Клабуков Аркадій Миколайович

КЛАБУ́КОВ Аркадій Миколайович (псевд. — Аркаш Багай; 04(17). 03. 1904, с. Водзімоньє В’ятської губ., нині Удмуртія, РФ — 24. 06. 1984, м. Іжевськ, Удмуртія) — удмуртський письменник. Член СП СРСР (1932). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Моск. університет (1930). Працював в Удмурт. книжк. видавництві; Удмурт. НДІ (1937–54): від 1945 — зав. сектору літ-ри і фольклору; відп. секр. ж. «Молот» (1954–58). Автор зб. оповідань «Тараканъёс» («Таргани», 1926), «Липет йылын» («На даху», 1928), поеми «Тютю Макси» («Маленький Максі», 1936), кн. віршів, загадок та лічилок «Тынад пичи эшеди» («Твій маленький друг», 1955), «Атас» («Півник», 1963), «Мынам азбукае» («Моя абетка», 1972), поезій, оповідань та п’єс для самодіял. сцени «Адями огназ őвőл» («Людина не самотня», 1974), повістей «Можай тыпы» («Можайський дуб», 1979) і «Палбам» («Значений», 1980). Провідна тема творчості — трудове виховання молоді. Співупорядник зб. удмурт. нар. казок (1940; 1954). Для шкіл уклав читанки й хрестоматії з удмурт. літ-ри. Переклав вірші «Хоча лежачого й не б’ють…» та «Сон» («На панщині пшеницю жала…»; спільно з Т. Шмаковим), поеми «Катерина» і «Кавказ», які увійшли до першого окремого видання творів Т. Шевченка удмурт. мовою «Быръем произведениос» («Вибрані твори», Іжевськ, 1948). Переклад поезії «Хоча лежачого й не б’ють…» включено також до зб. Т. Шевченка «Кылбуръёс но поэмаос» («Вірші і поеми», Іжевськ, 1951). До 100-річчя від дня смерті Т. Шевченка опублікував ст. «Великий Кобзарь» («Молот», 1961, № 2), наголосивши на важливій ролі творчості укр. поета у становленні й розвитку удмурт. та ін. літ-р народів колиш. СРСР. До 100-річчя від дня народж. І. Франка переклав оповідання «Добрий заробок» та ін., написав ст. «Иван Яковлевич Франко» («Молот», 1956, № 8).

Б. В. Хоменко