Очеретувате

Визначення і загальна характеристика

ОЧЕРЕТУВА́ТЕ  — село Кременчуцького (до липня 2020 — Семенівського) району Полтавської області. У червні 2020 Очеретуват. сільс. раду з с. Вільне зараховано до Семенів. селищ. громади. О. знаходиться за 126 км від обл. центру, 70 км від райцентру, 6,6 км від смт Семенівка та залізнич. ст. Веселий Поділ. Лежить на берег. підвищенні колиш. русла р. Крива Руда (притока Дніпра), що в давні часи великою петлею заходила на очеретуват. землі. Поступово утворилися озера Шуйське, Солоне (обидва не збереглися) та Лубкове (1992 створ. однойм. гідрол. заказник місц. значення, 260 га). За переписом насел. 2001, в О. проживали 837 осіб; станом на 2021 — 596 осіб; переважно українці. Вперше згадується 1728 як х. Очеретуватівський у документі, у якому за підписом гетьмана України Данила Апостола закріплювалося володіння навколиш. землями за Лубен. старшиною. Від 1769 — у власності поміщиків Базилевських. У Очеретуватів. економії працювали кінний і овечий заводи. Належало до Хорол. сотні Миргород. полку. 1781–95 — у складі Київ., 1795–96 — Катеринослав. намісництв; 1796–1802 — Малорос., 1802–1920 та 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–96 — Градиз., 1796–1923 — Хорол. пов. Від 1789 жит. О. і с. Турбаї (нині Глобин. громади Кременчуц. р-ну) брали участь у зброй. повстанні, що 1793 було придушене. Повстанці вбили Базилевсь­ких, а їхні маєтки спалили. 1863 в О. було 140 дворів, проживали 937 осіб; 1885 — відповідно 203 і 1122; 1900 — 192 і 1096; 1910 — 220 і 1436. Тривалий час село належало до Семенів. волості. 1885 відкрито нар. училище. 1916 збудовано земську школу на 150 учнів. На фронтах 1-ї світової вій­ни воювали понад 100 односельчан. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1923–62 та 1965–2020 — Семенів., 1962–65 — Хорол., від 2020 — Кременчуц. р-нів. 1926 — 367 дворів і 1704 мешканця. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли 856 осіб; освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій (1937–38 за наклепниц. звинуваченнями заарешт. 16 осіб). Від 12 вересня 1941 до 23 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 10 осіб. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 242 воїни-земляки, з них 115 загинули та 26 пропали безвісти (споруджено пам’ятник). У О. — клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Функціонує Очеретуват. краєзн. музей (від 1990 — нар.; 3,5 тис. експонатів; відділи: істор., природи, Бойової Слави; у галереї — 70 картин). Його засн. і багатоліт. кер. Є. Бутенко зробив знач. вклад у вивчення історії, топоніміки та фольклору Посулля, написав низку романів, повістей і віршів. Щорічно проводять Всеукр. фестиваль «Меди Межиріччя». Пам’ятка архітектури — Свято-Троїц. церква (зведена 1903–10 за проектом С. Носова на кошти поміщиці Трефільєвої; мурована тридільна хатнього типу). Серед видат. уродженців — громад.-політ. діяч Ф. Вовк, педагог Б. Кобзар, співак, засл. арт. УРСР В. Гаряга.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю