Козак Володимир Улянович

Визначення і загальна характеристика

КОЗА́К Володимир Улянович (справж. — Семибрат; 06. 08. 1930, с. Пагурці, нині Хмільниц. р-ну Вінн. обл. — 05. 08. 1995, Житомир, похов. у рідному селі) — поет. Член СПУ (1974). Закін. істор.-філол. факультет Житомир. пед. ін­ституту (1954). Учителював, працював у ред. обл. г. «Радянська Житомирщина» (1967–69), Житомир. обл. упр. у справах видавництва, полі­графії і книжк. торгівлі (1969–89). Дебютував віршем «Гей, зелені дуби» (г. «Радянська Житомирщина» від 10 червня 1958), що уві­йшла до репертуару Поліс. нар. хору «Льонок» та Укр. нар. хору ім. Г. Верьовки (музика П. Човганя). Писав про біди повоєн. села і подальший його занепад, руйнацію одвіч. духов. цін­ностей народу, моралі, символом чого стала апокаліпт. картина Чорноб. трагедії. Наскрізним образом його поезії є Родиземля — батьківщина на трагіч. зламі її сучас. долі. У творах К. гармонійно по­єд­нані ліричні та епічні інтонації.

Тв.: Карби на граніті. К., 1965; Лебеді і стріли. К., 1970; Така велика земля. К., 1978; Цвіте верес. К., 1986; Грозолом, або Дума про нічний Чорнобиль. Ж., 2005.

Літ.: Сингаївський М. Перші весняні // ЛУ. 1965, 14 трав.; Клименко М. Бачити зором людства // Там само. 1976, 20 лют.; Грабовський В. З мукою-любовʼю до землі // Кожному мила своя сторона: Крає­знавчі нариси. К., 1998; Білоус П. «Промі­н­ня і зерно» // ЛУ. 2006, 15 черв.

А. М. Подолин­ний

Завантажити статтю