Білоус Сергій Степанович

БІЛОУ́С Сергій Степанович (24. 08. 1974, с. Микове Ківерцівського, нині Луцького р-ну Волинської обл. — 20. 08. 2014, смт Георгіївка Лутугинського, нині Луганського р-ну Луганської обл., похований у с. Скелівка Старосамбірського, нині Самбірського р-ну Львівської обл.) — військовик. Солдат. Герой України (2021, посмертно). Орден «За мужність» 3-го ступеня (2015, посмертно). Служив десантником у 80-му окремому аеромобільному полку в м. Хирів Старосамбірського р-ну Після його розформування від 2003 працював машиністом тепловоза в локомотивному депо Львівської залізниці у м. Самбір, проживав у с. Скелівка. 2014 з початком бойових дій на Сході України добровольцем пішов до військкомату. Був мобілізований, став солдатом 3-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (м. Яворів Львівської обл.). Станом на серпень разом зі своїм підрозділом перебував на підступах до Георгіївки. У ніч на 20 серпня російські війська почали артилерійську підготовку, а зранку — наступ. Сергій Білоус вів вогонь по техніці та піхоті противника за гашеткою ЗУ-23-2, що була встановлена на МТ-ЛБ. Вогнем однієї з російських БМД-2 український бронетранспортер був підбитий, після чого Сергій Білоус зайняв позицію в окопі. Наступаючи, російські десантники закидували ручними гранатами українські окопи, використовували ручні протитанкові та підствольні гранатомети, водночас продовжував обстрілювати українські позиції російський БМД-2. Тому Сергій Білоус вирішив вести вогонь з ручного протитанкового гранатомета за межами окопу, однак був вбитий від пострілу російської БМД-2. Своїм героїчним вчинком він надихнув інших українських бійців. У серпні 2015 у пункті обороту локомотивного депо Львів-Захід на станції Самбір, де працював Герой, йому встановлено меморіальну дошку.

Завантажити статтю