Стасів Остап

СТА́СІВ Остап (01. 01. 1903, с. Борщовичі, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 19. 02. 1985, м. Альфельд, Німеччина) — фізик. Дійсний чл. НТШ (1936). Від 1921 навчався в Українському таємному університеті у Львові, а від 1922 — і у Львівській політехніці. Був заарештований польською владою. Перед оголошенням вироку втік і виїхав до м. Ґданськ (Польща), згодом — до Німеччини. Закінчив Берлінський університет (1927), продовжив студії в Інституті фізики Ґіссенського університету, де 1929 отримав ступінь доктора філософії. Від 1931 — співробітник Фізичного інституту при Ґеттінґенському університеті. 1938–45 очолював лабораторію фірми «Zeiss Ikon» у м. Дрезден. 1947–68 — професор Дрезденського технічного університету. 1951 заснував та очолив у Берліні Інститут кристалофізики НАН Німеччини. Один із фундаторів міжнародного фізичного журналу «Physica Status Solidi». Вивчав фізику твердого тіла, зокрема оптичні та фотоелектричні властивості. Відкрив явище міграції центрів забарвлення в лужногалоїдних кристалах під впливом електричного поля, започаткувавши новий напрям у фізиці твердого тіла — вивчення кінетичних параметрів дефектів, їхніх температурних і польових залежностей. Розроблена вченим методологія дозволяє розшифровувати дуже тонкі механізми електронних процесів у діелектричних та напівпровідникових кристалах. Зі своїм учнем Й. Тельтовим обґрунтував механізм прихованого фотографічного зображення у фотоемульсіях (модель Стасіва–Тельтова). За його участі вперше у Східній Німеччині отримано зріджений водень та гелій із використанням зріджувальних установок і кріостатів власної конструкції.

Завантажити статтю