Козак Володимир Улянович
КОЗА́К Володимир Улянович (справж. — Семибрат; 06. 08. 1930, с. Пагурці, нині Хмільниц. р-ну Вінн. обл. — 05. 08. 1995, Житомир, похов. у рідному селі) — поет. Член СПУ (1974). Закін. істор.-філол. факультет Житомир. пед. інституту (1954). Учителював, працював у ред. обл. г. «Радянська Житомирщина» (1967–69), Житомир. обл. упр. у справах видавництва, поліграфії і книжк. торгівлі (1969–89). Дебютував віршем «Гей, зелені дуби» (г. «Радянська Житомирщина» від 10 червня 1958), що увійшла до репертуару Поліс. нар. хору «Льонок» та Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (музика П. Човганя). Писав про біди повоєн. села і подальший його занепад, руйнацію одвіч. духов. цінностей народу, моралі, символом чого стала апокаліпт. картина Чорноб. трагедії. Наскрізним образом його поезії є Родиземля — батьківщина на трагіч. зламі її сучас. долі. У творах К. гармонійно поєднані ліричні та епічні інтонації.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Карби на граніті. К., 1965; Лебеді і стріли. К., 1970; Така велика земля. К., 1978; Цвіте верес. К., 1986; Грозолом, або Дума про нічний Чорнобиль. Ж., 2005.
Рекомендована література
- Сингаївський М. Перші весняні // ЛУ. 1965, 14 трав.;
- Клименко М. Бачити зором людства // Там само. 1976, 20 лют.;
- Грабовський В. З мукою-любов’ю до землі // Кожному мила своя сторона: Краєзнавчі нариси. К., 1998;
- Білоус П. «Проміння і зерно» // ЛУ. 2006, 15 черв.
Завантажити статтю
Людина 
