Гончаренко Дмитро Валерійович

ГОНЧАРЕНКО Дмитро Валері­йович (14. 11. 1986, м. Васильків, нині Обухівського р ну Київської обл. — 13. 07. 2014, м. Сіверськодонецьк Луганської обл., похований по­близу с. Павло­град Сіверськодонецької міської ради, нині Сіверськодонецького р-ну, пере­похований 20. 04. 2018 в рідному місті) — громадський діяч. Герой України (2019, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2019, посмертно). На­вчався в Національному університеті державної податкової служби України в м. Ірпінь (нині Бучанського р-ну Київської обл.). Проходив строкову службу в спецпідроз­ділі «Барс» Міністерства внутрішніх справ України. Від­тоді за­ймався під­приємницькою діяльністю. Брав активну участь у Революції гідності на Май­дані Незалежності у Києві. Від початку російської агресії на території України заснував громадську організацію «Васильківська само­оборона “Від­січ”», ініціював створе­н­ня «Козацького баталь­йону». Став одним з перших волонтерів Василькова під час антитерористичної операції на Сході України. 10 липня 2014 у Сіверськодонецьку був схоплений російськими бо­йовиками, які його жорстоко катували, а через 3 дні роз­стріляли та звʼязаного колючим дротом кинули в р. Сіверський Донець. Після звільне­н­ня міста Збройними силами України тіло Дмитра Гончаренка зна­йшли 22 липня 2014 та поховали як неві­домого. У жовтні 2017 рештки було ексгумовано, проведено аналіз ДНК і під­тверджено, що поховано саме його. У червні 2020 на фасаді будівлі головного корпусу Університету, де він на­вчався, встановлено меморіальну дошку. У вересні 2022 у Василькові на його честь пере­йменовано провулок.

Завантажити статтю