Гончаренко Дмитро Валерійович

ГОНЧАРЕНКО Дмитро Валерійович (14. 11. 1986, м. Васильків, нині Обухівського р ну Київської обл. — 13. 07. 2014, м. Сіверськодонецьк Луганської обл., похований поблизу с. Павлоград Сіверськодонецької міської ради, нині Сіверськодонецького р-ну, перепохований 20. 04. 2018 в рідному місті) — громадський діяч. Герой України (2019, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2019, посмертно). Навчався в Національному університеті державної податкової служби України в м. Ірпінь (нині Бучанського р-ну Київської обл.). Проходив строкову службу в спецпідрозділі «Барс» Міністерства внутрішніх справ України. Відтоді займався підприємницькою діяльністю. Брав активну участь у Революції гідності на Майдані Незалежності у Києві. Від початку російської агресії на території України заснував громадську організацію «Васильківська самооборона “Відсіч”», ініціював створення «Козацького батальйону». Став одним з перших волонтерів Василькова під час антитерористичної операції на Сході України. 10 липня 2014 у Сіверськодонецьку був схоплений російськими бойовиками, які його жорстоко катували, а через 3 дні розстріляли та зв’язаного колючим дротом кинули в р. Сіверський Донець. Після звільнення міста Збройними силами України тіло Дмитра Гончаренка знайшли 22 липня 2014 та поховали як невідомого. У жовтні 2017 рештки було ексгумовано, проведено аналіз ДНК і підтверджено, що поховано саме його. У червні 2020 на фасаді будівлі головного корпусу Університету, де він навчався, встановлено меморіальну дошку. У вересні 2022 у Василькові на його честь перейменовано провулок.

Завантажити статтю