ШМАЛЬГА́УЗЕН Іван Іванович (11 (23). 04. 1884, Київ — 07. 10. 1963, Москва) — зоолог, фахівець у галузі морфології, ембріології, теорії еволюції. Доктор зоології (1916), академік ВУАН (1922) і АН СРСР (1935). Почесний чл. Німецької АН «Леопольдина» в Галле. Премія імені О. Ковалевського АН СРСР (1964). Медаль імені Ч. Дарвіна Німецької АН «Леопольдина» (1958), Золота медаль імені І. Мечникова АН СРСР (1963). Закінчив Університет святого Володимира у Києві (1907). Від­тоді викладав у Київському (до 1912 та 1921–41), Воронезькому (РСФРР, 1918–21) та Московському (1938–48) університетах. Був директором Біо­логічного ін­ституту ВУАН (1924–30), засновником і директором Ін­ституту зоології і біо­логії ВУАН (Київ, 1930–41; від 1939 — Ін­ститут зоології АН УРСР, нині Ін­ститут зоології імені І. Шмальгаузена НАНУ); директором Ін­ституту еволюційної морфології АН СРСР (Москва, 1936–48). Від 1948 — у Зоологічному ін­ституті АН СРСР (Ленін­град, нині Санкт-Петербург): 1955–63 — завідувач лабораторії ембріології. Наукові дослідже­н­ня в галузі порівняльної анатомії та екс­периментальної ембріології хребетних, феногенетики, еволюційної морфології.  Ш. — організатор різнобічних досліджень механізмів морфогенезу тварин; він за­пропонував метод опису процесів зро­ста­н­ня через емпіричні ступеневі функції. Серед еволюційних про­блем, що він досліджував, — формува­н­ня цілісності органічних форм, фактори еволюції, роз­виток регуляторних систем організму, механізми транс­формацій онтогенезу в еволюції, еволюційне значе­н­ня боротьби за існува­н­ня. Концепція онтогенезу, яку роз­робляв Ш., ґрунтується на тому, що цілісність організму є наслідком дії системи регуляторних чин­ників, які формуються в еволюції дією природного добору, особливу роль ві­ді­грає тут стабілізуюча форма природного добору. Його праці значною мірою сприяли синтезу класичного дарвінізму із сучасними концепціями генетики та побудові синтетичної теорії еволюції. Ви­ступав з критикою антинаукових по­глядів Т. Лисенка, унаслідок чого був усунутий від усіх посад (1948), а роз­початі ним роботи припинено. В остан­ні роки життя Ш. продовжив свої дослідже­н­ня порівняльної анатомії та філогенії хребетних та протидію лисенківщині, роз­робив оригінальну інтер­претацію роз­витку та еволюції організмів у термінах кібернетики. На фасаді Ін­ституту зоології імені І. Шмальгаузена НАНУ йому встановлено меморіальну дошку. 1993 Президією НАНУ засновано премію його імені.