Очаківський район

ОЧА́КІВСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходився у південній частині Миколаївської області. Утвор. 1923 з Парутин. і Анчикракиллін. волостей Микол. пов. з центром у заштат. м. Очаків (1925–38 — смт; 1938–91 та від 2020 — місто рай., 1991–2020 — обл. значення). 1923–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Микол. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. Станом на 1925 пл. становила 602 квадрат. версти, належало 11 сільс. рад. За переписом 1926, мешкали 20 943 особи, з них 84 % українців, 9 % росіян, 3,4 % євреїв, 1,9 % німців, 0,2 % молдован, 0,2 % болгар. Жит. зазнали сталін. репресій. У період тимчас. нацист. окупації (серпень 1941 — березень 1944) тер. Микол. обл. в її ниніш. межах була поділена між Німеччиною і Румунією. Зх. р-ни були включені у Голтян. і Очаків. повіти румун. губернаторства Трансністрія. Станом на 1946 до О. р. належали Очаків. міська та Баланів., Володимирів., Дмитрів., Іванів., Іжиц., Кам’ян., Кателин., Козир., Куцуруб., Парутин., Подів., Покров., Солончаків., Чорномор. сільс. ради (окрім Очакова, 20 сіл, 22 хутори та 2 сільс. с-ща), площа становила 0,7 тис. км². 1963 О. р. ліквідовано, а його насел. пункти зараховано до Микол. р-ну. 1965 відновлено у складі м. Очаків і Василів., Дмитрів., Кам’ян., Коблів., Козир., Куцуруб., Лиманів., Матіясів., Парутин., Покров., Рибаків., Рівнен., Тузлів. та Чорномор. сільс. рад. Наприкінці 1966 Василів., Коблів., Лиманів., Матіясів., Рибаків. та Тузлів. сільс. ради були передані до Березан. р-ну.

За переписом насел. 2001, проживали 16 916 осіб (складає 97,1 % до 1989): українці (85,2 %), росіяни (10,21 %), молдовани (1,37 %), білоруси (0,74 %), болгари (0,29 %), вірмени (0,23 %); станом на 1 січня 2020 — 14 832 особи. У 2-й пол. 2010-х рр. до О. р. (1490 км²) належали Дмитрів., Іванів., Кам’ян., Козир., Куцуруб., Острів., Парутин., Покров., Рівнен., Солончаків., Чорномор. сільс. ради, яким були підпорядк. 30 сіл (див. Кам’янка, Парутине, Чорноморка). У жовтні 2015 з Куцуруб. та Іванів. (з с. Яселка) сільс. рад утвор. Куцуруб. сільс. громаду, до якої у вересні 2016 зараховано Дмитрів., Острів. (з селами Матросівка, Червоне Парутине), Парутин. (з селами Каталине, Прибузьке), Солончаків. (з с. Дніпровське) сільс. ради (нині тер. громади 533,9 км², станом на 2020 — 7572 особи). У травні 2016 з Чорномор., Рівнен. (з селами Березань, Благодатне, Їжицьке, Осетрівка) сільс. рад утвор. Чорномор. сільс. громаду, до якої у червні 2020 долучено Кам’ян. сільс. раду (з селами Баланове, Володимирівка, Лиманне, Нове, Сонячне, Шевченко; нині тер. громади 339,9 км², станом на 2020 — 5298 осіб). У серпні 2016 Козир. сільс. раду (з с. Михайлівка) зараховано до сільс. громади з центром у с-щі Радісний Сад Микол. р-ну. У червні 2020 з Очаків. міської ради обл. значення і Покров. сільс. ради (з селами Василівка, Покровське) утвор. Очаків. міську громаду (295 км², 14 621 особа). У липні 2020 О. р. ліквідовано, а Куцуруб., Чорномор. і Очаків. громади приєднано до укрупненого Микол. р-ну.

Межував на Пн. з Микол., на Зх. — з Березан., на Сх. — з Вітов. (до 2016 — Жовтн.) р-нами Микол. обл.; на Пд. — з Голопристан. р-ном Херсон. обл. Лежав на Причорноморській низовині. На Зх. р-н омивався водами Березанського лиману, на Пд. й Сх. — Дніпровсько-Бузького лиману. До О. р. належала частина Кінбурнського півострова, що з Пд. омивається водами Ягорлицького лиману, а з Пд. Зх. — Чорного моря. На Пд. від Кінбурнської коси знаходиться о-в Довгий, на Зх. — о-в Березань. У центрі й на Пд. рельєф низовинний плоский, на Пн. — пологохвилястий, слабо розчленований ярами і балками. Корисні копалини: пісок, глина, вапняк. Тут сформувалися чорноземи південні, малогумусні і темно-каштанові, залишкові слабосолюнцюваті ґрунти. Лісові масиви та ін. лісовкриті площі становили 7,4 тис. га. Об’єкти природно-заповід. фонду: частина Чорноморського біосферного заповідника, нац. природ. парк «Білобережжя Святослава», заказник Покровка та пам’ятка природи Туркай (обидва — ботан., місц. значення).

С. госп-во спеціалізувалося на рослинництві (вирощування зерн. і тех. культур, зокрема озимої пшениці, ячменю, кукурудзи), виноградарстві, садівництві й овочівництві; вівчарстві, скотарстві та свинарстві. С.-г. угіддя становили 61 тис. га, з них 48,8 тис. га орних земель. У 2-й пол. 2010-х рр. в О. р. — 13 заг.-осв. шкіл; рай. Будинок культури, 15 клубів, рай. б-ки для дорослих і дітей, 13 сільс. б-к, Іванів., Кам’ян., Парутин. муз. школи, Іванів., Кам’ян., Куцуруб., Острів. музеї; рай. лікарня. Функціонувало 37 санаторно-курорт. закладів. Новини р-ну висвітлювала г. «Чорноморська зірка». У 1-й пол. 6 ст. до н. е. вихідці з Мілета заклали на правому березі Бузького лиману (побл. сучас. с. Парутине) місто-державу Ольвія, що стала одним з найбільших екон., торг. і культур. центрів Пн. Причорномор’я (див. «Ольвія» Національний історико-археологічний заповідник). Збереглася Покров. церква у с. Покровка (1914). Серед видат. уродженців — історик, політолог М. Іванов, фахівець у галузі буд. механіки суден Л. Коростильов, фахівець у галузі с. господарства І. Шевченко (усі — с. Кам’янка), географ А. Кривульченко; прозаїк, літ. критик О. Глушко (обидва — с. Покровка), прозаїк І. Кушко (с. Парутине); театр. діяч О. Книга (засл. діяч мистецтв України; с. Покровка); Герой Радянського Союзу І. Рачков (с. Іванівка). З с. Парутине пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі с. господарства, почес. чл. УААН, Героя України Ф. Іванова.