Козак Валентина Спиридонівна
КОЗА́К Валентина Спиридонівна (01. 07. 1946, с. Нові Безрадичі Обухів. р-ну Київ. обл.) — поетеса. Член НСПУ (1979). Обл. літ. премії ім. М. Трублаїні (1983) та ім. С. Руданського (1996), літ.-мист. премія ім. С. Олійника (2013). Переможниця Всеукр. конкурсу-фестивалю сатири й гумору (Київ, 1992). Закін. Вінн. пед. інститут (1971). Працювала в обл. г. «Комсомольське плем’я» (1967–68), на Вінн. радіо (1968–86), очолювала письменн. клуб «Світлиця» (Вінниця, 1990–92); у 2005–06 — секр.-референт Київ. організації НСПУ. Провідні мотиви творчості К. — любов до рідної землі, її краса. Авторка зб. лірики «Сурми серця» (1975), «Чисті роси» (1981; обидві — Одеса), «Поклик літа» (К., 1988). На низку віршів К. поклали музику композитори П. Мидражевський, С. Сабадаш, Р. Скалецький, В. Ткаченко. Пише також гумор і сатиру: «Трапляється й таке…» (О., 1980), «Ще сміються в Україні» (К., 1996), «Ваше сміхородіє» (К.; В., 2011), «За Україну молюсь» (К., 2012); твори для дітей: вірш. казка «Де росте пшоно?» (В., 1994). Присвятила поему «Барвінок на три голоси» поділ. фольклористці А. Присяжнюк. Окремі поезії К. перекладено рос., нім., молд., кабард., балкар. мовами.
Рекомендована література
- Лазаренко В. Казка залишається дітям // Вінниччина. 1995, 1 черв.;
- Балинська Л. «Я вибрала тебе сама, дорого…» // Там само. 1996, 29 черв.;
- Новицький А. Від Малишкової пісні // Вінн. газ. 1996, 29 черв.;
- Чемерис В. Валентина Козак, або Тов. жінка // ЛУ. 1996, 12 груд.
Завантажити статтю
Людина 
