Козак Іван Павлович
КОЗА́К Іван Павлович (17. 04. 1943, с. Чешки, нині Подоляни Старосинявського р-ну Хмельницької обл.) — живописець. Член Національної спілки художників України (2008). Закінчив Бакинське військове училище (1969). Відтоді — на службі у Збройних Силах та структурі Міністерства внутрішніх справ України (1973–90). Мистецтву навчався самотужки. На творчість К. справили вплив Д. Довбошинський та В. Патик. Учасник міських, обласних, всеукраїнських і міжнародних художніх виставок від 1989. Персональні — у Познані (Польща, 1992), Вінніпезі (Канада, 1993), Вінниці (1995), Трускавці (Львівська обл., 1996, 2009), Львові (2007–09), Дрогобичі (Львівська обл.), Хмельницькому (обидві — 2012). У реалістичному стилі створює пейзажі, натюрморти, портрети державних і культурних діячів, жебраків, ікони. Окремі полотна зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Львівському і Дрогобицькому палацах мистецтв, Хмельницькій галереї мистецтв, Нью-Йоркській картинній галереї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Соняхи» (1986), «Мати» (1994), «Автопортрет» (1994; 2009), «Роздуми» (1996), «Милостиня», «Останній друг» (обидва — 2002), «Виживання», «Незавидна старість», «Зима в Карпатах» (усі — 2004), «Берези», «Покинуте село», «Лелеки» (усі — 2005), «Б. Возницький» (2006; 2010), «Дружина Галина», «З. Кецало», «В. Овсійчук», «В. Чепелик», «Д. Довбошинський» (усі — 2006), «В. Патик», «В. Гришко» (обидва — 2007), «Гуцул» (2008), «Калина» (2009), «Анастасія», «Ранок», «Вечоріє» (усі — 2012); ікони — «Богоматір», «Ісус Христос» (обидві — 2011).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 