ПАРТАЛА́ Станіслав Юрі­йович (05. 10. 1984, Харків — 02. 03. 2022, м. Маріуполь Донецької обл.) — військовик. Лейтенант. Герой України (2022, посмертно). Орден «За мужність» 3-го (2016) та 2-го (2020) ступенів. Брав активну участь у Революції гідності на Май­дані Незалежності у Києві. 2014–22 служив в окремому загоні спеціального при­значе­н­ня «Азов» Національної гвардії України. Виконував бо­йові зав­да­н­ня під час антитерористичної операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України. 2016 завдяки досвідченості сержанта, старшого ін­структора (за­ступник командира взводу) 1-го від­діле­н­ня взводу роз­відки 1-го баталь­йону оперативного при­значе­н­ня Станіслава Партали по­близу с. Павлопіль Волноваського (нині Маріупольського) р-ну вдалося під об­стрілами винести тіло вбитого азовця та евакуювати 2-х поранених саперів, які рухалися попереду та пі­дірвалися на вибуховому при­строї. 2020 старшина Станіслав Партала по­близу смт Зайцеве Бахмутського р-ну Донецької обл. вчасно помітив ворожу диверсійно-роз­відувальну групу з 5-ти осіб, що приховано на­ближалася до позицій «Азову». По ним від­крили вогонь, унаслідок чого 4-х бо­йовиків знищили, а одного взяли в полон. З першого дня повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну від 24 лютого 2022 захищав Маріуполь. На­прикінці лютого протягом 48 годин азовці від­били 4 спроби висадки морського десанту, за­вдали ворогу сут­тєвих втрат. Лейтенант Станіслав Партала особисто знищив 8 загарбників та потопив 2 ворожі плавзасоби. 2 березня, повертаючись до пункту дис­локації після успішного мінува­н­ня можливих шляхів висува­н­ня ворога, по­близу східних околиць Маріуполя, у с. Калинівка Маріупольського р-ну азовці зіткнулися з пере­важаючою групою противника. Лейтенант Станіслав Партала вміло організував від­би­т­тя нападу. Під час бою нацгвардійці знищили 3 бронемашини противника (причому дві з них особисто під­бив Станіслав Партала), ворог удався до втечі. Командир взводу ді­став важке поране­н­ня, але попри це продовжував керувати боєм і зумів вивести свій під­роз­діл у пункт дис­локації. Того ж дня від отриманих ран він помер. У грудні 2023 вулицю Мілія Балакірєва у Харкові пере­йменовано на його честь, а в серпні того ж року на фасаді Харківської гімназії № 111 встановлено меморіальну дошку.