ПОЛИЦЯ́К Петро Петрович (05. 07. 1992, с. Борбин Млинівського, нині Дубенського р-ну Рівненської обл. — після 20. 01. 2015, Донецьк, похований 20. 02. 2015 у рідному селі) — військовик, один із «кіборгів». Солдат. Герой України (2021, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2015, посмертно). На­вчався у ПТУ на тракториста. На початку 2010-х рр. проходив строкову службу у 80-му окремому аеромобільному полку (нині 80-та окрема десантно-штурмова бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України) у Львові. Від­тоді мешкав у м. Дубно, звідки їздив до Києва працювати на будівництві. Після російської агресії проти України у серпні 2014 був мобілізований, став стрільцем, замкомвзводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у боях за Донецький аеропорт. 9 січня 2015 Петро Полицяк разом із командиром взводу вночі у 30-градусний мороз, без зброї і бронежилетів, під ворожим прицілом винесли тяжкопораненого старшого солдата Ігоря Римаря, якого російські бо­йовики погодилися прийняти та пере­дати українській стороні для лікува­н­ня. Українські воїни 1,5 км петляли по місцевості, ускладнюючи собі курс, щоб не роз­крити терористам найкоротший шлях до українських позицій. 14 січня Петро Полицяк і Володимир Бузенко вивісили над одним із терміналів аеропорту український прапор. Згодом пере­жив газову атаку російських бо­йовиків. 17 січня під час евакуації українських військових із Донецького аеропорту Петро Полицяк, будучи вже пораненим у руку, від­мовився сісти до остан­нього БТРа та залишився, щоб під­тримати Володимира Бузенка, у якого були пере­ламані ноги і котрого не змогли вивезти. 20 січня Петро Полицяк востан­нє виходив на звʼязок із батьками. 18 лютого його тіло було упі­знано за дідовим годин­ником серед українських воїнів, яких волонтери вивезли у дні­пропетровський морг. На ньому були числен­ні сліди побоїв. Ймовірно, терористи ді­стали Петра Полицяка ще живим з-під завалів пі­дірваного нового терміналу Донецького аеропорту та закатували. У липні 2015 на фасаді будівлі рідної Борбинської загальноосвітньої школи на його честь встановлено меморіальну дошку. Почесний громадянин Острожецької громади (від квітня 2017), до якої належить с. Борбин, та Млинівського р-ну, роз­формованого у липні 2020.