Чичибабін Олексій Євгенович

Визначення і загальна характеристика

ЧИЧИБА́БІН Олексій Євгенович (17(29). 03. 1871, с. Куземин Зіньківського пов. Полтавської губ., нині Охтирського р-ну Сумської обл. — 15. 08. 1945, Париж) — хімік. Академік АН СРСР (1929). Ленінська премія (1926). У 1879—88 мешкав із родиною в м. Лубни, на­вчався в місцевій чоловічій гімназії. Закінчив Московський університет (1892). Від 1896 працював у лабораторії Товариства сприя­н­ня роз­витку мануфактурної промисловості (Москва), 1899—1909 — у Московському сільськогосподарському ін­ституті; 1909—30 — професор і завідувач кафедри органічної хімії, водночас від 1916 — декан хімічного факультету Московського вищого технічного училища. Захистив у Санкт-Петербурзі докторську дисертацію «Ис­следования по во­просу о трехатомном углероде и о строении простейших окрашен­ных производных трифенилметана» (1912). Під час 1-ї світової війни організував і очолив Московський комітет сприя­н­ня роз­витку фармацевтичної промисловості, а в Технічному училищі — алкалоїдну лабораторію, де під його керівництвом налагоджено виробництво опію, морфію, кодеїну, атропіну та ін. лікарських засобів. 1930 емігрував до Франції. Працював у хіміко-фармацевтичних лабораторіях, від 1931 викладав у Коледж де Франс (Париж), де 1933—39 і 1944 очолював кафедру хімії. Через від­мову повернутися до СРСР 1936 його по­збавлено зва­н­ня академіка АН СРСР (1990 поновлено посмертно), а на­ступного року — радянського громадянства. Наукові дослідже­н­ня: хімія гетероциклічних азотовмісних сполук; будова най­простіших забарвлених похідних трифенілметану. Основний напрям наукової діяльності — хімія піридину та його похідних. Від­крив реакцію циклоконденсації альдегідів з аміаком (реакція Чичибабіна), явище фототропії; синтезував «бірадикальний вуглеводень», піридин, пилопонову кислоту (спільно з Н. Преображенським); роз­робив спосіб одержа­н­ня a-амінопіридину. Один із засновників вітчизняної хіміко-фармацевтичної промисловості. Автор під­ручника «Основы начала органической химии» (Москва, 1925; 7-е ви­да­н­ня — Москва, 1963), який неодноразово пере­ви­дано й пере­кладено багатьма мовами, був рекомендований у багатьох університетах Франції.

Літ.: Волков В. А., Вонский В. Е., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991.

В. Я. Чирва

Завантажити статтю