Полицяк Петро Петрович

ПОЛИЦЯ́К Петро Петрович (05. 07. 1992, с. Борбин Млинівського, нині Дубенського р-ну Рівненської обл. — після 20. 01. 2015, Донецьк, похований 20. 02. 2015 у рідному селі) — військовик, один із «кіборгів». Солдат. Герой України (2021, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2015, посмертно). Навчався у ПТУ на тракториста. На початку 2010-х рр. проходив строкову службу у 80-му окремому аеромобільному полку (нині 80-та окрема десантно-штурмова бригада Десантно-штурмових військ Збройних сил України) у Львові. Відтоді мешкав у м. Дубно, звідки їздив до Києва працювати на будівництві. Після російської агресії проти України у серпні 2014 був мобілізований, став стрільцем, замкомвзводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у боях за Донецький аеропорт. 9 січня 2015 Петро Полицяк разом із командиром взводу вночі у 30-градусний мороз, без зброї і бронежилетів, під ворожим прицілом винесли тяжкопораненого старшого солдата Ігоря Римаря, якого російські бойовики погодилися прийняти та передати українській стороні для лікування. Українські воїни 1,5 км петляли по місцевості, ускладнюючи собі курс, щоб не розкрити терористам найкоротший шлях до українських позицій. 14 січня Петро Полицяк і Володимир Бузенко вивісили над одним із терміналів аеропорту український прапор. Згодом пережив газову атаку російських бойовиків. 17 січня під час евакуації українських військових із Донецького аеропорту Петро Полицяк, будучи вже пораненим у руку, відмовився сісти до останнього БТРа та залишився, щоб підтримати Володимира Бузенка, у якого були переламані ноги і котрого не змогли вивезти. 20 січня Петро Полицяк востаннє виходив на зв’язок із батьками. 18 лютого його тіло було упізнано за дідовим годинником серед українських воїнів, яких волонтери вивезли у дніпропетровський морг. На ньому були численні сліди побоїв. Ймовірно, терористи дістали Петра Полицяка ще живим з-під завалів підірваного нового терміналу Донецького аеропорту та закатували. У липні 2015 на фасаді будівлі рідної Борбинської загальноосвітньої школи на його честь встановлено меморіальну дошку. Почесний громадянин Острожецької громади (від квітня 2017), до якої належить с. Борбин, та Млинівського р-ну, розформованого у липні 2020.

Завантажити статтю