Очеретувате

ОЧЕРЕТУВА́ТЕ — село Кременчуцького (до липня 2020 — Семенівського) ра­йону Полтавської області. У червні 2020 Очеретуват. сільс. раду з с. Вільне зараховано до Семенів. селищ. громади. О. знаходиться за 126 км від обл. центру, 70 км від райцентру, 6,6 км від смт Семенівка та залізнич. ст. Веселий Поділ. Лежить на берег. під­вищен­ні колиш. русла р. Крива Руда (притока Дні­пра), що в давні часи великою петлею заходила на очеретуват. землі. По­ступово утворилися озера Шуйське, Солоне (обидва не збереглися) та Лубкове (1992 створ. однойм. гідрол. заказник місц. значе­н­ня, 260 га). За пере­писом насел. 2001, в О. проживали 837 осіб; станом на 2021 — 596 осіб; пере­важно українці. Вперше згадується 1728 як х. Очеретуватівський у документі, у якому за під­писом геть­мана України Данила Апостола закріплювалося володі­н­ня навколиш. землями за Лубен. старшиною. Від 1769 — у власності поміщиків Базилевських. У Очеретуватів. економії працювали кін­ний і овечий заводи. Належало до Хорол. сотні Миргород. полку. 1781–95 — у складі Київ., 1795–96 — Катеринослав. намісництв; 1796–1802 — Малорос., 1802–1920 та 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–96 — Градиз., 1796–1923 — Хорол. пов. Від 1789 жит. О. і с. Турбаї (нині Глобин. громади Кременчуц. р-ну) брали участь у зброй. пов­стан­ні, що 1793 було придушене. Пов­станці вбили Базилевсь­ких, а їхні маєтки спалили. 1863 в О. було 140 дворів, проживали 937 осіб; 1885 — від­повід­но 203 і 1122; 1900 — 192 і 1096; 1910 — 220 і 1436. Тривалий час село належало до Семенів. волості. 1885 від­крито нар. училище. 1916 збудовано земську школу на 150 учнів. На фронтах 1-ї світової вій­ни воювали понад 100 односельчан. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1923–62 та 1965–2020 — Семенів., 1962–65 — Хорол., від 2020 — Кременчуц. р-нів. 1926 — 367 дворів і 1704 мешканця. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли 856 осіб; освячено памʼят. знак), за­знали сталін. ре­пресій (1937–38 за наклепниц. звинуваче­н­нями заарешт. 16 осіб). Від 12 вересня 1941 до 23 вересня 1943 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 10 осіб. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 242 воїни-земляки, з них 115 загинули та 26 пропали без­вісти (споруджено памʼятник). У О. — клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Функціонує Очеретуват. краєзн. музей (від 1990 — нар.; 3,5 тис. екс­понатів; від­діли: істор., природи, Бо­йової Слави; у галереї — 70 картин). Його засн. і багатоліт. кер. Є. Бутенко зробив знач. вклад у ви­вче­н­ня історії, топоніміки та фольклору Посу­л­ля, написав низку романів, повістей і віршів. Щорічно проводять Всеукр. фестиваль «Меди Межиріч­чя». Памʼятка архітектури — Свято-Троїц. церква (зведена 1903–10 за проектом С. Носова на кошти поміщиці Трефільєвої; мурована тридільна хатнього типу). Серед видат. уродженців — громад.-політ. діяч Ф. Вовк, педагог Б. Кобзар, спів­ак, засл. арт. УРСР В. Гаряга.