Очаківський район

ОЧА́КІВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у пів­ден­ній частині Миколаївської області. Утвор. 1923 з Парутин. і Анчикракил­лін. волостей Микол. пов. з центром у заштат. м. Очаків (1925–38 — смт; 1938–91 та від 2020 — місто рай., 1991–2020 — обл. значе­н­ня). 1923–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Микол. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. Станом на 1925 пл. становила 602 квадрат. версти, належало 11 сільс. рад. За пере­писом 1926, мешкали 20 943 особи, з них 84 % українців, 9 % росіян, 3,4 % євреїв, 1,9 % німців, 0,2 % молдован, 0,2 % болгар. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. У період тимчас. нацист. окупації (серпень 1941 — березень 1944) тер. Микол. обл. в її ниніш. межах була поділена між Німеч­чиною і Румунією. Зх. р-ни були включені у Голтян. і Очаків. повіти румун. губернаторства Транс­ністрія. Станом на 1946 до О. р. належали Очаків. міська та Баланів., Володимирів., Дмитрів., Іванів., Іжиц., Камʼян., Кателин., Козир., Куцуруб., Парутин., Подів., Покров., Солончаків., Чорномор. сільс. ради (окрім Очакова, 20 сіл, 22 хутори та 2 сільс. с-ща), площа становила 0,7 тис. км². 1963 О. р. ліквідовано, а його насел. пункти зараховано до Микол. р-ну. 1965 від­новлено у складі м. Очаків і Василів., Дмитрів., Камʼян., Коблів., Козир., Куцуруб., Лиманів., Матіясів., Парутин., Покров., Рибаків., Рівнен., Тузлів. та Чорномор. сільс. рад. На­прикінці 1966 Василів., Коблів., Лиманів., Матіясів., Рибаків. та Тузлів. сільс. ради були пере­дані до Березан. р-ну.

За пере­писом насел. 2001, проживали 16 916 осіб (складає 97,1 % до 1989): українці (85,2 %), росіяни (10,21 %), молдовани (1,37 %), білоруси (0,74 %), болгари (0,29 %), вірмени (0,23 %); станом на 1 січня 2020 — 14 832 особи. У 2-й пол. 2010-х рр. до О. р. (1490 км²) належали Дмитрів., Іванів., Камʼян., Козир., Куцуруб., Острів., Парутин., Покров., Рівнен., Солончаків., Чорномор. сільс. ради, яким були під­порядк. 30 сіл (див. Ка­мʼянка, Парутине, Чорноморка). У жовтні 2015 з Куцуруб. та Іванів. (з с. Яселка) сільс. рад утвор. Куцуруб. сільс. громаду, до якої у вересні 2016 зараховано Дмитрів., Острів. (з селами Матросівка, Червоне Парутине), Парутин. (з селами Каталине, Прибузьке), Солончаків. (з с. Дні­провське) сільс. ради (нині тер. громади 533,9 км², станом на 2020 — 7572 особи). У травні 2016 з Чорномор., Рівнен. (з селами Березань, Благодатне, Їжицьке, Осетрівка) сільс. рад утвор. Чорномор. сільс. громаду, до якої у червні 2020 долучено Камʼян. сільс. раду (з селами Баланове, Володимирівка, Лиман­не, Нове, Сонячне, Шевченко; нині тер. громади 339,9 км², станом на 2020 — 5298 осіб). У серпні 2016 Козир. сільс. раду (з с. Михайлівка) зараховано до сільс. громади з центром у с-щі Радісний Сад Микол. р-ну. У червні 2020 з Очаків. міської ради обл. значе­н­ня і Покров. сільс. ради (з селами Василівка, Покровсь­ке) утвор. Очаків. міську громаду (295 км², 14 621 особа). У липні 2020 О. р. ліквідовано, а Куцуруб., Чорномор. і Очаків. громади при­єд­нано до укрупненого Микол. р-ну.

Межував на Пн. з Микол., на Зх. — з Березан., на Сх. — з Вітов. (до 2016 — Жовтн.) р-нами Микол. обл.; на Пд. — з Голо­при­стан. р-ном Херсон. обл. Лежав на Причорноморській низовині. На Зх. р-н омивався водами Березанського лиману, на Пд. й Сх. — Дні­провсько-Бузького лиману. До О. р. належала частина Кінбурнського пів­острова, що з Пд. омивається водами Ягорлицького лиману, а з Пд. Зх. — Чорного моря. На Пд. від Кінбурнської коси знаходиться о-в Довгий, на Зх. — о-в Березань. У центрі й на Пд. рельєф низовин­ний плоский, на Пн. — пологохвилястий, слабо роз­членований ярами і балками. Корисні копалини: пісок, глина, вапняк. Тут сформувалися чорноземи пів­ден­ні, малогумусні і темно-каштанові, залишкові слабосолюнцюваті ґрунти. Лісові масиви та ін. лісовкриті площі становили 7,4 тис. га. Обʼєкти природно-заповід. фонду: частина Чорноморського біо­сферного заповід­ника, нац. природ. парк «Біл­обереж­жя Святослава», заказник Покровка та памʼятка природи Туркай (обидва — ботан., місц. значе­н­ня).

С. госп-во спеціалізувалося на рослин­ництві (вирощува­н­ня зерн. і тех. культур, зокрема озимої пшениці, ячменю, кукурудзи), вино­градарстві, садівництві й овочівництві; вівчарстві, скотарстві та свинарстві. С.-г. угі­д­дя становили 61 тис. га, з них 48,8 тис. га орних земель. У 2-й пол. 2010-х рр. в О. р. — 13 заг.-осв. шкіл; рай. Будинок культури, 15 клубів, рай. б-ки для дорослих і дітей, 13 сільс. б-к, Іванів., Камʼян., Парутин. муз. школи, Іванів., Камʼян., Куцуруб., Острів. музеї; рай. лікарня. Функціонувало 37 санаторно-курорт. закладів. Новини р-ну висвітлювала г. «Чорноморська зірка». У 1-й пол. 6 ст. до н. е. вихідці з Мілета заклали на правому березі Бузького лиману (побл. сучас. с. Парутине) місто-державу Ольвія, що стала одним з найбільших екон., торг. і культур. центрів Пн. При­чорноморʼя (див. «Ольвія» Національний історико-археологічний заповід­ник). Збереглася Покров. церква у с. Покровка (1914). Серед видат. уродженців — історик, політолог М. Іванов, фахівець у галузі буд. механіки суден Л. Коростильов, фахівець у галузі с. господарства І. Шевченко (усі — с. Камʼянка), гео­граф А. Кривульченко; прозаїк, літ. критик О. Глушко (обидва — с. Покровка), прозаїк І. Кушко (с. Парутине); театр. діяч О. Книга (засл. діяч мистецтв України; с. Покровка); Герой Радянського Союзу І. Рачков (с. Іванівка). З с. Парутине повʼязані життя та діяльність фахівця у галузі с. господарства, почес. чл. УААН, Героя України Ф. Іванова.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю