Козак Богдан Миколайович

КОЗА́К Богдан Миколайович (27. 11. 1940, Львів — 26. 05. 2024, там само) — актор, режисер, театральний діяч, педагог. Академік АМУ (2004), професор (1997). Народний артист УРСР (1988). Національна премія України імені Т. Шевченка (2010). Премія ім. Й. Гірняка СТДУ (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1999, 2006, 2010), орден князя Ярослава Мудрого 5-го (2015) та 4-го (2020) ступ. Дійсний член НТШ (2009). Закін. актор. студію при Львів. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької (1963; викл. Б. Тягно) та філол. факультет Львів. університету (1971). Від 1963 — актор Нац. укр. драм. театру ім. М. Заньковецької; водночас 1978–86 викладав у студії при цьому театрі, 1990–98 — Вищому муз. інституті у Львові. За сумісн. від 1999 — завідувач кафедри театрознавства та актор. майстерності, водночас 2004–10 — декан факультету культури і мистецтв Львів. університету. Актор. мистецтву К. притаманний синтез високої зовн. європ. сценіч. культури та модер. нац. рис формотворення образу. Його широка жанр. палітра містить і трагедійні, і гострохарактерні, комедійні барви, та найяскравішим виявом мист. особистості актора був і залишається психол. ґротеск, в якому з однаковою силою реалізується його аналітизм та імпровізаційність, рац. начало та ігрова природа творчого «я» митця. У творчій лаб. К. однаково важливими є і бездоганна точність слова, і максимально виразний пластич. малюнок ролі, і філігранна точність у побудові характеру. Збагативши свій виконав. інструментарій здобутками провід. актор. технологій 20 ст. — від К. Станіславського, М. Чехова, Леся Курбаса. В. Мейєрхольда до Є. Ґротовського — К. сьогодні є прикладом синтет. актора, якому підвладні карколомні, парадоксал. сценічні вирішення, поєднані із глибин. осягненням сутності образу. Окремий творчий внесок К. у нац. культуру — телевізійна Шевченкіана, створ. на Львів. телерадіокомпанії: поеми «Кавказ» (1995), «І мертвим, і живим...», містерія «Великий льох» (обидві — 1996), «Чернець» (1997). Автор кн. «Театральні відлуння» (Л., 2010) та низки друк. статей з проблем актор. майстерності, історії театру. Упорядник та автор вступ. статей кн. «Лесь Курбас — театральні закони і акценти» (1996), «Всеволод Мейєрхольд — мистецтво театру» (1997), «Єжи Ґротовський. Театр. Ритуал. Перформер» (1999; також здійснив переклади), «Український театр» Г. Лужницького (у 2-х т., 2004; усі — Львів) та ін. Від 2001 — гол. ред. ж. «Просценіум», «Вісника Львівського університету. Серія “Мистецтвознавство”». Має низку аудіозаписів літ.-муз. композицій: «Царський в’язень» (про Андрея Шептицького) за поезіями Б. Лепкого, В. Пачовського (2003), «Думи» за поезіями Т. Шевченка (2005), «Зів’яле листя» за поезіями І. Франка (2006). Серед учнів — Л. Боровська, І. Вітовська, О. Ґарда, О. Гринько, Р. Держипільський, О. Люта, Н. Хвостенко.

Рекомендована література

1. Заболотна В. Богдан Козак (До 60-річчя від дня народж.) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002;
   Google Scholar Internet
2. Веселка С. «Стрілець» влучає без промаху // УТ. 2006. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Богдан Козак, заньківчанин. Л., 2010.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю