Откович Тарас Мирославович
ОТКО́ВИЧ Тарас Мирославович (03. 04. 1977, Львів) — живописець, графік, реставратор, мистецтвознавець. Син М. Отковича, брат З. Откович-Лильо. Канд. мистецтвознавства (2012). Обл. премія ім. Іларіона та Віри Свєнціцьких (2009). Член НСХУ (2021). Закін. Львів. АМ (2001; викл. Ю. Островський, В. Черкасов, О. Голубець, В. Овсійчук). Працює у Львів. філії Нац. н.-д. реставрац. центру України: від 1998 — реставратор, н. с., завідувач відділу наук. дослідж., від 2015 — зав. філії. Водночас 2014–17 — викладач кафедри реставрації творів мистецтва Львів. АМ. У маляр. і графіч. творчості О. своєрідно переосмислені пластично-колорист. здобутки раннього європ. модернізму та традиції львів. школи малярства, започатк. Р.-С. Сельським. Автор та співавтор наук. та наук.-популяр. видань у галузі дослідж., збереження, реставрації та популяризації памʼяток культури й мистецтва. Співавтор низки культурол. та мист. проектів, зокрема «Сім слів Христа на хресті» (Львів, 2007), «1000 років Софії Київській» (Київ, 2011), «Михайло Вербицький» (2015), «Король Данило» (2017), реставрац. виставок «Скульптори Іоан Пфістер і Іоан Пінзель. Витоки і апогей львівського бароко» (2015), «Шедевр Лукаса Кранаха Старшого “Портрет Йогана Ангальт-Цербста” після реставрації» (2016), «Врятовані скарби Львова» (2018–19), «Нове життя іконостаса з церкви Святої Трійці в місті Жовква» (2021; усі — Львів). Працював над реставрацією Богородчан. іконостасу 17–18 cт. (Нац. музей у Львові, 1999–2005) та з церкви св. Трійці в м. Жовква Львів. обл. (2001–06). Учасник обл., всеукр., міжнар. мистецьких виставок від 2000, мист. проектів «Отковичі» (Львів, Київ; 2012, 2018, 2019), 1-ї вcеукр. худож.-реставрац. виставки «Мистецтво реставрації» (Харків, 2019). Персон. виставки — у Львові (2011, 2021). Деякі твори зберігаються в Нац. музеї у Львові.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Деякі іконографічні особливості іконостаса церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський, авторства Йова Кондзелевича (походження сюжетів та їхній іконографічний зміст) // Зап. НТШ. Пр. Комісії образотвор. та ужитк. мистецтва. Т. 261. Л., 2011; Вівтар Св. Анни кін. XVI — поч. XVII із с. Скелівка (Фельштин) // Львів. галерея мистецтв. Дослідж. і мат.: Наук. зб. Л., 2011. Вип. 2; Маньєристичні мотиви у архітектурі Львова XVII ст. // Вісн. Львів. університету. Сер. Мистецтвознавство. Л., 2013. Вип. 12; Мистецько-стилістичні особливості іконостаса 1650 р. із церкви Зішестя Святого Духа в Рогатині // Мат. наук.-практ. конф. «Рогат. Святодухів. церква крізь призму історії». Ів.-Ф., 2013; Парадне полотно «Вінчання князя Миколи Радзивілла з Катериною Гонзаго» середини ХVІІІ ст. із Волинського краєзнавчого музею. Реставрація та історичний контекст // Мат. Міжнар. наук. конф. «Олика та Радзивілли в історії України, Польщі та Білорусі», Луцьк, 21–22 вересня 2017 р. Лц., 2018.
- Основні твори
- «Натюрморт з керамічною вазою» (1997), «Вірменський дворик у Львові», «Озеро і туї» (обидва — 1999), поліптих «Гуцульський світ» (2000), «Натюрморт з зеленою пляшкою», «Вечірній натюрморт», «Натюрморт з голубим столом» (усі — 2003), «Натюрморт з мушлями» (2004), «Чорна рілля», «Натюрморт з каменями» (обидва — 2012), «Наша земля», «Портрет доньки», «Ранок на Балтійському морі» (усі — 2017), «Атлант» (2018), «Хліб» (2019), «Композиція з пеліканом, який годує своїх пташенят», «Сонце на балконі», «Чорний хліб» (усі — 2020).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
