва (Велика Писарівка), акушер-гінеколог А. Давиденко (с. Хухра), мовознавці Л. Гнатюк (Тростянець), Л. Лисиченко (с. Кам’янка), В. Ужченко (с. Підлозіївка), філософ В. Гур (с. Чупахівка), правознавці В. Жеребкін (с. Їздецьке), Т. Кудлай (с. Грунь), історик М. Серебряков (Тростянець); прозаїк, поет, публіцист Микола Хвильовий (Тростянець), брати письменники-сатирики, гумористи Остап Вишня (1982 відкрито літ.-мемор. музей), Василь Чечвянський і актор, драматург К. Губенко (х. Чечва, нині у межах с. Грунь), письменник, публіцист М. Арцибашев (с. Доброславівка), поети П. Воронько (с. Чернеччина), Н. Багата (с. Високе), Л. Дяченко (с. Зарічне), А. Курочка (с. Жолоби), Л. Татаренко (Тростянець), прозаїк, поет І. Головченко (с. Високе), перекладачі Ф. Гавриш (с. Грунь), В. Лазня (с. Іванівка), прозаїк, публіцист Михайло Джуль (Тростянець), прозаїк, журналіст В. Бердута, поет, перекладач В. Затуливітер (обидва — с. Яблучне), журналіст, редактор, учасник дисидент. руху М. Скорик (с. Стара Рябина); мистецтвознавці Г. Андрусенко (Тростянець), П. Маценко (с. Кириківка), мистецтвознавець, художник і колекціонер А. В’юник (с. Білка); скульптор О. Пилєв (засл. діяч мистецтв УРСР; с. Пилівка), художник монум.-декор. мистецтва І. Литовченко (засл. діяч мистецтв України; с. Бугрувате), живописці, графіки М. Нечвоглод (засл. художник України; Велика Писарівка), В. Лапін (с. Золотарівка), графік П. Борисенко (Тростянець), живописець М. Молоштанов (с. Литовка), майстер різьблення на дереві М. Міняйло (с. Куземин), архітектори, художники О. Дяченко (с. Мала Павлівка), В. Куцевич (с. Лутище); театрознавець М. Йосипенко (Тростянець), актриса Л. Рудик (засл. арт. УРСР; с. Лутище); композитор, фольклорист Р. Верещагін (с. Гребениківка), музикознавець, композитор, диригент П. Маценко (Кириківка), співаки В. Реус (нар. арт. УРСР; с. Кам’янецьке), В. Кузьменко (нар. арт. України; с. Довжик), військ. диригенти В. Деркач (нар. арт. України; с. Яблучне), В. Губаренко (засл. діяч мистецтв України; с. Буро-Рубанівка), гобоїст О. Безуглий (с. Кам’янка), бандуристи Ф. Дробітько (Тростянець), Г. Кожушко, Є. Мовчан, С. Пасюга (усі — Велика Писарівка); економіст, голова НБУ В. Стельмах (с. Олександрівка); легкоатлет-стаєр В. Куц (с. Олексине); генерал-хорунжий армії УНР А. Масляний (Кириківка); учасники 2-ї світової війни Герой України О. Берест (с. Горяйстівка), Герої Рад. Союзу І. Баличев (с. Катанське), А. Дехтяренко (с. Грунь), С. Долгий (с. Олешня), Г. Задорожний (с. Стара Іванівка), В. Митрофанов, І. Орлов (обидва — с. Пожня), М. Мірошник, І. Середа (обидва — Велика Писарівка), І. Мусієнко (с. Ямне), І. Обуховський (с. Розсоші), С. Овчаров (с. Набережне), М. Пилипенко (с. Чернеччина), В. Симон (також мав звання засл. учителя УРСР; с. В’язове), В. Скринько (с. Боромля), П. Тимченко (с. Гребениківка), Г. Шаповал (с. Буймер), В. Шаренко (с. Куземин), С. Шульга (с. Жигайлівка), Т. Яковлєв (с. Ницаха), повні кавалери ордена Слави Д. Ганцев (с. Тарасівка), О. Рудь (с. Буймер), В. Шандиба (с. Нижнє Веселе). 1864 у Тростянці бував композитор П. Чайковський. У с. Куземин у дитинстві та юності деякий час проживав поет, прозаїк, публіцист, політ. діяч Іван Багряний. На Іванів. дослідно-селекц. станції працювали академік ВАСГНІЛ Б. Рожественський і художниця декор.-ужитк. мистецтва Р. Чабаненко.

Літ.: Сумщина від давнини до сьогодення. С., 2000; Артюшенко М. М. Старожитності Тростянеччини. Тростянець, 2002; Негреба І. С., Курило С. І. Краю мій, надворсклянський: Істор.-краєзн. нарис про Великописарівщину. С., 2003; Артюшенко М. М. Новітня історія Тростянеччини. Тростянець, 2004; Ситник Ю., Корнієнко О., Андоленко О. та ін. Благословенний край Охтирщина. С., 2007; Руженський М. М., Ситник Ю. В. Охтирщина. Історія економіки та заселення краю. С., 2009; Артюшенко М. М. Нариси історії міста Тростянець. С., 2010; Ситник Ю. В., Боровенська Г. М., Король Т. Д. Охтирщина — храм душі моєї. С., 2012.

М. С. Мотренко, Л. В. Міщенко, І. С. Негреба, В. М. Семенов