Шмальгаузен Іван Іванович
ШМАЛЬГА́УЗЕН Іван Іванович (11 (23). 04. 1884, Київ — 07. 10. 1963, Москва) — зоолог, фахівець у галузі морфології, ембріології, теорії еволюції. Доктор зоології (1916), академік ВУАН (1922) і АН СРСР (1935). Почесний чл. Німецької АН «Леопольдина» в Галле. Премія імені О. Ковалевського АН СРСР (1964). Медаль імені Ч. Дарвіна Німецької АН «Леопольдина» (1958), Золота медаль імені І. Мечникова АН СРСР (1963). Закінчив Університет святого Володимира у Києві (1907). Відтоді викладав у Київському (до 1912 та 1921–41), Воронезькому (РСФРР, 1918–21) та Московському (1938–48) університетах. Був директором Біологічного інституту ВУАН (1924–30), засновником і директором Інституту зоології і біології ВУАН (Київ, 1930–41; від 1939 — Інститут зоології АН УРСР, нині Інститут зоології імені І. Шмальгаузена НАНУ); директором Інституту еволюційної морфології АН СРСР (Москва, 1936–48). Від 1948 — у Зоологічному інституті АН СРСР (Ленінград, нині Санкт-Петербург): 1955–63 — завідувач лабораторії ембріології. Наукові дослідження в галузі порівняльної анатомії та експериментальної ембріології хребетних, феногенетики, еволюційної морфології. Ш. — організатор різнобічних досліджень механізмів морфогенезу тварин; він запропонував метод опису процесів зростання через емпіричні ступеневі функції. Серед еволюційних проблем, що він досліджував, — формування цілісності органічних форм, фактори еволюції, розвиток регуляторних систем організму, механізми трансформацій онтогенезу в еволюції, еволюційне значення боротьби за існування. Концепція онтогенезу, яку розробляв Ш., ґрунтується на тому, що цілісність організму є наслідком дії системи регуляторних чинників, які формуються в еволюції дією природного добору, особливу роль відіграє тут стабілізуюча форма природного добору. Його праці значною мірою сприяли синтезу класичного дарвінізму із сучасними концепціями генетики та побудові синтетичної теорії еволюції. Виступав з критикою антинаукових поглядів Т. Лисенка, унаслідок чого був усунутий від усіх посад (1948), а розпочаті ним роботи припинено. В останні роки життя Ш. продовжив свої дослідження порівняльної анатомії та філогенії хребетних та протидію лисенківщині, розробив оригінальну інтерпретацію розвитку та еволюції організмів у термінах кібернетики. На фасаді Інституту зоології імені І. Шмальгаузена НАНУ йому встановлено меморіальну дошку. 1993 Президією НАНУ засновано премію його імені.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Основы сравнительной анатомии позвоночных. Москва; Петроград, 1923; Москва; Ленинград, 1935; Москва, 1947 (українською мовою — Київ, 1939); Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. Москва; Ленинград, 1938; 1942; Москва, 1982; Пути и закономерности эволюционного процесса. Москва; Ленинград, 1939; 1940; Москва, 1983; Факторы эволюции: теория стабилизирующего отбора. Москва; Ленинград, 1946; Москва, 1968; Происхождение наземных позвоночных. Москва, 1964; Регуляция формообразования в индивидуальном развитии. Москва, 1964; 1982, у одній книжці з «Організм як ціле…»); Кибернетические вопросы биологии. Новосибирск, 1968; Рост и дифференцировка: Избр. тр. В 2-х т. К., 1984; Вопросы дарвинизма: Неопубл. работы. Москва, 1990.
Рекомендована література
- Иван Иванович Шмальгаузен. К., 1984;
- Шмальгаузен О. И. Иван Иванович Шмальгаузен (1884–1963). Москва, 1988;
- Шмальгаузен Іван Іванович // Знакові постаті українського походження у світовій цивілізації: енциклопедичне видання [електронний ресурс] / Редкол.: М. Железняк (відп. ред.), Я. Яцків, М. Андрейчин, М. Степаненко, М. Мельник, Т. Добко, О. Іщенко. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. URL: <a class="my-tooltip" href="https://ukrainci.top/article-1381">https://ukrainci.top/article-1381</a>.
Завантажити статтю
Людина 
