Стасів Остап

СТА́СІВ Остап (01. 01. 1903, с. Борщовичі, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 19. 02. 1985, м. Альфельд, Німеч­чина) — фізик. Дійсний чл. НТШ (1936). Від 1921 на­вчався в Українському таємному університеті у Львові, а від 1922 — і у Львівській політехніці. Був заарештований польською владою. Перед оголоше­н­ням вироку втік і ви­їхав до м. Ґданськ (Польща), згодом — до Німеч­чини. Закінчив Берлінський університет (1927), продовжив студії в Ін­ституті фізики Ґіс­сенського університету, де 1929 отримав ступінь доктора філософії. Від 1931 — спів­робітник Фізичного ін­ституту при Ґет­тінґенському університеті. 1938—45 очолював лабораторію фірми «Zeiss Ikon» у м. Дрезден. 1947—68 — професор Дрезденського технічного університету. 1951 заснував та очолив у Берліні Ін­ститут кри­сталофізики НАН Німеч­чини. Один із фундаторів між­народного фізичного журналу «Physica Status Solidi». Ви­вчав фізику твердого тіла, зокрема оптичні та фото­електричні властивості. Від­крив явище міграції центрів забарвле­н­ня в лужногалоїдних кри­сталах під впливом електричного поля, започаткувавши новий напрям у фізиці твердого тіла — ви­вче­н­ня кінетичних параметрів дефектів, їхніх температурних і польових залежностей. Роз­роблена вченим методологія до­зволяє роз­шифровувати дуже тонкі механізми електрон­них процесів у ді­електричних та напів­провід­никових кри­сталах. Зі своїм учнем Й. Тельтовим об­ґрунтував механізм прихованого фото­графічного зображе­н­ня у фотоемульсіях (модель Стасіва—Тельтова). За його участі вперше у Східній Німеч­чині отримано зріджений водень та гелій із викори­ста­н­ням зріджувальних установок і кріо­статів власної кон­струкції.

Завантажити статтю